Постанова № 4266761, 30.07.2009, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2009 року   Справа № 2а-774/09/0970  

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лучко О.О.,

при секретарі Круглій О.М.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_3.,

представника відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 06.02.2009 року № 0004651700/0, податкового повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0004691700/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000132301 від 06.02.2009 року та першої податкової вимоги від 24.02.2009 року №31/513/5010/10/24-150/1506,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2009 року ОСОБА_1 (ОСОБА_1) звернулась до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 06.02.2009 року № 0004651700/0, податкового повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0004691700/0, рішення про застосування штрафних(фінансових) санкцій №0000132301 від 06.02.2009 року та першої податкової вимоги від 24.02.2009 року №31/513/5010/10/24-150/1506.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю. Пояснила суду, що на підставі направлення від 29.01.2008 року №00006760 та від 15.01.2009р. № 00006887 ОСОБА_2 була проведена планова виїзна перевірка ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року. За наслідками перевірки складено акт, на підставі якого було прийнято податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Позивач не згідний з висновками, зазначеними в акті перевірки, де вказано, що при здійсненні відкритих біржових торгів та укладенні договорів купівлі-продажу транспортних засобів, що реєструються на ОСОБА_1, ОСОБА_1 є юридичною особою, за посередництвом якої здійснюється угода купівлі-продажу, а тому біржа є податковим агентом. А тому твердження про те, що біржа є податковим агентом при здійсненні операцій з купівлі-продажу транспортних засобів, які належать фізичним особам, суперечить закону.

Заперечила проти донарахування податку з доходів фізичних осіб по фактах видачі під звіт готівки на загальну суму 37916 грн., по якій працівники не відзвітувалися. Пояснила, що всі підзвітні суми склали дохід фізичних осіб, а тому стягувати ці кошти з ОСОБА_1 немає правових підстав. Стосовно донарахування податку з доходів фізичних осіб по фактах перерахування коштів приватним нотаріусам за надання нотаріальних послуг, то в даному випадку приватні нотаріуси є самостійними суб'єктами господарювання, які сплачують податки, а тому правових підстав донараховувати даний податок немає. Вважає незаконним донарахування податку з доходів фізичних осіб по факту перерахування коштів за надання послуг по обслуговуванню комп'ютера ОСОБА_6. в сумі 5320 грн. Просила позов задовольнити повністю з мотивів, зазначених у ньому.

Представники відповідача проти позову заперечили, подали письмове заперечення проти позову. Пояснили, що під час проведення планової виїзної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 допущено несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати найманих працівників до бюджету, що є порушенням ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а також недотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання, внаслідок чого на підставі п.п.16.4.1 та п.16.4 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» працівниками ОСОБА_2 було нараховано пеню в сумі 74,76 грн. ОСОБА_1 було оскаржено податкові повідомлення-рішення, мотивуючи тим, що висновки ґрунтуються на помилкових твердженнях стосовно обов»язку контролювати та здійснювати сплату податку з доходів фізичних осіб з оціночної вартості рухомого майна, а не з вартості його продажу. Однак податковим органом, відповідно до отриманої інформації донараховано суму податку з доходів фізичних осіб за 2006-2007р. у розмірі 23 166,88 грн, виходячи з оціночної вартості транспортного засобу. Вважають, що при укладенні на товарній біржі угод купівлі продажу рухомого майна, яке належить продавцю-фізичній особі, податковим агентом такого платника-фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу, є товарна біржа. Відповідно до п.18.1.1 та п.18.1 ст.18 Закону України» Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподаткований дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.7 цього Закону. Нарахування, утримання і сплату до бюджету податку в даному випадку повинен здійснювати податковий агент (товарна біржа) відповідно до ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Щодо перевірки дотримання порядку видачі готівки під звіт та її використання, то вважають, що податковим органом правомірно встановлено перевищення встановлених законодавством строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих під звіт сум на загальну суму 37 916,00 грн. При цьому при проведенні перевірки податковому органу не було представлено жодного авансового звіту, який би підтверджував використання вищевказаних сум, отриманих з каси ОСОБА_1. ОСОБА_2 застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25% відповідно до Указу Президента від 12.06.1995 року №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Просили в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши позовну заяву, заперечення проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі матеріали, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено , що за результатами планової виїзної перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що відображена в акті перевірки від 26.01.2009 року №932/23-1-32077865, ОСОБА_2 06.02.2009 року винесено податкове повідомлення-рішення №0004651700/0 від 06.02.2009 року, податкове повідомлення-рішення №0004691700/0 від 06.02.2009 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000132301 від 06.02.2009 року та виставлено першу податкову вимогу від 24.02.2009 року №31/513/5010/10/24-150/1506.

З матеріалів справи вбачається, що планова виїзна перевірка проводилась відповідно до плану-графіку проведення комплексних документальних перевірок СПД на 4 квартал 2008 року на підставі виданих направлень, за попереднім повідомленням до дня проведення перевірки відповідно до вимог ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Наказом начальника ОСОБА_2 №33 від 15.01.2008 року було продовжено термін проведення планової виїзної перевірки до 22 січня 2009 року.

За наслідками проведеної перевірки ОСОБА_2 донараховано податок з доходів найманих працівників на суму 1113,69 грн., податок з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності на суму 92046,48 грн., а також прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9479 грн.

Так, перевіркою ОСОБА_2 виявлено несвоєчасне перерахування позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників ОСОБА_1, прийнятим на роботу у 2005-2008 р.р., у зв'язку з чим донараховано 221,23 грн. податку з доходів фізичних осіб за надану у 2007 році податкову соціальну пільгу окремим працівникам без подання відповідної заяви, та 150 грн. податку з доходів фізичних осіб за застосовану податкову соціальну пільгу до нарахованого місячного доходу ОСОБА_7., яка зареєстрована також суб'єктом підприємницької діяльності у ОСОБА_2.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N 889-IV від 22.05.2003р. платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у визначених розмірах.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3. статті 6 даного Закону передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати).

Відповідно до підпукту 6.3.2 пункту 6.3. статті 6 даного Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Згідно підпукту 6.3.3 пункту 6.3. статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» N 889-IV від 22.05.2003р. податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності (підпункт «е»). Крім цього, податкова соціальна пільга не застосовується до доходів, визначених підпунктом "е" цього підпункту.

Відповідно до п.17.1 ст.17 згаданого Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи).

До позивача ОСОБА_2 застосувала штрафні санкції. Так, відповідно до п. 17.1.9. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 371,23 грн. та штрафні санкції в розмірі 742,46 грн., і правомірно виставило податкове повідомлення рішення №0004651700/0 від 06.02.2009 року на суму 113,69 грн. А тому позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0004651700/0 від 06.02.2009 року задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення рішення №0004691700/0 від 06.02.2009 року, то суд виходить з наступного.

Даним податковим повідомленням-рішенням позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 30682,16 грн., а саме: 113,40 грн. податку з доходів фізичних осіб з перерахованих приватним нотаріусам коштів за надання нотаріальних послуг; 798 грн. податку з доходів фізичних осіб з перерахованих коштів за надання послуг по обслуговуванню комп'ютера ОСОБА_6. у 2007 році; 375 грн. податку з доходів фізичних осіб за перерахування коштів Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури (членський внесок на інформаційно-технічне забезпечення фізичної особи ОСОБА_8.) у 2007 році; 6228,88 грн. податку з доходів фізичних осіб, нарахованого за невідзвітовані кошти, отримані під звіт на господарські потреби та відрядження у 2005-2007р.р.; 23166,88 грн. податку з доходів фізичних осіб, нарахованого від продажу транспортних засобів при укладенні біржових угод за 2006-2007р.р.; 74,76 грн. пені по податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати найманих працівників; та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 61364,32 грн.

Стосовно донарахування позивачу 113,40 грн. податку з доходів фізичних осіб з перерахованих приватним нотаріусам коштів за надання нотаріальних послуг (згідно банківських виписок АППБ «Аваль» приватним нотаріусам позивач перераховував кошти за посвідчення підписів та копій документів), то воно є безпідставним, оскільки діяльність приватних нотаріусів відповідно до п.1.9 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відноситься до незалежної професійної діяльності.

Пунктом 1.19 статті 1 даного Закону передбачено, що самозайнятою особою є платник податків, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно пункту 1.13 статті 1 даного закону податок з доходів фізичних осіб це плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Крім того, відповідно до підпункту 4.3.25 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про нотаріат» з доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України.

А тому ОСОБА_1 не є податковим агентом стосовно нарахування, утримання та сплати податку з доходів фізичних осіб стосовно доходів, отриманих приватними нотаріусами. Оскільки, відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент визнається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, відсутні правові підстави донарахування 113,40 грн. податку з доходів фізичних осіб з перерахованих приватним нотаріусам коштів за надання нотаріальних послуг. А тому суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення №0004691700/0 від 06.02.2009 року в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 113,40 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 226,80 грн. є незаконним.

Донарахування позивачу 798 грн. податку з доходів фізичних осіб з перерахованих коштів за надання послуг по обслуговуванню комп'ютера ОСОБА_6. у 2007 році є підставним та обгрунтованим, оскільки в акті перевірки зазначено, що згідно угоди б/н від 06.06.2007 року з фізичною особою ОСОБА_6. останньому перераховувалися кошти за надання послуг по обслуговуванню комп'ютера.

Доводи представника позивача про те, що ОСОБА_1 не є податковим агентом стосовно доходів, отриманих ОСОБА_6., судом до уваги не приймаються, оскільки угоду від 06.06.2007 року про надання послуг по обслуговуванню комп'ютера для з'ясування статусу ОСОБА_6. (фізична особа чи СПД) суду надано не було.

Відповідно до п.п. «ї» п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до доходів з джерелом їх походження з України відносяться інші доходи як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує).

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 вказаного Закону загальним оподатковуваним доходом є будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент (пункт 17.2 статті 17 вказаного Закону).

Таким чином ОСОБА_2 правомірно донарахувало 798 грн. податку з доходів фізичних осіб з перерахованих коштів за надання послуг по обслуговуванню комп'ютера ОСОБА_6. у 2007 році.

Донарахування позивачу 375 грн. податку з доходів фізичних осіб за перерахування коштів Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури (членський внесок на інформаційно-технічне забезпечення фізичної особи ОСОБА_8.) у 2007 році суд вважає неправомірним.

Посилання ОСОБА_2 на п.1.3 ст.1 та п.1.6 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», згідно яких до доходів (тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду) з джерелом їх походження з України відносяться інші доходи як виплати чи винагороди за цивільно-правовими договорами, одержуваних резидентом або нерезидентом, якщо джерело виплати (нарахування) таких доходів знаходиться на території України, незалежно від резидентського статусу особи, що їх виплачує (нараховує), суд оцінює критично. Оскільки, не доведено факт отримання ОСОБА_8. доходів, з яких справляється податок з доходів фізичних осіб.

Донарахування позивачу 6228,88 грн. податку з доходів фізичних осіб, нарахованого за невідзвітовані кошти, отримані під звіт на господарські потреби та відрядження у 2005-2007р.р. суд вважає правомірним, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що під час проведення ОСОБА_2 планової перевірки при перевірці касових документів ОСОБА_1 за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008 року виявлено факти виплати коштів працівникам під звіт на господарські потреби та відрядження, однак документи (в т.ч. авансові звіти) про використання цих коштів представлені не були.

Відповідно до п.п4.3.2 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід як сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

В той же час п.9.10 ст.9 даного Закону визначає порядок оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк

Так, відповідно до п.п.9.10.1 п.9.10 ст.9 Закону податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме:

а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.

Підпунктом 9.10.2 пункту 9.10 статті 9 Закону встановлено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

 Донарахування позивачу 23166,88 грн. податку з доходів фізичних осіб, нарахованого від продажу транспортних засобів при укладенні біржових угод за 2006-2007р.р. суд вважає неправомірним, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу спірної суми податкового зобов'язання слугував висновок ОСОБА_2, викладений в акті перевірки, про порушення пункту 7.1 ст. 7, пунктів 12.1, 12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок невиконання обов'язку податкового агента щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб - продавців автомобілів за біржовими угодами, зареєстрованими Універсальною аграрно-промисловою товарною біржею у 2006-2007р.р.

Згідно з пунктом 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом визнається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Пунктом 12.1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

Якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу (пункт 12.3 цієї статті).

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не розкриває зміст посередництва як ознаки податкового агента.

Відповідно до ч.1 ст.295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (частина 3 цієї статті).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що посередництво означає діяльність уповноваженого суб'єкта по вчиненню юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.

Відповідно до ч.1 ст.279 ГК України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявлені попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина 7 цієї статті).

Згідно ст. 1 Закону «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Обов'язками товарної біржі, як це передбачено ч.2 ст.280 ГК України, ст. 4 вказаного Закону є створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні та інші послуги; забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Статутом ОСОБА_1, затвердженим 23.03.2004 р. загальними зборами її членів та зареєстрованим у виконкомі Івано-Франківської міської ради 19.05.2004 р., закріплено, що біржа надає послуги в укладенні біржових угод, здійснює регулювання біржових операцій, реєструє факт укладення угод на торгах; визначає порядок укладення і оформлення угод купівлі-продажу; визначає регламент, місце проведення та умови торгів; надає учасникам біржових торгів необхідне обладнання, технічну та програмну підтримку; тощо.

Основним документом, що регулює порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівля та розв'язання спорів з цих питань, є правила біржової торгівлі, що закріплено частиною 1 статті 281 ГК України.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про товарну біржу» встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах; засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність не є посередництвом, як здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи.

Та обставина, що зареєстровані на біржі угоди не потребують нотаріального посвідчення, а приватні нотаріуси, як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»» від 01.07.2004 р. № 1958-ІУ визнані податковими агентами, не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.

З огляду на викладене суд не вбачає законних підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань в сумі 23166,88 грн. та відповідно штрафних санкцій в розмірі 46333,76 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0004691700/0 в частині нарахування податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ОСОБА_1в сумі 23 655,28 грн. за основним платежем та відповідно 47 310,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно позовних вимог про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000132301 від 06.02.2009 року, то суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що під час проведення планової перевірки працівниками ОСОБА_2 при перевірці касових книг, видаткових касових ордерів за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року встановлено перевищення встановлених законодавством строків використання виданої під звіт готівки, а також видача готівки під звіт без повного звітування щодо раніше виданих під звіт сум на загальну суму 37916 грн. При цьому авансових звітів на підтвердження використання вказаних сум, отриманих з каси ОСОБА_1, для перевірки працівникам ОСОБА_2 не було представлено.

Постановою Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» N 637 від 15.12.2004 року   визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до пункту 2.11 глави 2 даної постанови видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 7.43 глави 7 даної постанови під час проведення перевірки щодо дотримання порядку видачі готівки під звіт на відрядження встановлюється наявність розпорядчих документів (наказу, розпорядження) на службові відрядження, правильність ведення записів у журналі реєстрації посвідчень на відрядження, дотримання граничної тривалості службового відрядження, наявність позначок у посвідченні про відрядження, своєчасність звітування за витрачені під час відрядження кошти, правильність відшкодування витрат працівникам тощо.

Факти подання звіту про використання коштів до бухгалтерії в установлені строки без одночасного повернення до каси невикористаних підзвітних сум є порушенням порядку видачі готівки під звіт і її використання (пункт 7.43 глави 7 даної постанови).

Наказом Державної податкової адміністрації України N 440 від 19.09.2003р. «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту» у п.2 передбачено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок податкового агента платника податку, що їх надав, до або під час подання зазначеного звіту.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» N 436/95 від 12.06.1995року встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів застосовується штраф у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Статтею 2 даного Указу передбачено, що такі штрафні санкції застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність та законність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000132301 від 06.02.2009 року в сумі 9479 грн.

Стосовно позовної вимоги про визнання нечинним першої податкової вимоги від 24.02.2009 року №31/513/5010/10/24-150/1506, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п.6.2.1. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Вона містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк. Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Вона додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.п. «в» п.6.4.1. ст.6 даного Закону податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом. В цьому випадку згідно п.6.4.4. ст.6 Закону податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними у день отримання платником податків відповідного рішення суду.

Рішення суду про визнання незаконним податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0004691700/0 в частині нарахування податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ОСОБА_1в сумі 23 655,28 грн. за основним платежем та відповідно 47 310,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яким вирішено даний спір по суті, не набрало законної сили.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Після набрання постанови суду законної сили, в силу п.п. «в» п.6.4.1. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги будуть вважатися відкликаними, а ОСОБА_2 зобов'язана виставити нові податкові вимоги на суму податкового зобов'язання.

Таким чином, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

В зв'язку з вищенаведеним, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.2, ст.ст. 8-14, ст.86, ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного   судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним податкове повідомлення-рішення від 06.02.2009 року №0004691700/0 в частині нарахування податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ОСОБА_1в сумі 23 655,28 грн. за основним платежем та відповідно 47 310,56 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Відповідно до ст.186 КАС України постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя О.О. Лучко

Постанова в повному обсязі складена 04.08.2009р.