Постанова № 42668914, 10.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" лютого 2015 р. Справа №902/1448/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Горопашної Л.Р. - представника за довіреністю від 07.11.2014р. (присутньої у судовому засіданні 27.01.2015р.)

від відповідача: Гончарук Ю.В. - представника за довіреністю від 16.09.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТАУ-Поділля", м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області від 25.11.14 р. додаткового рішення від 28.11.14р.

у справі №902/1448/144 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія", с.Якушинці Вінницького району Вінницької області

до Приватного підприємства "ТАУ-Поділля", м.Вінниця

про стягнення 54 103,60 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні 27.01.2015р. оголошувалася перерва до 10.02.2015р., 15год. 40хв.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.11.2014р. у справі №902/1448/14 частково задоволено позов Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" до Приватного підприємства "ТАУ-Поділля" про стягнення 54103,60грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 8401,81грн. у повернення авансового платежу, 24835,39грн. пені, 17739,56грн. штрафу, 1865,20грн. процентів за користування чужими коштами та 1784,40грн. судового збору.

Додатковим рішенням від 28.11.2014р. у даній справі, у позові в частині стягнення 253,42грн. пені та 1008,22грн. інфляційних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями Приватне підприємство "ТАУ-Поділля" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржені рішення скасувати в частині стягнення з останнього 43954,21грн., з яких: 25088,81грн. пені (стягнуто 24835,39грн. пені), 17739,56грн. штрафу та 1125,84грн. процентів за користування чужими коштами.

Таким чином, відповідач фактично оскаржує стягнення з нього 43700,79грн.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- правові підстави для стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару відсутні, оскільки встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати не передбачають такого виду відповідальності, як стягнення пені та штрафу. Вимагаючи повернення коштів попередньої оплати покупець тим самим задовольнився виконаним, відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником, що виключає зобов'язання останнього нести відповідальність по сплаті пені та штрафу відповідно до п.7.2 договору від 09.07.2014р. №10-1/3007-13, а тому суд неповно оцінивши обставини справи, дійшов до помилкового висновку щодо стягнення з відповідача штрафу та пені. До таких висновків дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 19.02.2014р. у справі №910/10416/14;

- крім того, скаржник вважає, що у листі №03-377 від 26.03.2014р., яким позивач просив відповідача повернути кошти в сумі 8401,81грн. згідно акту звірки станом на 20.03.2014р., він вказав неправильні банківські реквізити, на які дані кошти необхідно перерахувати. 20.05.2014р. ПП «ТАУ-Поділля» перерахувало кошти на вказаний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням №3504 від 20.05.2014р., однак 23.05.2014р. вказана сума коштів повернулась назад відповідачу і не була проведена банком з причини невірного коду контрагента;

- відповідач вказує, що неодноразово робив спроби перерахувати кошти позивачу знову, однак платіжна операція не відбувалась з тих самих причин. З цього приводу відповідач звертався до позивача з метою з'ясувати справжні реквізити для розрахунку, однак це не дало жодного результату. У листі від 27.05.2014р. позивачем були вказані ті ж самі реквізити, що і в попередньому листі. Пунктом 11.5 договору від 09.07.2014р. №10-1/3007-13 передбачено, що сторони зобов'язані листом за підписом уповноваженої особи та печаткою інформувати одна одну про зміну юридичного статусу, статусу платника податку, зміну банківських та інших реквізитів протягом 10 діб з дня настання таких обставин. Оскільки договором покладено обов'язок повідомлення банківських реквізитів саме на сторону, у якої відбулись відповідні зміни, а отже і наслідки такого неповідомлення, в тому числі повідомлення невірних даних, несе зобов'язана сторона. Отже, до відповідача може бути застосовано п.7.5 договору від 09.07.2014р. №10-1/3007-13 щодо нарахування відсотків за користування чужими коштами лише в межах строку з 21.02.2014р. по 20.05.2014р., тобто нарахування 0.1 % має бути здійснено за 88 днів, а не 222 дні, оскільки саме 20.05.2014р. відповідачем було здійснено дії, необхідні для повернення коштів, а їх неотримання стало наслідком поведінки саме позивача. Таким чином, за користування чужими грошовими коштами з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 739,36грн. (8401,81грн. х 0,1% х 88 днів /100 = 739,36грн.);

- водночас вказує, що додані до апеляційної скарги докази не були і не могли бути надані під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки відповідач не брав участі у судових засіданнях та йому не було відомо про розгляд даної справи.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 25.11.2014р. та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2014р. у справі №902/1448/14 скасувати в частині стягнення з нього 43954,21грн., з яких: 25088,81грн. пені, 17739,56грн. штрафу, та 1125,84грн. процентів за користування чужими коштами та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Позивач у письмовому відзиві від 23.01.2015р. на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, вважаючи рішення господарського суду Вінницької області від 25.11.2014р. та додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 28.11.2014р. у справі №902/1448/14 законними та обґрунтованими, просять залишити їх без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 09.07.2013р. Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" (покупець) та Приватним підприємством "ТАУ-ПОДІЛЛЯ" (продавець) укладено договір поставки №10-1/3007-13 (надалі - договір), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується у 2013-2014 роках передати у власність покупцеві паливо рідинне (бензин та дизпаливо) (товар), зазначений в специфікації до цього договору (додаток №1) до цього договору, а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість.

Найменування (асортимент), кількість та ціна товару визначені у специфікації (додаток №1) (п.1.2 договору).

Продавець повинен поставити товар, якість якого відповідає вимогам Державних стандартів (ДСТУ), діючих на території України, що підтверджується сертифікатами відповідності. Номери та індекси ДСТУ зазначені в специфікації (додаток №1); приймання товару проводиться на основі фактичних даних якості і кількості у відповідності з «Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 (п.п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору сума цього договору становить 404311,50грн., в тому числі ПДВ - 67385,25грн..

У відповідності до п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом: перерахування покупцем на поточний рахунок продавця авансу у розмірі 30% від суми заявленої покупцем партії товару, протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку. Решта коштів у розмірі 70% перераховується на рахунок продавця протягом 10 банківських днів з дати прийняття замовленої партії товару.

У пункті 5.1 договору сторони встановили, що строк передачі товару протягом липня 2013 року - червня 2014 року, окремими партіями, на протязі 2 (двох) календарних днів після отримання заявки покупця.

Місце передачі Товару на умовах ЕХW (Інкотермс 2010р.) за адресою продавця, окремими партіями на автозаправних станціях (надалі АЗС), перелік яких узгоджений сторонами у додатку №2. Перелік АЗС є незмінним протягом дії договору (п.5.2 договору).

Згідно з п.5.3 договору факт передачі товару у власність покупця підтверджується підписанням уповноваженими представниками обох сторін видаткової накладної (накладної), на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до пунту 5.4 договору товар передається покупцеві в обмін на бланки-дозволи. Бланки-дозволи продавець надає покупцеві безоплатно на суму замовленої партії товару не пізніше, ніж через 2 (два) календарних дні після сплати авансового платежу, які діють до їх освоєння.

Згідно з п.5.6 договору видаткова накладна (накладна) на кількість отриманого покупцем товару формується та передається покупцеві (або його уповноваженому представнику) з урахуванням оперативних даних інформації продавця про отоварені бланки-дозволи або акта звірки взаєморозрахунків між сторонами. Ціна переданого у власність товару вказується у видатковій накладній (накладній).

У розділі VI договору встановлені права та обов'язки сторін, зокрема, у п.6.1.1 вказано, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Продавець зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п.6.3.1 договору).

За змістом п.7.2 договору в разі невиконання продавцем належним чином своїх зобов'язань за цим договором, він повинен сплатити на користь покупця пеню в розмірі 0,1% відсотка від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а у випадку прострочення виконання зобов'язання протягом більш як 30 календарних днів, продавець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь покупця штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від вартості невиконаного зобов'язання.

У відповідності до п.7.5 договору у разі невиконання продавцем договірних зобов'язань, всі авансові платежі підлягають поверненню протягом 3 (трьох) днів з нарахуванням процентів за користування коштами у розмірі 0,1% від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок продавця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.06.2014р.. Дострокове розірвання цього договору допускається за згодою сторін, або в інших випадках, передбачених договором та чинним законодавством України (п.10.1 договору).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

У специфікації (додаток № 1 до договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р.) сторонами погоджено наступне найменування товару, а саме: бензин А-95, бензин А-92, дизпаливо, загальна вартість якого становить 404311,50грн.

09.09.2013р. Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" та Приватним підприємством "ТАУ-ПОДІЛЛЯ" укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р., згідно якої внесено зміни до договору № 10-1/3007-13 від 09.07.2013р., зокрема, сторони вирішили включити до п.6.3 договору підпункти 6.3.3 - 6.3.9 і, зокрема, викласти п.6.3.5 в наступній редакції: на підставі письмових замовлень покупця (надісланих кур'єром, поштою або факсом) виставляти останньому рахунки для попередньої оплати замовленого товару.

На виконання умов договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. позивачем замовлено товар та здійснено передоплату у період з 16.07.2013р. по 20.02.2014р. згідно платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (а.с.42, 93-133), а відповідачем частково поставлено товар за період з 17.07.2013р. по 07.02.2014р. по відповідних видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи (а.с.66-92).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2014р. та 20.02.2014р. позивач перерахував відповідачу 4314,60грн. та 10067,40грн., відповідно, всього - 14382,00грн., з яких 5980,19грн. (4314,60грн.+1665,59грн.) зараховано в оплату вартості товару, отриманого згідно накладної від 07.02.2014р. НП №1040010257-Т на суму 14382,00грн.

Таким чином, відповідачем не виконано зобов`язання по поставці товару на суму попередньої оплати у розмірі 8401,81грн. (10067,40грн. - 1665,59грн.), здійсненої згідно платіжного доручення №254 від 20.02.2014р. на суму 10067,40грн.

20.03.2014р. позивачем надіслано відповідачу заявку №21-335 на поставку товару вартістю 253422,30грн. (а.с.20).

Заявку на поставку товару №21-335 від 20.03.2014р. відповідач до виконання не прийняв, чим порушив п.5.1. договору, де передбачено передачу товару напротязі двох календарних днів після отримання заявки. Натомість, надав письмову відповідь №74 від 20.03.2014р., в якій вказав про неможливість поставки товару за обумовленими договором цінами, оскільки вони станом на 20.03.2014р. не відповідають комерційним цінам на ринку нафтопродуктів. У зв'язку з цим, останій запропонував розглянути питання підвищення закупельних цін на нафтопродукти до рівня фактичних цін на автозаправних станціях (а.с.21).

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із листом №21-464 від 15.04.2014р. з пропозицією укладення додаткової угоди до договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. в частині зміни ціни на одиницю товару на 10% (а.с.22-23).

Проте, відповідач листом №120/1 від 30.04.2014р. повідомив позивача про відмову в укладанні запропонованої угоди, у зв'язку із значним ростом курсу іноземної валюти. Поряд з цим, він направив позивачу для підписання додаткову угоду до договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. про підвищення ціни та товар (а.с.24, 25-26).

Надалі, позивач звернувся до відповідача з листом №21-631 від 27.05.2014р. в якому повідомив останнього про те, що вказана вище додаткова угода не може бути укладена, оскільки вона не відповідає вимогам законодавства про державні закупівлі. Також, позивач просив відповідача повернути авансовий платіж в розмірі 8401,81грн. згідно вимоги №03-377 від 26.03.2014р. та акту звірки станом на 20.03.2014р. (а.с.27-28, 29, 41).

Таким чином, сторонами за договором у встановленому законом порядку зміни до договору в частині ціни товару не внесено.

28.04.2014р. позивач звертався до відповідача із претензією №2-04/14 про сплату штрафних санкцій у розмірі 27425,68грн. згідно договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. (а.с.30-34), що стверджується описом вкладення цінного листа №20800488 та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.40).

Також, позивач звернувся до відповідача з претензію №1-07/14 від 16.07.2014р. про сплату штрафних санкцій за договором договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. в сумі 56511,59грн., що стверджується фіскальним чеком підприємством поштового зв'язку №7007 від 17.07.2014р. (а.с.40).

Однак, останні залишенні відповідачем без задоволення.

За вказаних обставин, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" посилаючись, зокрема, на ст.ст.193, 218, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.525, 526, 611, 625, 693 ЦК України, звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "ТАУ-Поділля" 54103, 60грн., з яких: 25 088,81грн. пені, 17739, 56грн. штрафу, 1865, 20грн. процентів за користування чужими коштами, 8401,81грн. основного боргу, 1008,22грн. інфляційних.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 25.11.2014р. у справі №902/1448/14 позов задоволено частково.

Разом з тим, додатковим рішенням від 28.11.2014р. у даній справі, у позові в частині стягнення 253,42грн. пені та 1008,22грн. інфляційних відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки.

Згідно з ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.2, 3 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. позивачем замовлено товар та здійснено передоплату у період з 16.07.2013р. по 20.02.2014р. згідно платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи (а.с.42, 93-133), а відповідачем частково поставлено товар за період з 17.07.2013р. по 07.02.2014р. по відповідних видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи (а.с.66-92). Водночас, на суму передоплати у сумі 8401,81грн., здійсненої 20.02.2014р., товар відповідачем не поставлено.

Судом встановлено, відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання ним свого зобов'язання щодо поставки товару на суму передоплати у розмірі 8401,81грн. або повернення цих коштів позивачеві.

З урахуванням наведеного вище, вимоги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Вінницяелектротехнологія" до Приватного підприємства "ТАУ-Поділля" про стягнення з останнього передоплати у сумі 8401,81грн. за договором №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.7.5 договору, у разі невиконання продавцем договірних зобов'язань, всі авансові платежі підлягають поверненню протягом 3 (трьох) днів з нарахуванням процентів за користування коштами у розмірі 0,1% від суми авансового платежу за кожен день користування авансом, починаючи з дня його зарахування на рахунок продавця, що відповідає нормам ч.3 ст.693 ЦК України.

Враховуючи те, що відповідач не повернув позивачу передоплату у сумі 8401,81грн. за договором №10-1/3007-13 від 09.07.2013р., колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд Вінницької області правомірно стягнув з останнього 1865,20грн. процентів за користування чужими коштами за період з 21.02.2014р. по 30.09.2014р.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у стягненні, у порядку ст.625 ЦК України, з відповідача на користь позивача 1008,22грн. інфляційних нарахувань на суму авансового платежу у розмірі 8401,81грн., оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст.625 ЦК України, а тому у її задоволенні слід відмовити.

Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема, сплата штрафу, пені, які обчислюються відповідно до ст.549 цього Кодексу.

Сторонами у п.7.2 договору встановлено, що у разі невиконання продавцем належним чином своїх зобов'язань за цим договором він повинен сплатити на користь покупця пеню в розмірі 0,1% відсотка від вартості несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання, а у випадку прострочення виконання зобов'язання протягом більш як 30 календарних днів продавець зобов'язаний додатково (крім пені) сплатити на користь покупця штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від вартості невиконаного зобов'язання.

Судом встановлено, 20.03.2014р. відповідач отримав заявку позивача №21-335 від 20.03.2014р. на поставку товару на загальну вартість 253422,30грн..

Однак, докази на підтвердження факту виконання вказаної вище заявки у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, у даному випадку має місце невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару згідно договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. (п.5.1.), зокрема, не поставлено товар згідно заявки від 20.03.2014р. №21-335 на загальну суму 253422,30грн. протягом двох календарних днів після отримання заявки - останній день виконання 24.03.2014р. (з урахуванням вихідних днів), відтак позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є правомірними.

У відповідності до розрахунку пені, проведеного позивачем, за порушення строку поставки товару відповідачу нараховано 25088,81грн. пені за період з 24.03.2014р. по 30.06.2014р., а за несвоєчасно поставлений товар більш ніж на 30 календарних днів відповідачу нараховано 17739,56грн. 7% штрафу.

Судом встановлено, що при здійсненні обрахунку пені позивачем неправильно визначено період прострочення, у зв`язку з чим місцевим господарським судом правомірно проведено власний розрахунок пені за період з 25.03.2014р. по 30.06.2014р.

Перевіривши проведений місцевим господарським судом розрахунок пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 24835,39грн. за період з 25.03.2014р. по 30.06.2014р. та штрафу у розмірі 17739,56грн., а у стягненні з відповідача на користь позивача 253,42грн. пені слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги про те, що правові підстави для стягнення пені та штрафу за порушення строків поставки товару відсутні, оскільки встановлені законом правові наслідки щодо вимог про повернення попередньої оплати не передбачають такого виду відповідальності як стягнення пені та штрафу, та, вимагаючи повернення коштів попередньої оплати, покупець тим самим задовольнився виконаним - відмовився від поставки та прийняття товару і виконання договору постачальником, що виключає зобов'язання останнього нести відповідальність по сплаті пені та штрафу відповідно до п.7.2 договору від 09.07.2014р. №10-1/3007-13, оцінюються судом критично, оскільки пеню та штраф відповідач зобов`язаний сплатити у зв`язку з невиконанням умов договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. та заявки від 20.03.2014р. №21-335 про поставку товару загальною вартістю 253422,30грн.

Як встановлено судом, відповідач не поставив товар на суму 253422,30грн. у зв`язку із підвищенням закупівельних цін на нафтопродукти, зазначивши у листі від 30.04.2014р. №120/1, адресованому позивачу у справі, що не може погодитись на його умови, з посиланням на п.2 ст.40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", та не може дотримуватися цінової пропозиції, яка бралася за основу при укладенні договору.

Проте, наведені обставини не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов договору.

Водночас, колегією суддів враховано, у матеріалах справи відсутні докази визнання договору №10-1/3007-13 від 09.07.2013р. недійсним у встановленому законодавством порядку, його розірвання, або інші правові підстави припинення зобов'язань за ним.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію, викладену у постанові Вищого господарського суду Україні від 19.02.2014р. у справі №910/10416/14 не приймаються судом до уваги, оскільки висвітлені у ній висновки ґрунтуються на різних правовідносинах, що виникли між сторонами, та застосування різних за своєю природою норм чинного законодавства, зокрема ст.1212 ЦК України.

Не знаходить свого підтвердження і посилання скаржника на те, що додані до апеляційної скарги докази не були і не могли бути надані під час розгляду справи у суді першої інстанції тому, що йому не було відомо про розгляд даної справи, оскільки господарським судом Вінницької області завчасно було повідомлено відповідача про час, місце та дату розгляду даної справи, ухвала суду від 28.10.2014р., згідно якої відкладено розгляд справи на 25.11.2014р., вручена відповідачу 10.11.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.137).

Разом з тим, доводи скаржника про повідомлення позивачем у листі від 26.03.2014р. №03-377 неправильних реквізитів для повернення суми попередньої оплати та невиконання вимоги скаржника про повідомлення правильних реквізитів для повернення вказаної суми оцінюються судом критично, оскільки матеріали справи не містять відповідного звернення відповідача до позивача. Крім того, у листі від 26.03.2014р. №03-377 позивач вказав банківські реквізити, а код позивача значиться в укладеному сторонами договорі та і у листі від 26.03.2014р., на який посилається відповідач.

Неправильне зазначення у платіжному дорученні №3504 від 20.05.2014р. на суму 8401,81грн. коду позивача відбулося з вини відповідача, яким це платіжне доручення оформлялося.

Таким чином, відповідач не був позбавлений можливості повернути позивачу 8401,81грн. попередньої оплати згідно з п.7.5. договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги спростовується наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.11.2014р. та додаткове рішення від 28.11.2014р. у справі №902/1448/14 прийняті з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.11.2014р. та додаткове рішення від 28.11.2014р. у справі №902/1448/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "ТАУ-Поділля", м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу №902/1448/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Крейбух О.Г.