Ухвала суду № 42666169, 05.02.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/4874/14

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

05 лютого 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.

за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.

представника відповідача Карповича Василя Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волочиськ-Агро" до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Волочиськ-Агро" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2014 року позов задвольнив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів визнала за можливе здійснювати апеляційний розгляд за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач 07.10.2004 року зареєстрований Волочиською районною державною адміністрацією Хмельницької області як юридична особа та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Посадовими особами Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції на підставі наказу № 402 від 23.04.2014 року проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Волочиськ Агро».

За результатами перевірки відповідач склав акт «Про результати документальної планової перевірки ТОВ «Волочиськ Агро» м. Волочиськ, код ЄДРПОУ 33007668, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року», № 894/22/0033007668 від 24 червня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 209.3, 209.5 статті 209 Податкового кодексу України, пункти 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 року «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих в банках», за рахунок застосування податкової пільги з податку на додану вартість всупереч умовам її надання за період, що підлягав перевірці в сумі 172972 грн., в тому числі у розрізі звітних періодів:

-березень 2013 року в сумі 23936 грн.,

-квітень 2013 року в сумі 239 грн.,

-травень 2013 року в сумі 32266 грн.,

-червень 2013 року в сумі 19749 грн.,

-листопад 2013 року в сумі 96782 грн.

Також перевіркою встановлено порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено до сплати в бюджет податкове зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації на суму 82225 грн., в тому числі:

-за жовтень 2013 року в сумі 32620 грн.,

-за листопад 2013 року в сумі 49605 грн.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001702210 від 10.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 382796 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 82225 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 300571 грн.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач виходив із наступного.

Позивач за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року щомісячно подає дві податкові декларації з податку на додану вартість: спеціальну декларацію № 1 (діяльність у сфері сільського господарства) та загальну декларацію.

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість по спеціальній декларації в сумі 78481511 грн. Перевіркою встановлено, що податковий кредит за цей період позивачем завищено в сумі 172972 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з П П «Салфіт» на суму 159033 грн.

Волочиським відділенням Хмельницької ОДПІ отримано акт ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська № 88/04-62-22-3/32694310 від 07.02.2014 року, згідно якого вбачається, що неможливо провести зустрічну звірку П П «Салфіт» щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами за січень-вересень 2013 року.

ПП «Салфіт» відсутнє за податковою адресою та по ньому прийнято рішення про припинення.

За результатами зустрічної звірки за інформацією отриманою з автоматизованих баз даних ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська не підтверджено реальність проведених господарських операцій за січень-вересень 2013 року з контрагентами-покупцями в частині реалізації товарів, попередньо придбаних у контрагентів-постачальників за січень-вересень 2013 року.

За результатами перевірки сторновано податкові зобов'язання П П «Салфіт» чим спричинено виникнення розбіжностей в автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань ПП «Салфіт» та податкового кредиту ТОВ «Волочиськ-агро».

ПП «Салфіт» не подає податкову звітність з 12.10.2013 року, чисельність працюючих відповідно до звіту 1 Д Ф за 3 квартал 2013 року становить 3 чоловіка.

На перевірку позивач надав договір купівлі-продажу укладений між ТОВ «Волочиськ-агро»-покупцем та ПП «Салфіт»-продавцем. Згідно цього договору передбачалась поставка металопродукції.

За результатами аналізу документів наданих позивачем в ході перевірки, встановлено відсутність документального підтвердження щодо поставки продукції, її оприбуткування та подальшого використання в межах господарської діяльності платника і як наслідок не підтверджено факт правомірності віднесення до податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість за звітні періоди березень-жовтень 2013 року в сумі 159033 грн., в тому числі:

-березень 2013 року в сумі 23936 грн.,

-травень 2013 року в сумі 32266 грн.,

-червень 2013 року в сумі 15837 грн.,

-липень 2013 року в сумі 33150 грн.,

-серпень 2013 року в сумі 28267 грн.,

-вересень 2013 року в сумі 25577 грн.

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року позивач по загальній декларації задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6276757 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за цей період встановлено їх заниження в сумі 82225 грн., за рахунок не включення до бази оподаткування операцій з поставки паливно-мастильних матеріалів в межах договорів про надання послуг наступним контрагентам:

1. Ф Г «Вікторія» за укладеним договором про надання послуг по збиранню врожаю № 06/09/13 від 06.09.2013 року, відповідно до якого Ф Г «Вікторія» на протязі вересня-жовтня 2013 року надавала послуги по обмолоту сої для ТОВ «Волочиськ-агро». Послуги надавались технікою Ф Г «Вікторія» заправку якої паливно-мастильними матеріалами здійснював замовник-ТОВ «Волочиськ-агро».

2. ТОВ «Облагрохім-Черкаси» за укладеним договором про надання послуг по внесенню рідкого аміаку в грунт № 74 від 21.08.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Облагрохім-Черкаси» на протязі жовтня-листопада 2013 року надавало послуги по внесенню рідкого аміаку в грунт для ТОВ «Волочиськ-агро». Послуги надавались технікою ТОВ «Облагрохім-Черкаси» заправку якої паливно-мастильними матеріалами здійснював замовник-ТОВ «Волочиськ-агро».

На підставі підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України контролюючий орган зробив висновок, що заправка паливно-мастильними матеріалами техніки юридичних осіб які надають послуги своєю технікою замовнику послуг є постачанням товару, а тому вважається продажем та підлягає оподаткуванню, а не списанню на витрати підприємства.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що висновки акту перевірки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення, є протиправними.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Стосовно встановленого порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 209.3, 209.5 статті 209 Податкового кодексу України, пункти 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011 року «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих в банках», за рахунок застосування податкової пільги з податку на додану вартість всупереч умовам її надання за період, що підлягав перевірці в сумі 172972 грн., в тому числі по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Салфіт» на суму 159033 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Позивач не оскаржує протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001702210 від 10.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 382796 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 82225 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 300571 грн., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 20908 грн., в тому числі застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 20908 грн., та вважає в цій частині податкове повідомлення-рішення правомірним, про що подав письмову заяву про уточнення позовних вимог.

ТОВ «Волочиськ-агро»- покупець та ПП «Салфіт»-продавець уклали договір купівлі-продажу № 0603301 від 06 березня 2013 року.

Згідно пункту 1.1 частини 1, пункту 4.2 частини 4 цього договору в порядку і на умовах визначених договором продавець зобов'язується передати у власність покупця металопродукцію, назва, кількість, асортимент і ціна якої встановлюється у відповідності із рахунком, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його в строк і в розмірі, передбачених договором.

Прийом-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін на складі продавця і оформлюється видатковими накладними.

На підставі вказаного договору ТОВ «Волочиськ-агро» отримало металопродукцію на підставі видаткових накладних.

Транспортування металопродукції підтверджується товарно-транспортними накладними.

Перелік видаткових накладних наведений в акті перевірки, копії додані до матеріалів справи.

Копії товарно-транспортних накладних надані представником позивача в судовому засіданні.

Отриманий товар оплачений продавцю позивачем повністю.

Позивач отримав від ПП «Салфіт» податкові накладні на загальну суму 954200 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 159033 грн.

Факт отримання податкових накладних підтверджується актом перевірки, поясненнями сторін, копіями податкових накладних та реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень 2013 року.

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість по скороченій декларації (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) в сумі 78481511 грн. Перевіркою встановлено, що податковий кредит за цей період позивачем завищено в сумі 172972 грн., в тому числі по взаєморозрахунках з ПП «Салфіт» на суму 159033 грн.

Згідно підпункту а) пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до статті 194 Податкового кодексу України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Так як ТОВ «Волочиськ-агро» та ПП «Салфіт» в період часу здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, такі господарські операції по продажу товару є об'єктом оподаткування таким податком, тому ПП «Салфіт» провело оподаткування постачання товару згідно із базою оподаткування за ставкою встановленою Законом.

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Позивач закуплену та отриману металопродукцію використовував в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку для реконструкції цукрового заводу, що підтверджується наданими копіями прибуткових ордерів, вибірково актів на списання використаних матеріалів, доданих до матеріалів справи.

Аналізуючи вказані норми Податкового кодексу України, встановлені обставини у справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що основним документом, який підтверджує право платника податку на податковий кредит є належно виконана податкова накладна, за умови придбання товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, в зв'язку з чим вважає, що позивач сформував податковий кредит у звітних (податкових) періодах на підставі отриманих податкових накладних від ПП «Салфіт» цілком правомірно у повній відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Жодного порушення перерахованих норм Податкового кодексу України, позивачем не допущено, таких порушень не встановлено ні актом перевірки ні при розгляді спору в суді.

Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 статті 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

При проведенні перевірки не встановлено жодного факту неналежного використання сум податку на додану вартість, нарахованих сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, які не сплачені до бюджету та повністю залишені в розпорядженні позивача для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В судовому засіданні представником відповідача також не наведено таких фактів.

Відповідачем при проведенні перевірки не встановлено можливого надходження до позивача такого товару як металопродукція від інших продавців чи постачальників.

Державним податковим органом не надано жодних доказів того, що відомості в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача, оформлених при виконанні зазначеного договору купівлі-продажу не відповідають дійсності.

Право позивача на податковий кредит не залежить від діяльності П П «Салфіт», зокрема відсутності його за місцезнаходженням при проведені перевірки на що посилається представник відповідача.

Враховуючи висновки відповідача про те, що договір купівлі-продажу не має реального характеру суд вважає, що таким чином він підпадає під ознаки нікчемності за висновками відповідача.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатись установленою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що намір сторін у дослідженому договорі купівлі-продажу, щодо вчинення господарських зобов'язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, за досліджених обставин у судовому засіданні свого підтвердження не знайшов.

Доказів того, що укладений договір є таким, що не має реальних наслідків відповідачем не надані, у акті перевірки не наведені.

Згідно пунктів 123.1, 123.2 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування-тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Згідно розрахунку на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 86486 грн., (172972 грн., Х 50 % : 100), на підставі пункту 123.2 статті 132 Податкового кодексу України позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 172972 грн., а разом нараховано штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 259458 грн.

Із вказаної суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) позивач не оскаржує суму 20908 грн., із них 13939 грн., нарахованих на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, та 6970 грн., нарахованих на підставі пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № 0001702210 від 10.07.2014 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 382796 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 82225 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 300571 грн., за результатами розгляду правомірності визначення податкового кредиту позивачем згідно із спеціальним режимом оподаткування, необхідно визнати неправомірним в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 238550 грн.

Що стосується встановленого перевіркою порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено до сплати в бюджет податкове зобов'язання з податку на додану вартість по загальній декларації на суму 82225 грн., то суд вважає такі висновки, а також прийняте на їхній підставі податкове повідомлення-рішення № 0001702210 від 10.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 382796 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 82225 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 300571 грн., неправомірним в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 123338 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 82225 грн., і застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 41113 грн., враховуючи наступне.

За період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року позивач по загальній декларації задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6276757 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за цей період встановлено їх заниження в сумі 82225 грн., за рахунок не включення до бази оподаткування операцій з поставки паливно-мастильних матеріалів в межах договорів про надання послуг наступним контрагентам:

1. Ф Г «Вікторія» за укладеним договором про надання послуг по збиранню врожаю № 06/09/13 від 06.09.2013 року, відповідно до якого Ф Г «Вікторія» на протязі вересня-жовтня 2013 року надавала послуги по обмолоту сої для ТОВ «Волочиськ-агро». Послуги надавались технікою Ф Г «Вікторія» заправку якої паливно-мастильними матеріалами здійснював замовник-ТОВ «Волочиськ-агро»;

2. ТОВ «Облагрохім-Черкаси» за укладеним договором про надання послуг по внесенню рідкого аміаку в грунт № 74 від 21.08.2013 року, відповідно до якого ТОВ «Облагрохім-Черкаси» на протязі жовтня-листопада 2013 року надавало послуги по внесенню рідкого аміаку в грунт для ТОВ «Волочиськ-агро». Послуги надавались технікою ТОВ «Облагрохім-Черкаси» заправку якої паливно-мастильними матеріалами здійснював замовник-ТОВ «Волочиськ-агро».

Представником позивача в судовому засіданні надані копії первинних документів на виконання вказаних договорів.

Висновок відповідача про те що заправка паливно-мастильними матеріалами техніки юридичних осіб які надають послуги своєю технікою замовнику послуг є постачанням товару, а тому таке вважається продажем та підлягає оподаткуванню, а не списанню на витрати підприємства є помилковим, оскільки підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дає загальне визначення терміну постачання товару.

В акті перевірки не вказано жодної спеціальної норми розділу V Податкового кодексу України, що регулює податок на додану вартість, яку порушив позивач при отриманні послуг згідно укладених договорів з Ф Г «Вікторія» та ТОВ «Облагрохім-Черкаси», заправляючи техніку виконавців паливно-мастильними матеріалами.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції по обмолоту сої та по внесенню рідкого аміаку в ґрунт не підпадають під дію вказаної норми Податкового кодексу України, оскільки вони є об'єктом оподаткування, не звільнені від оподаткування, відносяться до господарської діяльності позивача, не здійснюються платником податку в межах балансу платника податку.

Позивачем не допущено порушення норм ЦК України, які регулюють порядок укладення договорів про надання послуг та виконання робіт з підряду, які б могли призвести до порушення позивачем порядку оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001702210 від 10.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 382796 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 82225 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 300571 грн., необхідно визнати протиправним та скасувати в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 361888 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 82225 грн., і застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 279663 грн.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 лютого 2015 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Боровицький Олександр Андрійович

Сушко Олег Олександрович