Ухвала суду № 42665185, 05.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3174/14 Головуючий у 1-й інстанції:Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 та березень 2013 року при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Оптовичок».

За результатами перевірки складений акт від 09.09.2014 № 2072/17/НОМЕР_1, яким встановлені наступні порушення: пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1 , п.198.3 , п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2012 року на суму 9652,00 грн. та за березень 2013 року на суму 1316,00 грн., в результаті формування податкового кредиту з ПП «Оптовичок» з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення №0004651701 від 24 вересня 2014 року (форма Р), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 13710,00 грн., в тому числі 10968,00 грн. основного платежу та 2742,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.12).

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернулась із даним адміністративним позовом до суду, в якому просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позову, Чернігівський окружний адміністративний суд посилався на те, позивачем доведено, що правочини, укладені між ним та його контрагентом - ПП «ОПТОВИЧОК» спричинили реальні юридичні наслідки для позивача, в судовому засіданні встановлено факт використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ФОП ОСОБА_2, як покупцем та ПП «ОПТОВИЧОК», як постачальником було укладено договір поставки № 4/03/13-1 від 04.03.2013 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується за дорученням покупця поставити, а покупець прийняти та оплатити компенсатор Aircast СБ 4/c-100LB 30A (100л) 3КВт.

На виконання умов цього договору сторонами виписано рахунок-фактури від 05.03.2013 №СФ-0000061 видаткову накладну від 05.03.2013 №РН-0000041. ПП «ОПТОВИЧОК» було виписано позивачу податкову накладну від 05.03.2013 №8.

Доставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною №701883 від 05.03.2013, подорожним листом вантажного автомобіля.

Згідно наданих документів компресор Aircast використовується позивачем у виробничій діяльності та знаходиться на балансі ФОП ОСОБА_2, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 10 та карткою рахунку: 68.5.1.

Склад, на який здійснювалась доставка ФОП ОСОБА_2, згідно договору оренди №2/12 від 03.01.2012, орендує у ТОВ ВК МП «Волстас», а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 150 кв.м.

Доставка товару здійснювалась ТОВ ВК МП «Волстас» згідно договору про надання транспортних послуг №1 від 01.01.2012 року.

Вищезазначені операції були відображені в податковому обліку позивача, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2012 року, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с.44-51).

Крім того, позивач для здійснення господарської діяльності використовує працю найманих працівників, що підтверджується трудовими договорами між працівником і фізичною особою.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що якщо платник податку на додану вартість, придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими первинними документами, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.