Постанова № 42668892, 03.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/29193/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Горбунова М.Є.

представники:

позивача: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Фрегат"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 29.12.2014р.

у справі №910/29193/14 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Фрегат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт"

в особі Київської філії "СМК"

про стягнення 17 051,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014р. у справі №910/29193/14 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" було направлено за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2014р. у справі №910/29193/14 та направити позовну заяву з доданими до неї документами на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до безпідставного, на думку позивача, направлення позовної заяви за підсудністю до іншого суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.02.2015р.

В судове засідання 03.02.2015р. представники сторін не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, зважаючи на обмеженість строку розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевих господарських судів, а також приймаючи до уваги наявність доказів належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фрегат» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт» в особі Київської філії «СМК» (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки №689ф13 від 02.12.2013р. у сумі 17 051,82 грн. (з них: 15 501,66 грн. - основний борг, 1 550,16 грн. - штраф).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2014р. №910/29193/14 вищевказану позовну заяву було скеровано за підсудністю до Господарського суду Харківської області. При цьому, місцевий господарський суд в своїй ухвалі зазначив про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Київській філії «СМК» Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт» надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи, у зв'язку з чим позовна заява підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду Харківської області за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт».

Позивач в апеляційній скарзі стверджував про те, що місцевий господарський суд при виборі підсудності повинен був керуватися ч.4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням ч.ч.1-3 цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу. При цьому, позивач вказував на те, що поза увагою місцевого господарського суду залишилися повноваження, надані керівнику Київської філії "СМК" Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт" Макаренку Вадиму Вікторовичу за довіреністю №1 від 20.02.2014р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт», зокрема, укладати договори, відкривати рахунки в банківських установах, представляти інтереси товариства в державних органах, тощо.

Колегія суддів не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх нормативно та документально необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 13, 15 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, про яку зазначено в ст. 16 Господарського процесуального кодексу України. Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено.

Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з того, що місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У відповідності до ч.ч.1, 2, 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Дійсно, з матеріалів справи вбачається, що договір поставки №689ф13 від 02.12.2013р., стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у даній справі, було укладено між позивачем та Київською філією "СМК" Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт" в особі її керівника - Макаренка В.В.

Як уже зазначалося вище, територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог ст. 15 Господарського процесуального кодексу України за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. При цьому необхідно також враховувати, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи (аналогічна правова позиція наведена в п.п.20-20.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Виходячи із визначення, наданого в ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Судом враховано, що позивачем заявлено вимогу не юридичній особі, а безпосередньо її відокремленому підрозділу, з яким позивач уклав договір.

Однак поза увагою позивача залишилися положення ст. 95 Цивільного кодексу України, згідно з якими філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

В додатках до позову наявна довіреність №1 від 20.02.2014р., видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт» на ім'я Макаренка Вадима Вікторовича, якого уповноважено діяти як директора Київської філії «СМК» Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт» та вчиняти дії, перелік яких наведений в тексті довіреності.

Як вірно зазначив у своїй ухвалі місцевий господарський суд, Макаренка В.В. вищевказаною довіреністю дійсно уповноважено представляти в порядку, передбаченому чинним законодавством України, права та охоронювані інтереси Товариства з питань діяльності філії в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування, але за винятком судових органів.

Тобто, юридична особа (в даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт») чітко визначила коло повноважень свого відокремленого структурного підрозділу, наділивши його правом на ведення господарської діяльності (укладення договорів, угод, відкриття рахунків в банківських установах, представлення інтересів перед юридичними та фізичними особами, суб'єктами господарювання усіх форм власності, об'єднанням громадян), але при цьому виключила можливість Київської філії «СМК» Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт» представляти інтереси товариства в судових органах.

Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність доказів наявності у Київської філії «СМК» Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт» права здійснювати повноваження сторони в судах від імені юридичної особи.

Оскільки в даному випадку має місце спір, що виник при виконанні господарського договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що справа має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода-Опт» (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1), тобто Господарським судом Харківської області.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

За результатами перегляду справи колегією суддів було встановлено правомірність застосування Господарським судом міста Києва ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2014р. у справі №910/29193/14.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції була прийнята з дотриманням норм процесуального права, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 15, 17, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.12.2014р. у справі №910/29193/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/29193/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков