Ухвала суду № 42667562, 11.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15906/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2014 року по справі за їх позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Астеліт» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Генічеської ОДПІ у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.09.2014 року № 0001822200.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Астеліт» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Астеліт» з питань правильності нарахування орендної плати з юридичних осіб (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2014 року, за результатом якої складено акт від 18 серпня 2014 року № 409/22-1/22859846.

Перевіркою встановлено порушення п. 286.2 ст. 286 ПК України в наслідок чого підприємству донараховано орендну плату за землю за 2013 рік, 1 півріччя 2014 року в сумі 1800,27 грн.

Заперечення позивача на акт перевірки контролюючим органом залишені без задоволення.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення від 05 вересня 2014 року № 0001822200, яким ТОВ «Астеліт» збільшено розмір грошового зобов'язання з податку за землю на суму 2 250,34 грн., в тому числі: за основним платежем - 1 800,27 грн., за штрафними санкціями - 450,07 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить наступного.

Так, 14 лютого 2007 року між ТОВ «Астеліт» (орендар) та Новоолексіївською селищною радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі зв'язку та телекомунікацій, яка знаходиться по вул. Залізничній в смт. Новоолексіївка, Новоолексіївської селищної ради Генічеського району Херсонської області, план - схема якої є невід'ємною частиною цього договору. Кадастровий номер земельної ділянки - 6522155400:21:076:0005.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Новоолексіївської селищної ради від 11 січня 2007 року № 164 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведеш земельної ділянки в оренду на надання земельної ділянки в оренду».

Відповідно до п. 2 цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0300 га, у тому числі 0,0300 га - відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом.

Пунктом 5 договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 737 грн. 00 коп.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі: 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає: - 773 грн. 70 коп. за рік (п. 9 Договору).

Підставою для донарахувань податку слугували дані Держземагенства Генічеському районі від 23 червня 2014 року № 01-07/883, відповідно до яких нормативна грошова оцінка станом на 01 січня 2013 року становить 21 705,0 грн. А оскільки згідно договору ставка орендної плати складає 10 % від нормативної грошової оцінки, орендна плата за землю за 2013 рік, 1 півріччя 2014 року згідно висновків акту перевірки становить: 21705,0*10% = 2 170,5 грн., 21 705,0* 10%/12 міс.*6 міс. = 1085,25 грн.

Апеляційна інстанція вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що розмір орендної плати за землю є водночас, як умовою договору оренди, так і формою податку на землю, тому справляння плати за землю належить до сфери регулювання податкового законодавства, а сплата обов'язкових платежів, за таких обставин, не може залежати від умов договору.

Відповідно до пп. 14.1.72, пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

За ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.

Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності

Відповідно до ст. 13 цього ж Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Виходячи зі змісту ст.ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Однак, за ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату .

Згідно вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

З 01 січня 2011 року порядок обчислення земельного податку регулюється положеннями Податкового кодексу України.

За змістом п. 271.1 ст. 271 цього Кодексу базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункту 271.1.1); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (підпункт 271.1.2).

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що грошова оцінка земельних ділянок - це визначення їх грошового еквіваленту на рентній основі. Загалом призначення нормативної грошової оцінки полягає у використанні її результатів для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ст. 5 ЗУ «Про оцінку земель»). Випадки обов'язкового проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок передбачені ст. 13 ЗУ «Про оцінку земель».

Законом України «Про оцінку землі» визначаються правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні. Цей Закон спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Статтями 18, 20, 23 Закону встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а отже і функціональний коефіцієнт окремої земельної ділянки) затверджується міською радою.

Згідно рішення XX сесії VI скликання Новоолексіївської селищної ради від 02 березня 2012 року № 468, нормативно - грошова оцінка землі, якою користується ТОВ «Астеліт» загальною площею 0,03 га складала 21 705,00 грн.

18 червня 2014 року відповідачем до відділу Держземагенства у Генічеському районі було направлено запит № 2842/10/22-015 з проханням надати інформацію щодо розміру нормативної грошової оцінки за 2013 рік земельної ділянки, що належить ТОВ «Астеліт», у відповідь на який листом Держземагенства у Генічеському районі від 23 червня 2014 року № 01-07/883 відповідача повідомлено, що станом на 01 січня 2013 року грошова оцінка запитуваної земельної ділянки складає 21 705,00 грн.

Відповідно до ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.

За п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, при визначенні орендної плати за землю за 2013 рік та 1 півріччя 2014 року роки відповідач обґрунтовано виходив із розміру нормативно - грошової оцінки землі, якою користується ТОВ «Астеліт».

Згідно вимог п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Наведене свідчить, що збільшення відповідачем грошового зобов'язання з податку за землю з урахуванням штрафних санкцій є правомірним та обґрунтованим.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду апеляційної інстанції достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.02.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.