Рішення № 42666024, 05.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/162/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015 Справа № 908/6179/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ЕЛЄГІН» (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Червоноармійська, буд. 41, кв. 7)

до відповідача публічного акціонерного товариства «Авторадіатор» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, буд. 43)

про стягнення 63619,82 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Воробйов О.М., довіреність № 7 від 19.05.2014 р., паспорт серії ЕА № 438436 від 14.04.1998 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 25.12.2014 р. від товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ЕЛЄГІН» надійшла позовна заява до публічного акціонерного товариства «Авторадіатор» про стягнення 63619,82 грн., які складаються з: 49390,66 грн. пені та 14229,16 грн. 3% річних. Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 225 від 25.09.2013 р., а саме порушення строків та порядку внесення оплати за отриманий товар, повний розрахунок здійснено відповідачем з простроченням платежу на 154 дня. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства позивачем нараховані до стягнення 49390,66 грн. пені та 14229,16 грн. 3% річних. Позовні вимоги ґрунтуються на ст.ст. 193, 265, ч. 2 ст. 343 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 550, 625, 691, 692 ЦК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Ухвалою суду від 26.12.2014 року порушено провадження у справі № 908/6179/14, присвоєно справі номер провадження 18/162/14, судове засідання призначене на 05.02.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та за наявними у справі документальними доказами, в порядку ст. 75 ГПК України, який закінчений 05.02.2015 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, причини неявки суду відповідач не повідомив, вимоги ухвали від 26.12.2014 року про порушення провадження у справі не виконав, відзиву на позов не надав.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ЕЛЄГІН» (Постачальник, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство «Авторадіатор» (Покупець, відповідач у справі) 25.09.2013 р. уклали договір поставки товару № 225 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник, взяв на себе зобов'язання виготовити та поставити покупцю товарно-матеріальні цінності (Товар), в асортименті, кількості і по ціні в українській гривні згідно додатків, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору умови поставки товару вказані в додатках до цього договору.

Згідно додатку № 1 від 25.09.2013 р. до договору поставки позивач мав поставити відповідачу товар на суму 584348,32 грн.

Відповідачем 25.09.2013 р. отримано товар на суму 584348,32 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТК - 0000096 від 25.09.2013 р. та довіреністю № 196 від 25.09.2013 р.

У відповідності до п. 4 додатку № 1, відповідач зобов'язаний розрахуватися з позивачем за поставлений товар в продовж 90 днів з моменту відвантаження, тобто по 24.12.2014 р. включно.

Всупереч умовам договору повний розрахунок по додатку № 1 здійснено відповідачем 16.04.2014 р., тобто з простроченням платежу на 113 днів.

Згідно додатку № 2 від 11.11.2013 р. до договору поставки позивач мав поставити відповідачу товар на суму 294820,26 грн.

Відповідачем 11.11.2013 р. отримано товар на суму 294820,26 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТК - 0000239 від 11.11.2013 р. та довіреністю № 243 від 08.11.2013 р.

У відповідності до п. 4 додатку № 2, відповідач зобов'язаний розрахуватися з позивачем за поставлений товар в продовж 90 днів з моменту відвантаження, тобто по 09.02.2014 р. включно.

Всупереч умовам договору повний розрахунок по додатку № 2 здійснено відповідачем 22.05.2014 р., тобто з простроченням платежу на 102 днів.

Згідно додатку № 3 від 26.11.2013 р. до договору поставки мав поставити відповідачу товар на суму 503949,52 грн.

Відповідачем 27.11.2013 р. отримано товар на суму 503949,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТК - 0000282 від 27.11.2013 р. та довіреністю № 260 від 26.11.2013 р.

У відповідності до п. 4 додатку № 3, відповідач зобов'язаний розрахуватися з позивачем за поставлений товар в продовж 90 днів з моменту відвантаження, тобто по 24.02.2014 р. включно.

Всупереч умовам договору повний розрахунок по додатку № 3 здійснено відповідачем 29.07.2014 р., тобто з простроченням платежу на 155 днів.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого товару у встановлений договором строк, не виконав належним чином.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 01.12.2014 р. направлена на адресу відповідача: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, буд. 43, претензія від 28.11.2014 р. вих. № 68, про сплату на протязі семи днів, з дня отримання даної претензії, нарахованої пені та 3% річних від простроченої суми по договору поставки.

Вказана претензія отримана відповідачем 11.12.2014 р., про що свідчить повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення, але залишена без відповіді.

З урахуванням вищевикладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 14229,16 грн. за період з 25.12.2013 р. по 29.07.2014 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних суд визнав виконаним невірно, з огляду на допущені арифметичні помилки та метод виконання розрахунку. Перерахувавши належну до стягнення суму 3 % річних за період стягнення: з 25.12.2013 року по 29.07.2014 року, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних за спірний період підлягає задоволенню в частині стягнення 11399,46 грн., в частині стягнення 2829,70 грн. 3 % річних суд відмовляє в задоволенні позову.

Також позивач просив стягнути 49390,66 грн. пені за період прострочення з 25.12.2013 р. по 29.07.2014 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами договору передбачена відповідальність покупця за неналежне виконання зобов'язання, а саме, відповідно до п. 4.5. договору, за порушення строку оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 49390,66 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 49390,66 грн. за період з 25.12.2013 р. по 29.07.2014 р. судом задовольняється.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати 3% річних та пені відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Авторадіатор» (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Артема, буд. 43, код ЄДРПОУ 00232093) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ЕЛЄГІН» (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Червоноармійська, буд. 41, кв. 7, код ЄДРПОУ 38680853) 49390,66 грн. (сорок дев'ять тисяч триста дев'яносто грн. 66 коп.) пені, 11399,46 грн. (одинадцять тисяч триста дев'яносто дев'ять грн. 46 коп.) 3% річних, 1745,74 грн. (одну тисячу сімсот сорок п'ять грн. 74 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 10 лютого 2015 р.