Рішення № 42669508, 11.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р.Справа № 916/4794/14

За позовом: Державного підприємства „Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Харківська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства „Південна залізниця"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейн Укрейн"

про стягнення 9394грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Гуцул Т.М., довіреність №738 від 18.06.2014р.; Передерій С.М., довіреність №740 від 18.06.2014р.

від відповідача: Радєв М.Г., довіреність №77 від 12.01.2015р.

В судовому засіданні 11.02.2015р. приймали участь представники сторін:

від позивача: Гуцул Т.М., довіреність №738 від 18.06.2014р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення з ТОВ „Трейн Укрейн" на користь ДП „Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Харківська дирекція залізничних перевезень" Державного підприємства „Південна залізниця" 9394грн. штрафу.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує, подав заперечення на відзив відповідача від 27.01.2015р. за вх.№1804/15, в їх обґрунтування зазначає, що 18.06.2014р. на станцію призначення Водолага Південної залізниці зі станції Білозір`я Одеської залізниці прибув вагон №58564022, відправником якого є ТОВ „Трейн Укрейн". При прибутті вагону №58564022 на станцію призначення було встановлено факт неправильного зазначення у накладній №40083693 коду одержувача - 2836, тоді як згідно реєстраційної картки клієнта код вантажовласника ДП „Стрийський вагоноремонтний завод" - 7984, з підстав чого складено акт загальної форми №85 від 19.06.2014р. Одночасно, на станцію відправлення надано оперативне повідомлення №43 від 19.06.2014р. про неправильне зазначення вантажовідправником у накладній коду одержувача з проханням вказати вірну інформацію, на що надійшла телеграма-відповідь №15 від 19.06.2014р., де вказано, що вірним є код ДП „Стрийський вагоноремонтний завод" - 7984. З підстав виявлення вказаного порушення п.5.5. Правил оформлення перевізних документів", позивачем було розраховано суму штрафу 9394грн. При цьому, позивач зазначає, що відсутні підстави для ототожнення штрафу, передбаченого Статутом залізниць України, із неустойкою, яка нараховується відповідно до ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, оскільки це різні поняття. Та вказує, що штраф має бути стягнуто незалежно від того, чи завдано було залізниці збитки у зв'язку із не зазначенням коду отримувача, а також незважаючи на виявлення та виправлення такої помилки перевізником до початку здійснення перевезення.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 13.01.2015р. за вх.№436/15, де вказує, що накладна №40083693, яка є договором перевезення, не містить такого виду забезпечення виконання зобов'язання як сплата неустойки, тоді як, в силу ч.1 ст.548 ЦК України сплата неустойки має бути передбачена договором або законом. На думку відповідача, Статут залізниць не є законодавчим актом в розумінні ст.548 ЦК України, який може встановлювати забезпечення виконання зобов'язання. За таких обставин, відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 9394грн. штрафу, який нарахований у п'ятикратному розмірі провізної плати за неправильне зазначення в накладній коду одержувача вантажу.

13.01.2015р. за вх.№435/15 відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до розміру провізної плати, що становить 1878,80грн.

Клопотання сторін від 13.01.2015р. за вх.№№443/15, 434/15, від 02.02.2015р. за вх.№2927/15, від 11.02.2015р. за вх.№3866/15 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 13.01.2015р., згідно клопотання сторін від 13.01.2015р. за вх.№2-99/15, у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, було продовжено строк розгляду справи до 12.02.2015р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

15.06.2014р. за накладною №40083693 зі станції Білозір`я Одеської залізниці ТОВ „Трейн Укрейн" було відправлено порожній вагон №58564022 на адресу ДП „Стрийський вагоноремонтний завод".

При прибутті вагону №58564022 на станцію призначення Водолага Південної залізниці було встановлено зазначення відправником ТОВ „Трейн Укрейн" невірного коду одержувача вагонів - ДП „Стрийський вагоноремонтний завод", як 2836, про що на станції призначення складено акт загальної форми №85 від 19.06.2014р.

Як вбачається із акту загальної форми №87 від 20.06.2014р., у зв'язку зі отриманням 20.06.2014р. телеграми від відповідача із вказанням вірного коду отримувача - 7984, вагони було передано отримувачу.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 16.09.2014р. про сплату штрафу в сумі 9394грн. у зв'язку із неправильним зазначенням коду одержувача у залізничній накладній №40083693.

Із довідки Інформаційно-обчислювального центру Південної залізниці від 12.04.2012р. вбачається, що згідно договору №0332/2 від 12.04.2012р., укладеного між південною залізницею та ДП „Стрийський вагоноремонтний завод", останньому присвоєно код вантажовідправника (вантажоотримувача) 7984.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів (ст. 6, 23, 24 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, передбачено, що вантажовідправником заповнюються такі графи комплекту перевізних документів: „Одержувач", де вказується повне та точне найменування одержувача, адресу та його код. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом.

Згідно п.5.5. Правил оформлення перевізних документів, визначено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Положення статті 24 Статуту встановлюють, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно до ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно п.6.2. Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 у застосуванні статей 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

За положеннями п.6.3. Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 Статут залізниць України не містить чітких приписів стосовно того, якій саме залізниці (відправлення, призначення чи транзитній) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такі позови можуть заявляти як залізниці відправлення, так і призначення або транзитні. Оскільки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовідправником із залізницею згідно зі статтею 24 Статуту залізниць України і вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то й відповідачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути відправник вантажу.

З врахуванням того, що відправником вантажу згідно накладної №40083693 є ТОВ „Трейн Укрейн" - він має бути відповідачем за даним позовом.

Водночас, згідно п.6.1. Рекомендацій Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 „Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Таким чином, акт загальної форми №85 від 19.06.2014р., телеграма від 20.06.2014р. є фактичним доказом вказання відповідачем у накладній №40083693 неправильного коду вантажоодержувача та виправлення його лише після виявлення цього факту працівниками станції призначення, що є порушенням п.2.1. Правил оформлення перевізних документів, та має наслідком нарахування штрафу у порядку та розмірі, передбаченому положеннями ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.

Відповідно до накладної №40083693 провізна плата складає 1878,80грн., у зв'язку з чим штраф за неправильно визначений код одержувача становить: 1878,80грн.*5=9394грн.

Отже, враховуючи те, що мало місце невірне зазначення вантажовідправником - ТОВ „Трейн Укрейн" у накладній коду отримувача вантажу, з відповідача підлягає стягненню на користь ДП „Одеська залізниця" штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, що складає 4394грн.

Відповідно до ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

За таких обставин, положення Статуту залізниць України є спеціальними нормами, що регулюють конкретні відносини у сфері залізничного перевезення та обов'язкові до застосування при визначенні міри відповідальності суб'єктів господарювання за цими перевезеннями. З врахуванням чого, позиція відповідача про те, що при нарахуванні штрафних санкцій повинні застосовуватись норми ст.546, 548, 549 ЦК України, а не положень Статуту залізниць України, до уваги судом не приймається.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтовано положеннями ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, ст.83 ГПК України, п.6.4. Роз'яснення Президії ВГСУ №04-5/601 від 29.05.2002р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", із посиланням на те, що, у зв'язку з негативними економічними факторами у державі ТОВ „Трейн Укрейн" перебуває у скрутному становищі, значно скорочені обсяги перевезень та штатні одиниці, наявні грошові кошти призначені виключно для виконання договірних зобов'язань, зокрема, перед державними підприємствами щодо оплати перевезень та користування вагонами. Також, відповідач вказує, що причиною неправильного зазначення у залізничній накладній коду одержувача стала описка, після виявлення якої вона була негайно усунута, тим більше, що за наслідками допущеної описки ані позивач, ані будь-які інші особи не понесли ніяких збитків. На підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідач подав довідку №1201 від 12.01.2015р., із якої вбачається, що кількість штатних одиниць ТОВ „Трейн Укрейн" за період з 01.10.2014р. по 31.12.2014р. було скорочено на 32 одиниці, бухгалтерську довідку від 10.02.2015р. №54/1002, із якої вбачається, що станом на та 10.02.2015р. по бухгалтерському обліку товариства кредиторська заборгованість складає 23878824,33грн., а дебіторська - 18791079,44грн. Також, відповідачем подано до суду довідку ПАТ „КБ „Приватбанк" від 10.02.2015р., яка свідчить про те, що станом на 10.02.2015р. залишок коштів по рахунку ТОВ „Трейн Укрейн" складає 1235,90грн.

Так, Президія ВГСУ у п.6.4. Роз'яснення №04-5/601 від 29.05.2002р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначила наступне. Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пункт 3 статті 83 ГПК України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Виходячи з цього, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 4 ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Звідси, суд бере до уваги те, що згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, наявну у відповідача кредиторську заборгованість, що перевищує 23 мільйони гривень, яка, в свою чергу, є порівняно великою із його дебіторською заборгованістю, за рахунок якої можливе погашення кредиторської, з огляду на те, що доказів понесення збитків, спричинених неправильним зазначенням коду одержувача відповідачем позивач суду не надав, після виявлення позивачем невірного визначення коду відповідачем ця помилка була усунута останнім протягом доби, що дає суду підстави зменшити суму штрафу до суми, кратної одній провізній платі, що згідно накладної №40083693 складає 1878,80грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, у зв'язку з чим з ТОВ „Трейн Укрейн" на користь ДП „Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Харківська дирекція залізничних перевезень" ДП „Південна залізниця" підлягає стягненню штраф у сумі 1878,80грн., а в решті частині позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 7515,20грн. суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1827грн., згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодовуються позивачу за рахунок ТОВ „Трейн Укрейн" з врахуванням положень п.4.3. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відповідно до яких, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Трейн Укрейн" (65014, м.Одеса, Лідерсівський бульвар,5, оф.6, код 34673821) на користь Державного підприємства „Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Харківська дирекція залізничних перевезень" ДП „Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул.Червоноармійська,7, код 01072763) 1878 (одну тисячу вісімсот сімдесят вісім) грн. 80коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн. судового збору.

3. Відмовити позивачу в решті частині заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2015 р.

Суддя І.А. Малярчук