Постанова № 42668919, 11.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 902/416/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Крокус І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" на рішення господарського суду Вінницької області від 17.11.14р. у справі № 902/416/14 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання"

до відповідача Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал"

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-Експлуатаційне Об'єднання» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом (том 1, а.с. 2-10) до Державного підприємства «Вінницький завод «Кристал» (надалі - Відповідач) про визнання укладеним між Позивачем та Відповідачем договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у поданій ним до позовної заяви редакції.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13 травня 2014 року (том 1, а.с. 117-127) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Також, даним судовим актом покладено судові витрати в розмірі 1218 грн. на Позивача.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 2 липня 2014 року (том 1, а.с. 204-210) рішення господарського суду Вінницької області від 13 травня 2014 року у справі № 902/416/14 залишено без зміни, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 2 вересня 2014 року по справі № 902/416/14 (том 1, а.с. 227-234) постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 2 липня 2014 року та рішення господарського суду Вінницької області від 13 травня 2014 року в справі № 902/416/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області. При цьому, Вищий господарський суд України у своїй постанові вказав, що:

«... ні рішення місцевого господарського суду, ані постанова апеляційного господарського суду не містять обґрунтованих висновків щодо відповідності Типовому договору запропонованого Товариством Договору, в той час як установлення цього факту є реалізацією зазначених норм матеріального права.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що проект Договору не відповідає Типовому договору без наведення відповідних доказів і мотивів, з яких виходив суд, є певною мірою декларативним та таким, що не відповідає приписам частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Неправильне тлумачення судами попередніх інстанцій приписів статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України призвело до неправомірної відмови позивачу у реалізації права на судовий захист"

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17 листопада 2014 року (том 2, а.с. 58-65), з підстав зазначених в даному рішенні, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 72-78) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 17 листопада 2014 року по справі № 902/416/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дане судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що відповідно до запропонованого проекту договору (підпунктів 1.1.2, 2.1) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій надаються у відповідності до тарифу, структури порядку та періодичності затверджених рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 995 від 26 квітня 2012 року, яке є невід'ємною частиною цього договору. Отже, на думку апелянта, зміст запропонованого Позивачем проекту договору, у частині про яку йдеться відповідає змісту типового договору. Також, апелянт вказує, що згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 995 від 26 квітня 2012 року тариф (граничний) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій становить 2,51 грн.. Водночас, апелянт звертає увагу на те, що вартість послуг у проекті договору, визначена в межах названого попереднього тарифу, детальне обгрунтування якого наведено у розрахунку до тарифу на послуги, складеному ПП «Мешканець».

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17 грудня 2014 року, апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11 лютого 2015 року на 14 годину 50 хвилин (том 2, а.с. 71).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 86-91), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Вінницької області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Позивача в судове засідання від 11 лютого 2015 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 84). Причини неявки своїх представників Позивач не повідомив. Жодних клопотань від Позивача щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило.

Пунктами 3.9.1-3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 встановлено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України; у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального України) є правом, а не обов'язком учасників апеляційного провадження, з урахуванням закінчення строків розгляду даної апеляційної сарги в правовому полі приписів статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Позивача, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 11 лютого 2015 року представник Відповідача заперечив проти доводів висвітлених в апеляційній скарзі Позивача, з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 17 листопада 2014 року по справі № 902/416/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Відповідно до свідоцтва про право власності на приміщення, виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 28 липня 2006 року № 1734 (том 1, а.с. 15-16), об'єкт, який розташований в м. Вінниці по вул. Пирогова, 112, належить державі в особі Міністерства промислової політики України, що знаходиться у господарському віданні Відповідача, на праві державної власності, яке у цілому складається з приміщень: - літери "А" - підвал - приміщення № 77: № 1 - № 11-333, 2 кв.м; І поверх - приміщення № 78: № 3 - № 28-277, 8 кв.м. Всього по літері "А" - загальна площа - 611 кв.м. і яке розташоване у м.Вінниці, по вул.Пирогова № 112.

10 листопада 2006 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал-Престиж» укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Відповідача (том 1, а.с. 139-140).

Водночас, 23 лютого 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кристал-Престиж» укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Відповідача (том 1, а.с. 143), яким змінено, зокрема, об'єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 277,8 кв.м, розташовані на 1-му поверсі житлового будинку № 112 по вул.Пирогова у м.Вінниці.

Пунктом 5.9 зазначеного договору оренди передбачено обов'язок ТзОВ «Кристал-Престиж» укласти з Відповідачем договір про відшкодування витрат балансотримача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

З наявного в матеріалах справи рішення, прийнятого 13 січня 2013 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради за № 25 «Про обслуговування житлового фонду», вбачається наступне:

1. Департаменту житлового господарства в термін до 1 лютого 2013 року укласти договір «Про передачу в господарське відання житлові будинки та прибудинкові території» з Позивачем.

2. Департаменту житлового господарства, МКП "ЖЕК № 14", МКП "ЖЕК № 16", Позивачу в термін до 1 лютого 2013 року здійснити передачу житлового фонду (згідно додатку).

Згідно пункту 3 додатку до рішення виконкому міської ради від 13 січня 2013 року № 25, Департамент житлового господарства передає, а Позивач приймає на обслуговування житлові будинки, зокрема, по вул. Пирогова, 112 (том 1, а.с.12-14).

22 січня 2013 року між департаментом житлового господарства Вінницької міської ради та Позивачем укладено договір про передачу в господарське відання житлових будинків та прибудинкових територій (том 1, а.с.170-172).

У відповідності до умов даного договору від 22 січня 2013 року та на підстав рішення Вінницької міської ради від 13 січня 2013 року № 25 житлові будинки та прибудинкові території передані ТзОВ "ЖЕО" за Актом прийому-передачі, в тому числі житловий будинок по вул.Пирогова, 112 у м. Вінниці (том 1, а.с.173-175).

Як вбачається з копії опису вкладення до цінного листа та фіскального чеку органу поштового зв'язку, 18 грудня 2013 року Позивачем направлено на адресу Відповідача проект договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (надалі - Проект договору; том 1, а.с. 17-21).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2014 року посадовими особами Позивача, Відповідача та орендаря (частини приміщення) комісійно складено акт обстеження приміщення магазину «Кристал-Престиж» (том 1, а.с. 51), що знаходиться у власності (господарському відані) Відповідача, розташованого у м.Вінниці, вул.Пирогова, 112.

Дослідивши даний акт колегія суду констатує, що з нього вбачається наступне: користування у вказаному приміщенні внутрішньо-будинковими мережами - водопостачання, водовідведення, теплопостачання; наявність інженерного обладнання всередині приміщенні, зокрема, мойки в кількості 4 штук підключених до внутрішньобудинкових каналізаційних мереж; теплопостачання - індивідуальне опалення; наявність окремого входу у приміщення; відсутність входу з боку під'їзду; розмір площі прибудинкової території встановленої договором земельного сервітуту від 7 серпня 2006 року в розмірі 0,1044 га..

Як вбачається з протоколу розбіжностей, направленого Відповідачем на адресу Позивача 11 квітня 2014 року, Відповідачем висвітлено підпункт 1.1.1 Договору в наступній редакції: «До послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які можуть надаватися Відповідачу, відносяться: технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації;

Розділ 2 Проекту договору в зв'язку з цим необхідно змінити відповідно до розрахунку вартості послуги, зазначеної в підпункті 1.1.1 в редакції споживача (том 1, а.с. 66 на звороті).

5 травня 2014 року Позивачем направлено Відповідачу лист № 1504 від 30 квітня 2014 року, яким повідомлено останнього, що: всупереч викладеним законодавчим приписам, протокол розбіжностей по договору було направлено по спливу 20-ти денного строку від дня одержання останнього і лише після того як ТзОВ "ЖЕО" звернулося до суду з позовом про визнання укладеним цього договору; ТзОВ "ЖЕО" не вбачає підстав для розгляду протоколу розбіжностей від 11 квітня 2014 року до Проекту договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (том 1, а.с. 66).

Недосягнення згоди щодо істотних умов Договору слугувало підставою для звернення Позивача з позовом до суду про визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у редакції, запропонованій Позивачем.

Згідно із частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до статтей 1, 2, 3 Господарського кодуксу України, позивач та відповідач є суб'єктами господарювання, а даний спір виник у зв'язку з господарською діяльністю сторін. Тому, з урахуванням приписів частини 2 статті 4 Господарського кодексу України, застосування до спірних правовідносин Цивільного кодексу України може відбуватися лише з урахуванням особливостей регулювання даних правовідносин Господарського кодексу України.

У даному випадку спірними є правовідносини з питань укладення договору між Позивачем та Відповідачем, тобто господарсько-правові відносини, які регулюються статтями 181, 187 Господарського кодексуУкраїни.

Як визначено частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Колегія суду констатує, що Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.

Згідно частини 3 статті 184 Господарського кодексу України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Частинами 1-2 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

· найменування сторін;

· предмет договору;

· вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

· порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

· порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

· права та обов'язки сторін;

· порядок контролю та звіту сторін;

· порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

· визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

· порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

· умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

· порядок здійснення ремонту;

· відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

· порядок вирішення спорів;

· перелік форс-мажорних обставин;

· строк дії договору;

· умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

· дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін.

Водночас, згідно підпункту 1.1.1 Проекту договору, запропонованого Позивачем, до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які можуть надаватися Відповідачу відносяться:

· прибирання прибудинкової території;

· прибирання підвалів, технічних поверхів;

· технічне обслуговування внутрішньо - будинкових систем тепло -, водопостачання, водовідведення і зливної каналізації;

· дератизація;

· дезінсекція;

· обслуговування димовентиляційних каналів;

· поточний ремонт конструктивних елементів, інженерних систем і технічних пристроїв будинків і елементів зовнішнього благоустрою, розташованих на прибудинковій території;

· підготовка житлового будинку до експлуатації в осінньо - зимовий період.

Колегія суду оцінивши висвітлений у позовній заяві Проект договору, на умовах якого Позивач просить визнати укладеним договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з врахуванням вказівок Вищого господарського суду України, висвітлених у постанові від 2 вересня 2014 року (щодо встановлення відповідності Типового договору запропонованому Позивачем Проекту договору), колегія судів дійшов висновку, що умови запропонованого Проекту договору не відповідають визначеним умовам Типового договору, форма і зміст якого затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року.

Зокрема, Типовий договір містить наступні розділи:

Предмет договору (пункти 1-4); Оплата спожитих послуг (пункти 5-9); Права та обов'язки сторін (пункти 10-13 із підпунктами 10 (1-8), 11 (1-10), 12 (1-5), 13 (1-10); Відповідальність сторін (пункти 14-15); Порядок розв'язання спорів (пункти 16-18); Форс-мажорні обставини (пункт 19); Строк дії договору ( пункти 20-22); Інші умови; Адреса та підписи сторін; Довідкові відомості.

При цьому, Проект договору, поданий Позивачем, на відміну від Типового договору містить такі наступні розділи: Предмет договору (пункти 1.1.1., 1.1.2, 1.2, 1.3, 1.4); Вартість послуг (пункти 2.1,2.2,2.3); Права та обов'язки сторін (пункти 3.1-3.4 з підпунктами 3.1.1-3.1.10, 3.2.1.- 3.2.9, 3.3.1.- 3.3.5, 3.4.1.-3.4.10); Оплата спожитих послуг (пункт 4.1.- 4.4.); Відповідальність сторін (пункти 5.1.- 5.2); Форс - мажорні обставини ( пункт 6.1); Строк дії договору (пункти 7.1.-7.2); Інші умови (пункти 8.1-8.8); Довідкові відомості (пункт 9.1); Місцезнаходження і реквізити сторін.

Поряд з тим, досліджуючи відповідність умов Проекту договору умовам Типового договору, з врахуванням вищезазначених доказів та мотиви, колегія суду зазначає, що до Проекту договору включено пункти та розділи, які не відповідають Типовому договору, (наприклад розділ 2 «Вартість послуг»), та відсутні розділи і пункти, які є Типовому договорі , (наприклад розділ 5 «Порядок розв'язання спорів»). Також, суд констатує, що умови з розділів Типового договору в хаотичному порядку розміщені в інших розділах Проекту договору.

З огляду на встановлені вище мотиви, судова колегія прийшла до висновку, що форма запропонованого Відповідачем Проекту договору не відповідає формі Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року.

Що ж стосується змісту умов Проекту договору, то оцінивши його в цілому, колегія суду зазначає про розбіжності із Типовим договором, котрі відображаються в наступному:

Пунктом 2 Типового договору встановлено, що Виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.

Відповідно до підпункту 1.1.2 Проекту договору, послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій надаються у відповідності до тарифу, структури, порядку та періодичності затверджених рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 995 від 26 квітня 2012 року, яке є невід'ємною частиною цього договору.

При цьому, колегією суду враховується той факт, що до Проекту договору, який надісланий 18 грудня 2013 року Відповідачу так і до Проекту договору поданого до суду, рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 995 від 26 квітня 2012 року з додатками не додавалося.

Водночас, Рішення № 995 від 26 квітня 2012 року з додатком 9 "Тарифи…" надано було уже місцевому господарському суду 13 травня 2014 року (том 1, а.с. 55, 68-71), а Додаток 1 до рішення «Порядок та періодичність надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» надано лише в судовому засіданні 25 червня 2014 року, під час розгляду апеляційної скарги.

Колегія суду констатує, що Позивачем в порушення умов Типового договору не зазначено у Проекті договору періодичності, строків надання послуг, що в свою чергу позбавляє Відповідача, як споживача послуг, контролювати обсяги, кількість, якість, дотримання строків виконання Позивачем як виконавцем, вказаних послуг.

Згідно пункту 2.1 Проекту договору, максимальна щомісячна вартість послуг, які надаються згідно предмету цього договору складає 855 грн. 40 коп., в тому рахунку ПДВ 142 грн. 57 коп. з розрахунку: граничний тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій складає 2,51 грн./м.кв., в тому рахунку ПДВ 0,42 грн. (затверджений рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 995 від 26 квітня 2012 року); гранична вартість на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на кв.м. визначається відповідно до граничного тарифу та враховуючи фактичну кількість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються споживачеві і складає 1,40 грн./м.кв., в т.ч.ПДВ 0,23 грн..

З врахуванням вищезазначеного, колегія суду прийшла до висновку, що Позивач всупереч пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не передбачив в підпункті 1.1.1 Проекту договору таких істотних умов (котрі в свою чергу встановлені законом) як: тариф і його складова на кожну із запропонованих вісьми послуг, а встановлена, при цьому, пунктом 2.1 Проекту договору гранична вартість на послуги в розмірі 1 грн. 40 коп. за 1 кв.м не є тарифом на кожну із восьми послуг, що вказані в підпункті 1.1.1 Проекту договору.

Колегія суду відхиляє посилання Позивача відносно того, що підпункт 1.1.2 Проекту договору, згідно якого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 995 від 26 квітня 2012 року затверджена гранична вартість послуг в розмірі 2,50 грн., як загальна вартість 13 послуг із розрахунку за 1 кв.м. площі, не береться до уваги судом, з огляду на те, що тариф на кожну із 13 послуг вказаним рішенням виконкому, а, й зокрема, по буд.112 по вул. Пирогова в м. Вінниці не затверджувався (том 1,а.с.68-69).

Крім того, колегія суду не приймає до уваги посилання Позивача на Тарифи (граничні) на послуги з утримання будинку по вул. Пирогова № 112 в м. Вінниці в розмірі 1,40 грн. з 1 кв.м; підписані директором і начальником Позивача без дати складання, із посиланням на розрахунок тарифів на послуги по вказаному будинку на 2012 рік, підписаний директором і економістом ПП "Мешканець" (том 1, а.с. 105), та відхиляє їх за безпідставністю, оскільки згідно підпункту 2 пункту «а» частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", встановлення тарифів на вказані послуги віднесено до повноважень і компетенції тільки виконавчих органів, в даному випадку Вінницької міської ради, і не відноситься до повноважень осіб, які надають ці послуги .

Окрім того, в площинні пункту 13 частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та у відповідності до пункту 15 Типового договору, в договорі повинна бути передбачена така істотна умова, як відповідальність сторін за невиконання умов договору не тільки споживача, а й виконавця.

Водночас, відповідно до підпункту 5.2.3 запропонованого Проекту договору, Позивач несе відповідальність за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт шляхом виплати Відповідачу компенсації в установленому законодавством розмірі, ____ відсотка щомісячної плати за послугу за кожну добу її ненадання. Як вбачається даний підпункт висвітлено без зазначення розміру відсотка, що опосередковано засвідчує, що у договорі фактично відсутня умова про відповідальність.

Таким чином, колегією суду з врахуванням вказівок Вищого господарського суду України, наведених у постанові від 2 вересня 2014 року (щодо встановлення доказів та мотивів щодо того, що Проект договору не відповідає Типовому договору) встановлено, що запропонований Позивачем Проект договору не відповідає умовам Типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року.

Крім цього, колегія сужу вважає за необхідне зауважити, що Відповідач самостійно проводить заходи з утримання займаних приміщень, зокрема, орендарем (товариство з обмеженою відповідальністю «Кристал-Престиж») укладені такі договори: договір на виконання робіт по дезінсекції, дератизації, дезінфекції (том 1, а.с. 45-46); договір № 49 від 19 травня 2010 року на вивезення твердих побутових відходів (том 1, а.с. 47-49), а прибирання і утримання в належному стані прибудинкової території здійснюється самим же Відповідачем відповідно до Правил благоустрою території міста, (Додаток до Рішення Вінницької міської ради від 1 березня 2011 року №104).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що: відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності на справедливості.

Водночас частиною 1 статті 19 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачено, що: відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Поряд з тим, пунктом 1 частини 3 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному підпунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Колегія суду констатує, що форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З системного аналізу нормативно-правових актів, котрі направленні на врегулювання відносин в сфері надання житлово-комунальних (в тому числі норм імперативного закону Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та постанови № 529) вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

З урахуванням усього вищевказаного в даній судовій постанові, колегія суду приходить до висновку, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Вказана правова позиція висловлена Верховним судом України у Постанові № 6-110цс12 від 10 жовтня 2012 року.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України: рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначено норму права, та для всіх судів України; Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідності із рішеннями Верховного Суду України.

Все вищевказане призводить суд до висновку про те, що позов Позивача про визнання договору укладеним не підлягає до задоволення, а тому апеляційний господарський суд відмовляє в його задоволенні.

Дане вчинено і місцевим господарським судом.

З врахуванням усього вищевисвітленого у даній судовій постанові в контексті виконання вказівок, наведених у постанові Вищого господарського Суду України від 2 вересня 2014 року, колегія суду, при розгляді даної позовної заяви, оцінює всі докази в сукупності, і відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, а тому враховуються всі вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, як вбачається з матеріалів справи Позивач, всупереч вимог статтей 33-34 Господарського процесуального кодексу України не довів належним чином своїх позовних вимог, а тому враховуючи, що запропонований проект договору не відповідає типовому договору, відсутні законні підстави для визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відтак колегія суду відмовляє в задоволенні позову.

Суд відхиляє заперечення Позивача, висвітлені у апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами, а також спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові.

Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем .

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об'єднання" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 17 листопада 2014 року в справі № 902/416/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 902/416/14 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.