Ухвала суду № 42667582, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11001/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року №0000691705, №0004482208 та № 0004472208.

Справа неодноразово переглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Сторони в судове засідання не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідленс-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт від 01.06.2013 №2593/22.8-17/36426518.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем: п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 200 064,00 грн.; п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, на суму 259100,00 грн.; п. 168.4 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого встановлено несвоєчасну сплату до бюджету належних сум податку на доходи фізичних осіб (з виплат у вересні 2012 року); п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010 року № 1020 щодо подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ІІІ квартал 2011 року - ІV квартал 2012 року.

На підставі означеного вище Акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.06.2013: №0000691705, яким позивачу визначено штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів у вигляді заробітної плати на загальну суму 2092,062 грн.; №0004482208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 322041,00 грн.; №0004472208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 230252,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних належних та допустимих доказів, які б ставили під сумнів дотримання позивачем у період, що перевірявся, податкової дисципліни, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та заниження податку на прибуток за спірними господарськими операціями.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичний вид діяльності ТОВ «Фідленс-Україна», - оптова торгівля сільськогосподарськими товарами. При цьому, перевезення продукції та сировини, товарів здійснюється як залученим транспортом, так і власними легковими автомобілями.

Так, між ТОВ «ВіЕйБі Лізинг» (Лізингодавець) та ТОВ «Фідленс-Україна» (Лізингоодержувач) укладено договори фінансового лізингу: від 19.03.2012 № 120319-33/ФЛ-Ю-А; від 19.03.2012 № 120319-35/ФЛ-Ю-А; від 19.03.2012 № 120319-34/ФЛ-Ю-А; від 19.03.2012 № 120319-32/ФЛ-Ю-А; від 19.03.2012 № 120319-37/ФЛ-Ю-С; від 19.03.2012 №120319-36/ФЛ-Ю-А.

Також, позивачем було укладено договори найму (оренди) транспортних засобів: з громадянином України ОСОБА_4 від 27.08.2012, відповідно до умов якого Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) автомобіль марки МАЗ, модель 54329, 1993 року випуску; громадянином України ОСОБА_5, відповідно до умов якого Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) автомобіль марки Chevrolet, модель Lacetti NF353, 2005 року випуску, з ОСОБА_6 від 07.12.2012, відповідно до умов якого Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове платне користування автомобіль марки Volkswagen, модель -LT35, 2003 року випуску; з ОСОБА_7 від 27.12.2012, відповідно до умов якого Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове платне користування автомобіль марки MAN, модель 8.163, 2000 року випуску; з ОСОБА_8 від 01.08.2011, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування автомобіль Renault, модель Logan, 2011 року випуску; з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 від 01.05.2011, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування технічно справний автомобіль Chevrolet, модель Lacetti NF 353, 2005 року випуску; з ТОВ «Агровет Атлантик» від 21.04.2011, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове строкове платне користування технічно-справний транспортний засіб Chevrolet Aveo, модель TС58U, 2007 року випуску та додатковий договір № 1 до договору найму (оренди) транспортного засобу від 12.12.2012 з Громадянином України ОСОБА_9, відповідно до умов якого Наймодавець передає, а Наймач приймає в тимчасове платне користування автомобіль марки IVECO, модель - 35.10, 1999 року випуску.

З березня 2011 року позивач закупає пальне у ТОВ «ТНК-Транс». Дана закупівля пального відбувається по договору № 610К від 15 березня 2011 року, відповідно до умов якого Постачальник протягом строку дії цього договору зобов'язується здійснювати постачання палива та/або надавати послуги Покупцю на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а Покупець зобов'язується такі паливо та/або послуги приймати та оплачувати їх на умовах цього договору. Умови поставки палива та/або надання послуг визначаються сторонами у договорі та відповідних додатках до нього.

Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням «смарт-карток». З метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати податкові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітній період. Фактична кількість, асортимент та ціна поставленого покупцю палива та/або отриманих послуг визначається виходячи із даних, що містяться в електронних базах даних про використання відповідної старт-картки, а саме в програмному апаратному комплексі Petrol та фіксується в інформаційних чеках, наданих відповідною АЗС.

В ході судового розгляду справи встановлено також, що між ТОВ «Фідленс-Україна» (надалі-Роботодавець) та Громадянином України (фізичною особою) ОСОБА_10 (надалі - працівник) укладено договір № 23/05 про компенсацію за експлуатацію автомобіля працівником в службових цілях, відповідно до умов якого працівник зобов'язується протягом строку дії даного договору використовувати в робочий час, для виконання посадових обов'язків за трудовим договором, власний легковий автомобіль. Забезпечення автомобіля пальним в період дії договору, бере на себе роботодавець. Для своєчасного і якісного забезпечення автомобіля пальним, роботодавець передає працівнику за актом приймання-передачі «Смарт-картку». Розмір грошової компенсації за експлуатацію автомобіля працівником в службових цілях розраховується шляхом множення фактичного перебігу автомобіля (км.) в службових цілях за місць (розраховується на підставі відповідних заповнених подорожніх листів) на тариф, що складає 0,35 грн., з урахуванням ПДФО, за 1 км. такого пробігу.

Висновки податкового органу щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість та валових витрат зроблені з огляду на той факт, що позивачем не підтверджено, яке відношення до отриманого прибутку підприємства мають витрати, понесені у зв'язку з витратами вказаного палива, та щодо його використання в господарській діяльності за 2011-2012 роки. Колегія суддів вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, з огляду на таке.

На підтвердження витрат, понесених у зв'язку з витратами палива, позивачем надано: подорожній лист службового легкового автомобіля від 01.06.2012, копії квитанцій на оплату палива з ТОВ «ТНК-Транс», ПІІ «Лукойл-Україна», виписку з обслуговування по картам за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, наказ № 28 К від 02.04.2012 про переведення працівників; звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № б/н від 07.09.2012 ОСОБА_3, Наказ № 48 від 04.09.2012 про службове відрядження ОСОБА_3, посвідчення про відрядження видано ОСОБА_3, довідка-розрахунок витрат на службове відрядження ОСОБА_3, довідку від 10.07.2013 про штатну чисельність працівників ТОВ «Фідленс-Україна».

Всі первинні бухгалтерські документи за означеними вище господарськими операціями не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та повною мірою підтверджують зв'язок спірних операцій з господарською діяльністю ТОВ «Фідленс-Україна».

На момент здійснення спірних господарських операцій, контрагенти позивача були зареєстрований як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, а відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 26.06.2013 №0000691705, яким до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 2092,62 грн. на підставі пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Висновок про подання позивачем не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за ІІІ квартал 2011 року - ІV квартал 2012 року зроблено податковим органом на підставі того, що при компенсації витрат працівника на відрядження понад граничні суми витрат на найм житлового приміщення підприємство виступає податковим агентом щодо фізичних осіб-підприємців, якими надавалися послуги найму житла, та відповідно, в нього виникає зобов'язання щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на їх користь та сум утриманого з них податку.

Відповідно до пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (оподатковуваного) доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 та р. III Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 5, 15 Інструкції № 59 підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 140.1.7 п.140.1 ст. 140 Податкового кодексу України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що у позивача виникає зобов'язання з відшкодування витрат відрядженого ним працівника, пов'язаних з наймом житла.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26 червня 2013 року № 0000691705 колегія суддів враховує, що позивач лише компенсує витрати своїх працівників у відрядженнях та, відповідно, не виступає податковим агентом щодо тих осіб, які надавали послуги з найму житла його працівникам, оскільки такі послуги підприємством безпосередньо не оплачувалися. Тому відповідно до вимог чинного законодавства позивач не повинен включати розрахунок відносно зазначених фізичних осіб-підприємців до податкового розрахунку за формою № 1-ДФ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахування податковим органом штрафних санкцій ТОВ «Фідленс-Україна» є неправомірним, а позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 26.06.2013 № 0000691705 щодо збільшення грошового зобов'язання позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що

висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України за спірний період є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Таким чином, допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10 лютого 2015 року.

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.