Постанова № 42668242, 09.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 лютого 2015 року № 826/15814/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп»до відповідача-1 Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві відповідача-2Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києвітретя особа-1Служба у справах дітей Дарницької районної державної адміністраціїтретя особа-2ОСОБА_3провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп» з позовною заявою до відповідача Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи: Служба у справах дітей Дарницької районної державної адміністрації та ОСОБА_3, про визнання протиправними дій щодо реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання вчинити певні дії щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/15814/14 та призначено справу до судового розгляду.

Також, іншою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2014 року було відмовлено в задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2014 р. (зважаючи на неприбуття відповідача в судове засідання 06.11.2014 р.) було визнано обов'язковою участь в судових засіданнях відповідача Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві; зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 16.10.2014 р. про відкриття провадження в адміністративній справі № 826/15814/14, а саме - надати запитувані документи на вимогу суду; та оголошено перерву в судовому засіданні до 25.11.2014 р.

У судовому засіданні 25.11.2014 р. представником позивача було заявлене усне клопотання про залучення до участі у справі № 826/15814/14 в якості відповідача-2 Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, оскільки саме зазначений державний орган є розпорядником тих документів (доказів), що будуть мати беззаперечне значення для повного та всебічного розгляду даної адміністративної справи.

Враховуючи зазначене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2014 р. було залучено до участі у справі № 826/15814/14 в якості відповідача-2 Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві та зобов'язано відповідача-2 надати в судове засідання, або через канцелярію суду: письмове нормативно-правове обґрунтування його позиції по справі № 826/15814/14 (заперечення по справі), а також: всю наявну інформацію та докази щодо оспорюваної квартири (АДРЕСА_1), зокрема: всі документи щодо усіх виконавчих проваджень, які стосуються зазначеної квартири.

Також, 26.11.2014 р. позивачем до канцелярії суду було подано письмову заяву про зміну (уточнення) позовних вимог по справі № 826/15814/14, з урахуванням залучення другого відповідача по справі, проте як жодних позовних вимог до відповідача-2 Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві позивачем заявлено не було.

Так, у судовому засіданні 16.12.2014 р. представник позивача змінені (уточнені) позовні вимоги від 26.11.2014 р. підтримав повністю та просив суд:

- визнати дії Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві по реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 протиправними;

- зобов'язати Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1, як таку, що проведена з порушенням вимог законодавства, та вчинити всі передбачені законодавством дії пов'язані з скасуванням реєстрації місця проживання.

Тобто, позивач не заявляв позовних вимог до відповідача-2 Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві.

В обґрунтування зазначених позовних вимог представник позивача послався на те, що відповідачем-1 Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві було протиправно (необґрунтовано та безпідставно) проведено реєстрацію ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1, оскільки не надання згоди Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп» (як іпотекодержателем такої квартири) на реєстрацію вказаних осіб в зазначеній квартирі, не надавало відповідачу-1 законодавчо визначеного права на вчинення оспорюваних дій, та крім того, арешт, накладений ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві на вказану квартиру та вимога державного виконавця про заборону реєстрації будь-яких осіб у зазначеній квартирі також безпосередньо вказують на протиправність дій відповідача-1 по реєстрації в такій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідачем-1 та відповідачем-2, у свою чергу, до матеріалів справи не було надано жодних письмових заперечень проти даного позову по справі № 826/15814/14, а також не було надано жодних допустимих доказів на підтвердження правомірності вчинення оскаржуваних позивачем дій.

З приводу зазначеного спору відповідач-1 лише письмово просив суд розглядати вказану адміністративну справу за відсутності його представника, а також зазначив, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була здійснена згідно чинного законодавства, на підставі особистої заяви, дозволу власника житла, згоди матері дитини та вимоги державного виконавця щодо припинення заборони реєстрації будь-яких осіб за даною адресою.

Також письмові пояснення по суті даного спору у справі № 826/15814/14 були подані третьою особою-2 ОСОБА_3, в яких останній зазначив про безпідставність позовних вимог позивача та правомірність дій відповідача-1 щодо реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 з підстав зняття арешту з вказаного нерухомого майна ще у липні 2014 р.

Третя особа-1 Служба у справах дітей Дарницької районної державної адміністрації також письмово просила суд розглядати вказану адміністративну справу № 826/15814/14 по суті за відсутності її представника та винести відповідне рішення згідно вимог діючого законодавства.

Отже, в судове засідання 16.12.2014 р. відповідач-1, відповідач-2 та третя особа-1 не прибули та не скерували своїх представників, хоча останні належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на викладене, а саме не прибуття відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-1, що були повідомлені належним чином, в судове засідання 16.12.2014 р., суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи № 826/15814/14 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти чого також не заперечили представник позивача та третьої особи-2.

Про перехід до розгляду справи № 826/15814/14 в порядку письмового провадження, відповідача-1, відповідача-2 та третю особу-1 було повідомлено належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

17.12.2014 р. позивачем та третьою особою-2 були подані до канцелярії суду додаткові письмові пояснення по справі № 826/15814/14.

За наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/15814/14 в порядку письмового провадження, станом на 09.02.2015 р. інших документів з приводу даного спору від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Отже, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін (зокрема в минулих судових засіданнях), повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також врахувавши позицію судів вищих інстанцій щодо розгляду аналогічних спорів, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 06.04.2006 року між АБ «Банк Регіонального Розвитку» (далі - «Банк») та ОСОБА_6 (далі - «Боржник») було укладено Кредитний договір № 27/10-549І (далі - «Кредитний договір») у відповідності до якого Боржнику було надано кредит у сумі 81 200,00 доларів США.

06.04.2006 р. між Банком та Боржником, для забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору, було укладено Іпотечний договір № 027/ДЗ622І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером № 2803 (далі - «Іпотечний договір»).

У відповідності до умов Іпотечного договору Боржник передав Банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 71,70 кв. м, житловою площею 42,10 кв. м.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням Боржником умов Кредитного договору, Банк звернувся до суду за захистом своїх прав.

28.05.2012 р. Дарницький районний суд міста Києва розглянув позовну заяву Банку та ухвалив рішення по справі № 2-638/12, у відповідності до якого позовні вимоги Банку були задоволені (далі - «Рішення»).

11.09.2013 р. за заявою Банку на підставі Виконавчого листа № 2-638/12 Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження (ВП № 39727001) про стягнення з Боржника на користь Банку 634 234,80 грн. заборгованості.

Також, постановою державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції від 11.09.2013 року ВП № 39727001 було накладено арешт на майно Боржника та оголошено заборону на його відчуження.

29.08.2013 р. між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» (далі - Компанія») було укладено Договір № 39 відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-549І від 06.04.2006 року.

У відповідності до укладеного Договору до Компанії перейшли всі права Банку за Кредитним договором (додатковими угодами та договорами, що забезпечували його виконання).

02.09.2013 р. між Банком та Компанією було укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором № 027/ДЗ622І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером № 2803.

У відповідності до даного договору до Компанії перейшли певні права іпотекодержателя за Іпотечним договором, які перелічені в договорі.

16.09.2013 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» та позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп» було укладено Договір № 31 про відступлення права вимоги (цесії) за Кредитним договором № 27/10-549І від 06.04.2006 року.

У відповідності до укладеного договору Компанія відступила Товариству (позивачу) права за Кредитним договором.

16.09.2013 р. між Компанією та Товариством було укладено Договір про відступлення прав за іпотечним договором № 027/ДЗ622І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим номером № 2803.

У відповідності до даного договору до Товариства перейшли усі права іпотекодержателя за Іпотечним договором.

11.10.2013 р. Дарницький районний суд міста Києва виніс ухвалу про задоволення заяви Банку та змінив у виконавчому проваджені № 39727001 сторону виконавчого провадження на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп».

10.01.2014 року ВДВС Дарницького РУЮ було винесено постанову про зміну сторони виконавчого провадження з Банку на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп».

27 грудня 2013 року з метою повного, своєчасного виконання Рішення в рамках виконавчого провадження (ВП № 39727001) ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві позивачем було направлено на адресу Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві (відповідача-1) вимогу державного виконавця не прописувати в квартирі АДРЕСА_1, яка належить Боржнику (далі - Квартира) будь-яких осіб, в тому числі неповнолітніх дітей.

Дану вимогу було отримано провідним спеціалістом Дарницького РВ ГУДМС України в м. Києві Зеленько А.О. також 27 грудня 2013 року.

Також, 27.12.2013 року позивач вручив відповідачу-1 повідомлення про заборону реєстрації місця проживання в зазначеній квартирі.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» № 646, станом на 07.08.2014 року в зазначеній квартирі (АДРЕСА_1) проживало 5 (п'ять) осіб: ОСОБА_6 1969 р.н., ОСОБА_9 1969 р.н., ОСОБА_10 1990 р.н., ОСОБА_11 1995 р.н. та ОСОБА_12 1969 р.н.

12.09.2014 р. державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченком М.Р. було скеровано на адресу начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві вимогу державного виконавця про припинення чинності вимоги від 28.11.2013 р. та дозвіл на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 будь-яких осіб, у тому числі неповнолітніх дітей.

Також, в матеріалах справи наявна копія заяви позивача від 13.08.2014 р. до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про зняття арешту з майна боржника, яке знаходиться в іпотеці, та відповідь заступника начальника відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченко С.П. щодо відсутності правових підстав для зняття арешту з майна боржника, яке знаходиться в іпотеці, з підстав відсутності у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, з метою виконання судового рішення.

В матеріалах справи наявна також постанова старшого державного виконавця відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченко М.Р. від 21.11.2014 р. про звільнення майна боржника з-під арешту згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/12247/14 від 02.10.2014 р.

17.09.2014 року в судовому засіданні по іншій адміністративній справі № 826/12247/14 в Окружному адміністративному суді м. Києва представником ОСОБА_6 було надано довідку Комунального підприємства «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» відповідно до якої станом на 17.09.2014 року в зазначеній квартирі разом з ОСОБА_6 проживають ще 6 (шість) осіб: ОСОБА_9 1969 р.н., ОСОБА_10 1990 р.н., ОСОБА_11 1995 р.н., ОСОБА_3 1961 р.н., ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 1969 р.н.

Тобто, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем-1 після отримання Вимоги ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 12.09.2014 р. про припинення чинності вимоги від 28.11.2013 р. (якою попередньо було заборонено реєстрацію осіб у квартирі боржника) та дозволу від 12.09.2014 р. на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 будь-яких осіб, у тому числі неповнолітніх дітей, - було зареєстровано за вказаною адресою ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, хоча саме постанова про звільнення майна боржника з-під арешту була прийнята старшим державним виконавцем відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченко М.Р. тільки 21.11.2014 р., а отже така реєстрація зазначених вище осіб у квартирі АДРЕСА_1 була здійснена (проведена) відповідачем 16.09.2014 р., тобто на момент знаходження такого майна в арешті.

Вважаючи протиправними дії відповідача-1 Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві щодо реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1, станом на час знаходження такого майна під арештом, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін (в минулих судових засіданнях), суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень судів та рішень інших органів є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

З даного приводу, як було зазначено вище, 27 грудня 2013 року з метою повного та своєчасного виконання Рішення в рамках виконавчого провадження (ВП № 39727001) ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві було направлено на адресу Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві (відповідача-1) вимогу державного виконавця не прописувати в квартирі АДРЕСА_1, яка належить Боржнику будь-яких осіб, в тому числі неповнолітніх дітей.

Однак, відповідно до наявних матеріалів справи, 12.09.2014 р. державним виконавцем ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченком М.Р. було скеровано на адресу начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві вимогу державного виконавця про припинення чинності вимоги від 28.11.2013 р. та дозвіл на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 будь-яких осіб, у тому числі неповнолітніх дітей.

Щодо наведеного, як наголошує відповідач-1, реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: квартира АДРЕСА_1, було здійснено 16.09.2014 р. згідно чинного законодавства на підставі особистої заяви, дозволу власника житла, згоди матері дитини та вимоги державного виконавця від 12.09.2014 р. щодо припинення заборони реєстрації будь-яких осіб за даною адресою.

Проте, що також підтверджується наявними у справі доказами, сама постанова про звільнення майна боржника з-під арешту (яке знаходилось в арешті відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції від 11.09.2013 року ВП № 39727001) була прийнята тільки 21.11.2014 р., а отже така реєстрація зазначених вище осіб у квартирі АДРЕСА_1 була здійснена (проведена) відповідачем (16.09.2014 р.) на момент знаходження такого майна в арешті (до 21.11.2014 р.), що відповідно не передбачає здійснення будь-яких дій (у тому числі і реєстраційних) із зазначеним майном.

Положення ст. 9 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодавець (Боржник) має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

В ч. 3 ст. 9 даного Закону зазначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в користування, чого у даному випадку не було зроблено іпотекодавцем.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець повинен своєчасно повідомляти іпотекодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, псування чи погіршення стану предмета іпотеки, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором.

З даного приводу, як було зазначено вище, позивач особисто просив виконавчу службу зняти арешт з майна боржника, яке знаходиться в іпотеці (заява позивача від 13.08.2014 р. до ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві про зняття арешту з майна боржника, яке знаходиться в іпотеці), проте як останнє було знято з-під арешту тільки 21.11.2014 р., відповідно до постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченко М.Р. про звільнення майна боржника з-під арешту.

Положеннями ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначений чіткий перелік документів, які фізична особа зобов'язана подати для реєстрації свого місця проживання.

Так, до зазначеного переліку документів в обов'язковому порядку входять: «документи, що підтверджують право на проживання в житлі».

В даному випадку, таким документом, що підтверджує право на проживання в житлі (квартирі АДРЕСА_1) є іпотечний договір № 027/ДЗ622І від 06.04.2006 р., за яким предмет іпотеки (зазначена квартира) передається у власність ОСОБА_6 (іпотекодавця) при забезпеченні повернення кредиту іпотекодержателю (після переуступки права вимоги - ТОВ «Юридична компанія «МТД груп»), отриманого для придбання такого нерухомого майна, що знаходиться в іпотеці.

Також, відповідно до умов зазначеного договору іпотеки (п. 1.2.2.), ОСОБА_6 було зареєстровано у Київському БТІ зазначений об'єкт нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_1).

Крім того, згідно умов зазначеного договору іпотеки (п. 1.2.3.), предмет іпотеки (квартира АДРЕСА_1) є спільною сумісною власністю іпотекодавця (ОСОБА_6) та її чоловіка ОСОБА_9.

Так, у даному випадку, ОСОБА_9 (як співвласником нерухомого майна, що перебуває в іпотеці) було надано письмову згоду на реєстрацію ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1, однак без згоди іпотекодержателя.

Згідно п. 1.3 «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1077 від 22.11.2012 р. (надалі - Порядок), реєстрація місця проживання здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (АР Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.

Пунктом 2.2 Порядку встановлено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, зокрема:

- письмову заяву про реєстрацію місця проживання;

- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;

- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання);

- документи, що підтверджують: право на проживання в житлі (в даному випадку - іпотечний договір);

- свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;

- заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Відповідно до п. 2.5 Порядку, забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Слід зазначити, що реєстрація місця проживання особи в квартирі тісно пов'язана з правом на володіння та користування такою квартирою.

Згідно положень ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла віку десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла віку десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла віку чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Також, згідно ст. 8 Сімейного кодексу України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Таким чином, сімейне законодавство України захищає права малолітніх та неповнолітніх дітей на реєстрацію їх місця проживання за згодою батьків, проте як у даному випадку, відповідачем-1 не було надано суду жодних доказів стосовно того, що зареєстрована без згоди іпотекодержателя у квартирі по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною дитиною ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_9 (співвласників такої квартири, що перебуває в іпотеці та на час реєстрації знаходилася під арештом).

Отже, зважаючи на те, що відповідачем-1 не було допустимими доказами по справі доведено суду того, що зареєстровані в зазначеній квартирі ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 є членами сім'ї (рідним батьком та рідною дитиною) ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_9 (співвласників такої квартири, що перебуває в іпотеці та на час реєстрації знаходилася під арештом), відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає, що іпотекодавець (Боржник) має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, та має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в користування, хоча об'єкт іпотеки залишається у власності іпотекодавця на весь період дії договору іпотеки.

Зважаючи на таке, відповідачем-1 було в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про іпотеку" здійснено дії щодо реєстрації таких осіб у даній квартирі, яка перебуває в іпотеці, без належної згоди іпотекодержателя та станом на час знаходження такої квартири під арештом.

Тобто, власники такої квартири (яка знаходиться в іпотеці) вправі, відповідно до положень наведеного законодавства, реєструвати в останній своїх рідних членів сім'ї (зокрема малолітніх та неповнолітніх дітей за згодою батьків), а також інших осіб при відповідній наявності належного дозволу іпотекодержателя такої квартири, обов'язок щодо чого передбачений ст. 9 Закону України «Про іпотеку».

З даного приводу, представник відповідача-1 (Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві) у судовому засіданні 25.11.2014 року пояснив суду, що зареєстрував в зазначеній квартирі ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно чинного законодавства, на підставі особистої заяви, дозволу власника житла, згоди матері дитини та вимоги державного виконавця щодо припинення заборони реєстрації будь-яких осіб за даною адресою.

Також, у листі № 03/6536 від 25.10.2014 року відповідач-1 зазначає, що здійснив реєстрацію ОСОБА_3 та ОСОБА_16 на підставі вимоги державного виконавця від 12.09.2014 р., згідно якої припинена чинність попередньої вимоги про заборону реєстрації від 28.11.2013 р. та дозволено реєстрацію АДРЕСА_1.

Тобто, як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідачем-1 після отримання Вимоги ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 12.09.2014 р. про припинення чинності вимоги від 28.11.2013 р. (якою попередньо було заборонено реєстрацію осіб у квартирі боржника) та дозволу від 12.09.2014 р. на реєстрацію в квартирі АДРЕСА_1 будь-яких осіб, у тому числі неповнолітніх дітей, - було зареєстровано за вказаною адресою ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними у справі доказами, саме постанова про звільнення майна боржника (квартири АДРЕСА_1) з-під арешту була прийнята старшим державним виконавцем відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченко М.Р. тільки 21.11.2014 р. (тобто після реєстрації відповідачем-1 вказаних осіб у зазначеній квартирі), а отже така реєстрація зазначених вище осіб у квартирі АДРЕСА_1 була здійснена (проведена) відповідачем 16.09.2014 р. на момент знаходження такого майна в арешті (до 21.11.2014 р.), що відповідно не передбачає здійснення будь-яких дій (у тому числі і реєстраційних) із зазначеним майном.

З даного приводу, відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Як було зазначено вище, в матеріалах справи наявна постанова старшого державного виконавця відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченко М.Р. від 21.11.2014 р. (з мокрою печаткою) про звільнення майна боржника з-під арешту згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/12247/14 від 02.10.2014 р.

Таким чином, на момент державної реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: квартира АДРЕСА_1, а саме 16.09.2014 р., вказане майно перебувало в арешті, та було звільнене з-під арешту тільки 21.11.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Як було зазначено вище, відповідно до умов договору іпотеки (п. 1.2.2.), ОСОБА_6 було зареєстровано у Київському БТІ зазначений об'єкт нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_1).

Згідно вимог ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У даному випадку, доказів щодо переходу права власності на предмет іпотеки - зазначену квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_6 та її чоловіка ОСОБА_9 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «МТД груп» (в судовому, або іншому порядку), - позивачем до справи надано не було, а отже, і отримання відповідного рішення (дозволу) на реєстрацію в зазначеній квартирі від ТОВ «Юридична компанія «МТД груп» - не вимагалося, проте, як було зазначено вище, станом на день реєстрації - 16.09.2014 р., вказане майно (квартира АДРЕСА_1) перебувало в арешті (згідно постанови державного виконавця ВДВС Дарницького районного управління юстиції від 11.09.2013 року ВП № 39727001 про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження), та таке майно було звільнене з-під арешту тільки 21.11.2014 р. (згідно постанови старшого державного виконавця відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві Шевченко М.Р. від 21.11.2014 р. про звільнення майна боржника з-під арешту).

Тобто, реєстрація осіб за адресою знаходження нерухомого майна була протиправно здійснена відповідачем-1 на момент знаходження такого майна в арешті, та в порушення вимог ст. 9 Закону України "Про іпотеку", а саме без згоди іпотекодержателя, та прописані особи не є малолітніми дітьми або батьками власника майна.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. Вимоги до правочину, на підставі якого виникає обтяження, встановлюються законом.

Згідно ст. 8 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло обтяження, боржник, у володінні якого знаходиться предмет обтяження, може використовувати його відповідно до цільового призначення, а також отримувати продукцію, плоди і доходи від предмета обтяження. При користуванні предметом обтяження боржник повинен не припускати погіршення його стану та необґрунтованого зменшення вартості понад норми амортизації (зносу).

Отже, власник нерухомого майна, що знаходиться в обтяженні та є предметом іпотеки, може використовувати його тільки за цільовим призначенням та розпоряджатися останнім тільки за наявності відповідної згоди іпотекодержателя, чого в даному випадку не відбулося, та під час реєстрації осіб у жилому приміщенні, останнє знаходилося під арештом, а іпотекодержатель своєї згоди на вчинення зазначених дій не надавав.

Згідно з вимогами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем-1, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірності його дій щодо проведення реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1, станом на час знаходження такого нерухомого майна під арештом та без відповідної згоди іпотекодержателя такого нерухомого майна.

Натомість позивач надав суду відповідні обґрунтування, що підтверджуються допустимими доказами у справі, стосовно протиправності дій відповідача-1 щодо проведення реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1, станом на час знаходження такого нерухомого майна під арештом та без відповідної згоди іпотекодержателя такого нерухомого майна.

У позовній заяві та в судовому засіданні позивач не заявляв позовної вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати дії Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві по реєстрації ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 протиправними.

3. Зобов'язати Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_3 1961 р.н. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1, як таку, що проведена з порушенням вимог законодавства, та вчинити всі передбачені законодавством дії пов'язані з скасуванням реєстрації місця проживання.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 09.02.2015 р.