Постанова № 42665281, 29.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 року 810/7225/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" до Київської міської митниці ДФС, Київської митниці Міндоходів, Київської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" з позовом до Київської міської митниці ДФС, Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Позивач просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Київської міської митниці ДФС, що виявилась у невнесенні змін до митних декларацій за заявами позивача:

від 20.10.2014 №№ 348-10, 349-10, 350-10, 351-10, 352-10, 353-10, 354-10, 355-10, 356-10, 359-10, 360-10, 361-10, 362-10, 363-10, 365-10, 366-10, 367-10, 369-10, 370-10, 371-10, 372-10, 373-10, 374-10, 375-10, 376-10, 377-10, 378-10, 381-10, 382-10, 385-10, 386-10, 387-10, 389-10, 390-10, 391-10, 392-10, 395-10, 396-10, 397-10, 398-10, 399-10, 400-10, 401-10, 402-10, 403-10, 404-10, 405-10, 406-10;

від 04.11.2014 №№ 480-11, 481-11, 482-11, 483-1, 484-11, 485-11, 496-11, 497-11, 498-11, 500-11, 501-11, 507-11, 508-11, 514-11, 518-11, 519-11;

від 07.11.2014 №№ 530-11, 531-11, 532-11, 533-11, 534-11, 535-11, 536-11, 537-11, 538-11, 539-11, 541-11,

а також неповерненні за заявами позивача від 20.10.2014 №№407-10, від 07.11.2014 № 528-11 та № 542 сплачених сум податку на додану вартість.

2) визнати протиправною бездіяльність Київської митниці Міндоходів, що виявилась у невнесенні змін до митних декларацій за заявами позивача:

від 20.10.2014 №№ 408-10, 409-10, 410-10,, 411-10, 412-10, 413-10, 414-10, 415-10, 416-10, 417-10, 418-10, 419-10, 420-10, 421-10, 422-10, 423-10, 429-10, 430-10, 431-10, 432-10, 433-10 434-10, 435-10, 436-10, 437-10, 439-10, 440-10, 441-10, 442-10, 443-10, 444-10, 445-10, 446-10, 447-10, 448-10;

від 13.11.2014 №№ 542-11, 543-11, 544-11, 553-11, 554-11, 555-11, 556-11,

а також неповерненні за заявами позивача від 20.10.2014 №№ 465-10, від 07.11.2014 № 542-11 сплачених сум податку на додану вартість;

3) стягнути з Державного бюджету України (через Київську міську митницю ДФС) на користь позивача помилково (надміру) сплачені кошти податку на додану вартість у загальній кошти у сумі 6292750,09 грн.;

4) стягнути з Державного бюджету України (через Київську митницю Міндоходів) на користь позивача помилково (надміру) сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 3289280,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час митного оформлення товарів, які ввозились на територію України, при заповненні митних декларацій він припустився помилки в частині визначення ставки оподаткування податком на додану вартість товарів (замість ставки 7% від митної вартості товару в деклараціях зазначено ставку оподаткування в розмірі 20%), що призвело до надмірної сплати податку до державного бюджету.

Як пояснив позивач, предметом митного оформлення були товари (дитячі підгузки Huggies, жіночі гігієнічні прокладки Kotex i Lidie та жіночі гігієнічні тампони Kotex), які є медичними виробами, адже внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, що ведеться Держлікслужбою України, про що позивачу видано відповідні Свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів. У період, в який здійснювалось розмитнення вказаних товарів, оподаткування податком на додану вартість медичних виробів, які ввозились на територію України, здійснювалось за ставкою 7%, а позивач здійснив їх розмитнення за ставкою 20%.

У подальшому позивач звернувся до митних органів (Київської міської митниці ДФС та Київської митниці ДФС - правонаступника Київською митниці Міндоходів) із заявами про внесення змін до митних декларацій в частині зміни ставки податку й розміру податкових зобов’язань з ПДВ, що підлягали сплаті до бюджету, та повернення з державного бюджету надміру сплачених коштів податку на додану вартість. Однак, митні органи, на думку позивача, неправомірно відмовили у внесенні змін до митних декларацій та поверненні коштів.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідачі - Київська міська митниця ДФС, Київська митниця ДФС та Київська митниця Міндоходів позову не визнали, в обґрунтування заперечень зазначили, що позов є безпідставним і задоволенню не підлягає, адже позивач у митних деклараціях під час митного оформлення самостійно визначив ставку оподаткування товарів та суму податкових зобов’язань і, таким чином, узгодив податкові зобов’язання, з чим погодився митний орган і прийняв рішення про випуск товару у вільний обіг. Наступні заяви позивача про внесення змін до митних декларацій про застосування до оподаткування товарів, щодо яких здійснювалось позивачем митне оформлення, ставки ПДВ 7% не були задоволені з огляду на те, що ці товари не можуть вважатися медичними виробами і тому мають оподатковуватись за ставкою 20 %. Таким чином, на думку митних органів, митне оформлення товарів та їх оподаткування ПДВ за ставкою 20% вчинено правомірно, підстави для внесення змін до митних декларацій та повернення надміру сплачених коштів відсутні.

У судовому засіданні представники цих відповідачів підтримали заперечення проти позову, просили суд у задоволенні позову відмовити.

Представники Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, у призначені для розгляду справи день і час до суду не з'явились, про причини неприбуття суд не повідомили, відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надсилали. Таким чином, суд ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" є юридичною особою, що зареєстрована 07.05.1998 (запис про державну реєстрацію в ЄДВ від 22.06.2006, номер запису: 1 070 120 0000 020783).

Видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; неспеціалізована оптова торгівля (основний); рекламні агентства.

У період з 02.07.2014 по 10.09.2014 позивач здійснював ввезення на митну територію України (імпорт) товарів (дитячих підгузків Huggies, жіночих гігієнічних прокладок Kotex i Lidie та жіночих гігієнічних тампонів Kotex), митне оформлення яких здійснювалось через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів, правонаступником якої є Київська міська митниця ДФС, та через Київську митницю Міндоходів, правонаступником якої є Київська митниця ДФС.

Загалом у період з 02.07.2014 по 10.09.2014 позивач здійснив митне оформлення вказаних товарів на підставі 181 митної декларації загальною вартістю 73707927,55 грн. із застосуванням 20% ставки ПДВ до оподаткування вказаних операцій. Загальна сума ПДВ, сплачена позивачем до державного бюджету на підставі вказаних митних декларацій, становить 14741585,51 грн. При цьому, через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів (Київську міську митницю ДФС) здійснювалось митне оформлення 111 митних декларацій, загальна сума ПДВ, сплаченого за ставкою 20%, становить 9681153,98 грн.; через Київську митницю Міндоходів (Київську митницю ДФС) здійснювалось митне оформлення 70 митних декларацій, загальна сума ПДВ, сплаченого за ставкою 20%, становить 5060431,53 грн.

Судом встановлено, що всі товари, які ввозились позивачем на митну територію України, визнані Державною службою України з лікарських засобів як медичні вироби та внесені до Державного реєстру медичної техніки та медичного призначення, що підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію, а саме:

підгузки дитячі гігієнічні Huggies (свідоцтва про державну реєстрацію виробу медичного призначення №11705/2012, №10554/2011 №11705/2012, №12531/2013, №12341/2012, №14217);

підгузки-трусики Dry Nites Pyjama Pants (свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу № 10301/2011);

жіночі щоденні прокладки Kotex (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №4985/2006, №12835/2013, №13516/2013, №12066/2012, №11635/2012);

жіночі гігієнічні щоденні прокладки Lidie (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №11634/2012);

жіночі гігієнічні тампони Kotex (свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу №13701/2014).

Суд констатує, що впродовж 2014 року законодавче регулювання оподаткування операцій з постачання на митну територію України медичних виробів неодноразово змінювалось. Так, статтею 193 Податкового кодексу України повноваження щодо визначення належності товарів до медичних виборів делеговане Кабінету Міністрів України, який має затверджувати перелік таких товарів. Впродовж 2014 року Кабінет Міністрів України чотири рази змінював ознаки товарів, які вважаються медичними виробами і оподатковуються за пільговою ставкою 7%, що призводило до застосування різних підходів до оподаткування операцій з ввезення на митну територію України одних і тих же товарів, які підпадали або не підпадали під ознаки товарів, наведених у Переліку медичних виробів, які підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків.

У період з 02.07.2014 по 10.09.2014, коли позивач здійснював митне оформлення вказаних товарів, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», відповідно до якої до Переліку медичних виробів належали будь-які медичні вироби, що відповідають значенню, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753, а документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є, зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу.

Оскільки всі товари, які ввозились позивачем на митну територію України, мають ознаки медичних виробів і це підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію медичних виробів, виданих в установленому порядку Державною службою України з лікарських засобів, і повинні були оподатковуватися податком на додану вартість за пільговою ставкою 7%, а не 20 %, які були сплачені позивачем під час митного оформлення товарів, позивач дійшов висновку, що припустився помилки у визначенні ставки оподаткування товарів та звернувся до Київської міської митниці ДФС та Київської митниці Міндоходів із заявами про внесення змін до митних декларацій в частині визначення ставки оподаткування й суми податкових зобов’язань.

Так, позивач подав відповідні заяви про внесення змін до відповідних митних декларацій до Київської міської митниці ДФС, а саме: від 20.10.2014 №№ 348-10, 349-10, 350-10, 351-10, 352-10, 353-10, 354-10, 355-10, 356-10, 359-10, 360-10, 361-10, 362-10, 363-10, 365-10, 366-10, 367-10, 369-10, 370-10, 371-10, 372-10, 373-10, 374-10, 375-10, 376-10, 377-10, 378-10, 381-10, 382-10, 385-10, 386-10, 387-10, 389-10, 390-10, 391-10, 392-10, 395-10, 396-10, 397-10, 398-10, 399-10, 400-10, 401-10, 402-10, 403-10, 404-10, 405-10, 406-10; від 04.11.2014 №№ 480-11, 481-11, 482-11, 483-1, 484-11, 485-11, 496-11, 497-11, 498-11, 500-11, 501-11, 507-11, 508-11, 514-11, 518-11, 519-11; від 07.11.2014 №№ 530-11, 531-11, 532-11, 533-11, 534-11, 535-11, 536-11, 537-11, 538-11, 539-11, 541-11; а також до Київської митниці Міндоходів із заявами: від 20.10.2014 №№ 408-10, 409-10, 410-10, 411-10, 412-10, 413-10, 414-10, 415-10, 416-10, 417-10, 418-10, 419-10, 420-10, 421-10, 422-10, 423-10, 429-10, 430-10, 431-10, 432-10, 433-10, 434-10, 435-10, 436-10, 437-10, 439-10, 440-10, 441-10, 442-10, 443-10, 444-10, 445-10, 446-10, 447-10, 448-10 та від 13.11.2014 №№ 542-11, 543-11, 544-11, 553-11, 554-11, 555-11, 556-1.

Як встановлено судом, загальна сума ПДВ, яка сукупно мала бути сплачена позивачем під час митного оформлення товару через Київську митницю Міндоходів та Київську міську митницю ДФС за 181 митною декларацією із застосуванням 7% ставки ПДВ має становити суму 5159554,93 грн.

Різниця між сумами ПДВ, сплаченими за 181 митною декларацією із застосуванням ставок оподаткування 20% та 7%, становить суму 9582030,58 грн., з яких: 3289280,49 грн. – за деклараціями, оформленими через Київську митницю Міндоходів (70 митних декларацій); 6292750,09 грн. – за деклараціями, оформленими через Київську міську митницю ДФС (111 митних декларацій).

Судом також встановлено, що позивач звернувся до митних органів із заявами про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум податку, а саме: до Київської міської митниці ДФС – із заявами від 20.10.2014 №№407-10, від 07.11.2014 № 528-11 та № 542; до Київської митниці Міндоходів – із заявами від 20.10.2014 №№ 465-10, від 07.11.2014 № 542-11.

Однак, Київська міська митниця ДФС та Київська митниця Міндоходів відмовили у внесенні змін до митних декларацій та у поверненні Позивачеві надміру сплачених сум ПДВ. Такі відмови випливають із листів від 03.12.2014 №67/6/26-70-63-04 та від 18.12.2014 №415/6/26-70-25-04 та від 25.11.2014 №06.1-47/4/15-9009. Відповідачі мотивували свої рішення тим, що товари не відповідають поняттю «медичний виріб», імпорт яких дозволений за ставкою 7%, а також, тим, що Позивачем самостійно заявлено ставку ПДВ 20%, а згідно з положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків.

Як з’ясувалось, позивач під час продажу вказаних товарів на внутрішньому ринку України оподатковував їх податком на додану вартість за ставкою 7%, а суми ПДВ, сплачені покупцями у складі ціни товару, відносив до складу податкових зобов’язань. Крім того, позивач сформував податковий кредит за рахунок сум ПДВ, сплачених під час митного оформлення вказаних товарів, виходячи із ставки ПДВ 7%.

Під час судового розгляду також встановлено, що у грудні 2014 року посадовими особами Міжрегіонального Головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту та сумою бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів за вересень 2014 року (Акт перевірки від 19.12.2014 №1544/28-10-37-21701474).

За результатами перевірки посадові особи контролюючого органу дійшли висновку, що позивач відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України правомірно визначив податкові зобов’язання з податку на додану вартість за операціями з реалізації лікарських засобів (у тому числі й тих, що були ввезені на підставі 181 митної декларації) на митній території України, виходячи із ставки оподаткування 7 %. Перевіркою правомірності визначення податкових зобов’язань, відображених у деклараціях за серпень та вересень 2014 року, порушень не встановлено.

У той же час, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за серпень та вересень 2014 року (за ставкою 7%) встановлено, що суми податкового кредиту за ставкою 7% документально не підтверджуються (адже під час митного оформлення товару оподаткування ПДВ відбувалось за ставкою 20 %).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом другим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставки податку на додану вартість встановлюються від бази оподаткування, зокрема, у розмірі 7% по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік, у період з 02.07.2014 по 10.09.2014, був затверджений постановою Кабінету Міністрів від 01.07.2014 № 216 (далі – Перелік № 216). Згідно з пунктом 1 Переліку № 216 до таких товарів належать медичні вироби, для визначення яких вживаються такі терміни «медичний виріб» - у значенні, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753.

Згідно з положеннями підпункту 1 пункту 3 Переліку № 216 документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу – для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку.

Листом від 19.08.2014 № 2316/7/99-99-19-03-02-17 Державна фіскальна служба України роз’яснила платникам податків, що Перелік № 216 набрав чинності з 02.07.2014, при здійсненні із зазначеної дати митного оформлення медичних виробів, які ввозяться на митну територію України і на які є свідоцтво про їх державну реєстрацію, податок на додану вартість нараховується за ставкою 7 відсотків. При цьому відсутність декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки податку на додану вартість у розмірі 7 відсотків.

Таким чином, у період чинності Переліку № 216 оподаткування всіх медичних виробів, які пройшли державну реєстрацію, мало здійснюватись за ставкою 7%. При цьому, обов’язковою умовою для застосування 7% ставки ПДВ є надання митному органу при митному оформленні свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу .

Згідно з Класифікатором документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2011 № 1011, код документу « 5062» передбачає найменування «Свідоцтво про державну реєстрацію або підтвердження про державну реєстрацію медичної техніки та виробів медичного призначення (Державна служба України з лікарських засобів)».

Судом встановлено, що митні декларації, щодо яких Позивачем подавались заяви про внесення змін, у графі 44 містять посилання на код 5062. Як з'ясувалось, до митних декларацій також були додані свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів №11705/2012, №10554/2011 №11705/2012, №12531/2013, №12341/2012, №14217 (дитячі підгузки Наggies), № 10301/2011 (дитячі підгузки-трусики - Dry Nites Pyjama Pants), №4985/2006, №12835/2013, №13516/2013, №12066/2012, №11635/2012 (жіночі гігієнічні прокладки Коtех), №11634/2012 (жіночі гігієнічні щоденні прокладки Lidie ), №13701/2014 (жіночі гігієнічні тампони Kotex). Крім того, свідоцтва про державну реєстрацію медичної техніки та виробів медичного призначення позивач додавав і до заяв про внесення змін до митних декларацій.

Твердження відповідачів про те, що товари позивача не відповідають терміну "медичний виріб", який наведено у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 (далі – Технічний регламент 753), суд до уваги не приймає.

Так, згідно з підпунктом 9 пункту 2 вказаного Технічного регламенту медичний виріб – це будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, який призначений виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, підтримування анатомії чи фізіологічного процесу.

Згідно з пунктами 2, 12 Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2014 № 1497 (далі – Порядок № 1497), державну реєстрацію медичних виробів здійснює Держлікслужба за результатами експертизи та у разі потреби випробувань, що проводяться експертними установами. На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення (далі - Реєстр), що ведеться Держлікслужбою, а заявнику видається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів.

Таким чином, оскільки такі товари є зареєстрованими та внесеними до відповідного Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, їх відповідність поняттю «медичний виріб», що наведений у Технічному регламенті № 753, підтверджено під час такої реєстрації. Документом який підтверджує державну реєстрацію медичного виробу є відповідне свідоцтво. Наявність свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу є підставою для оподаткування таких товарів за 7% ставкою ПДВ. Така позиція, також зазначена у листі Державної фіскальної служби України від 19.08.2014 № 2316/7/99-99-19-03-02-17.

Судом встановлено, що позивач надав митним органам докази, які підтверджують правомірність застосування ставки оподаткування ПДВ у розмірі 7% по відношенню до товарів, митне оформлення яких здійснювалось за митними деклараціями, щодо яких були подані заяви внесення змін та заяви про повернення надміру сплачених сум податку. Крім того, позивач виконав вимоги Переліку № 216 щодо можливості застосування такої ставки, зокрема, додав до митних декларацій та до заяв про внесення змін до них свідоцтва про державну реєстрацію товарів у якості медичних виробів.

З огляду на зазначене, у період чинності Переліку № 216 до оподаткування операцій з імпорту товарів, що мають свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу, повинна була застосована ставка оподаткування ПДВ у розмірі 7%.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на економічну сутність ПДВ, який сплачується у зв’язку із ввезенням товарів на митну територію України.

Згідно із статтею 193 Податкового кодексу України 7% ставка ПДВ застосовується як до операцій з постачання товарів на митній території України, так і до операцій з ввезення товарів на митну територію України.

В силу положень статті 198 Податкового кодексу України платники податків право мають право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі ввезення товарів на митну територію України.

Як вже зазначалось судом, за результатами перевірки позивача контролюючими органами ДФС за період серпень-вересень 2014 року (Акт перевірки від 19.12.2014 №1544/28-10-37-21701474), встановлено постачання позивачем імпортованих товарів на митній території України за 7% ставкою. В Акті перевірки констатовано, що перевіркою правомірності визначення податкових зобов’язань, відображених у деклараціях за серпень та вересень 2014 року, порушень не встановлено.

Таким чином, сплата ПДВ за ставкою 20% при ввезенні, наступне декларування податкового кредиту за 7% ставкою та подальше постачання товару за 7% ставкою не відображає сутності ПДВ, оскільки у такому випадку сума податку сплачена митним органам понад встановлену ставку при ввезенні не є такою що сплачується з доданої вартості товару.

Абзацом другим пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

На відміну від податкових декларацій, митні декларації не могли бути зміненими платником податків внаслідок самостійного виявлення помилки, як це передбачено пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на час подання заяв про внесення змін до митних декларацій), відповідно до якого в разі, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Така неможливість зумовлена вимогами частини першої статті 269 Митного кодексу України, згідно з якою за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Форма такого письмово звернення та порядок внесення змін до митних декларацій встановлені Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 (далі – Постанова КМ № 450).

Згідно з пунктом 37 Постанови КМ № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення;

З огляду на це, при внесенні змін до митних декларацій платники податків подають до митного органу письмове звернення за формою передбаченою Постановою КМ № 450. Таке письмове звернення, у разі внесення змін до митних декларацій, у розумінні пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України вважаться уточнюючим розрахунком, оскільки лише на підставі такого документу платник податків може внести зміни до митних декларацій та уточнити свої податкові зобов’язання. Також, суд враховує, що стаття 50 Податкового кодексу України не деталізує, яка саме помилка може бути виправлена, а також не встановлює обов’язку для платників податків обов’язку доказування факту існування помилки.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Необхідність подання позивачем заяв про внесення змін до митних декларацій зумовлена вимогою узгодити свої податкові зобов’язання відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України у зменшеному розмірі, зважаючи на виявлену помилку щодо задекларованої ставки ПДВ.

Згідно частиною третьою статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Такий порядок затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 «Про затвердження порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» (далі - Наказ № 618).

Згідно пунктом 1 розділу ІІІ Наказу № 618 для повернення з державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Зазначений порядок подання заяви про повернення коштів за митними деклараціями узгоджується із загальним порядком повернення коштів за податковими деклараціями, що передбачений статтею 43 Податкового кодексу України.

Таким чином, як слідує із вимог законодавства, з метою повернення коштів які були сплачені платником податків за митними деклараціям, необхідне подання письмового звернення про внесення змін до митної декларації, на підставі якого узгоджується податкове зобов’язання у новому (зменшеному) розмірі. Після узгодження податкових зобов’язань у новому розмірі, стаття 301 Митного кодексу України вимагає від платника податків, також, подання заяви про повернення коштів, з метою ініціювання безпосередньо процедури повернення коштів. За фактом повернення коштів із державного бюджету митний орган зобов’язаний скласти аркуш коригування до митної декларації відповідно до абзацу четвертого пункту 37 Постанови КМ № 450. Оформлення митним органом аркуша коригування до митної декларації є остаточною дією, яка фіксує безпосередньо у митній декларацій факт повернення коштів з державною бюджету.

Позивачем було дотримано вимоги законодавства щодо повернення коштів сплачених до бюджету за митними деклараціями, оскільки, ним були подані заяви про внесення змін до митних декларацій, та у подальшому, зважаючи на узгодження податкових зобов’язань у новому розмірі, Позивачем було подано заяви про повернення коштів. Інших дій для повернення помилково та/або надміру сплачених коштів за митними деклараціями з боку платників податків чинне законодавство не вимагає.

Суд не приймає до уваги доводи відповідачів про неможливість повернення коштів у зв’язку із їх невідповідністю термінам «помилково сплачені кошти» або «надміру сплачені кошти». Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Позивач узгодив податкові зобов’язання у новому зменшеному розмірі та відкоригував помилково зазначену ставку з 20% на 7%. Це означає, що з моменту подання таких заяв про внесення змін до митних декларацій у встановленому порядку та у межах строків, передбачених статтею 269 Митного кодексу України. Тобто, з моменту узгодження податкових зобов’язань, суми податку, сплачені понад встановлену ставку оподаткування у розмірі 7 %, мають вважатися надміру сплаченими сумами податку.

Посилання відповідачів на положення пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якого не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, суд вважає помилковим, адже позивач не оскаржував самостійно визначеного грошового зобов’язання, а здійснював процедуру зменшення такого зобов’язання шляхом виправлення помилки, якої припустився у раніше поданих митних деклараціях.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядалась, суд встановив, що в дійсності з боку митних органів мала місце не бездіяльність, а рішення про відмову у поверненні надміру сплачених коштів податку на додану вартість, які не відповідають ознакам, наведеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, тому ці рішення є протиправними.

З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд, керуючись положеннями статей 11 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі, при цьому, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення митних органів про відмову у поверненні позивачу надміру сплачених коштів податку на додану вартість замість визнання протиправною бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 45 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

В силу частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 43, 46, 50, 54 Податкового кодексу України, ст. 24, 269, 301 Митного кодексу України та статтями 6, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними рішення Київської міської митниці ДФС від 03.12.2014 № 67/6/26-63-04 та про відмову у внесенні змін до митних декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" за його заявами, а також від 18.12.2014 № 415/6/26-70-25-04 про відмову у поверненні надміру сплачених коштів податку на додану вартість.

Визнати протиправним рішення Київської митниці Міндоходів від 25.11.2014 № 06.1-47/4/15-9009 про відмову у внесенні змін до митних декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" за його заявами та поверненні з Державного бюджету України надміру сплачених коштів податку на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України (за операціями з митного оформлення товарів через Київську міжрегіональну митницю Міндоходів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" надміру сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 6292750 (шість мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі сімсот п'ятдесят) гривень 09 коп.

Стягнути з Державного бюджету України (за операціями з митного оформлення товарів через Київську митницю Міндоходів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" надміру сплачені кошти податку на додану вартість у загальній сумі 3289280 (три мільйони двісті вісімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень 49 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Кімберлі-Кларк Україна" судові витрати у сумі 560 (п'ятсот шістдесят) гривень 28 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "03" лютого 2015 р.