Постанова № 42665143, 10.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа№ 910/17462/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача : представник - не з'явився

від відповідача 1: представник - не з'явився

від відповідача 2 : Косар Б.М. ( за довіреністю № 1351 від 26.08.2014)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р.

у справі № 910/17462/14 (суддя: Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукти"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Воларі Експорт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи"

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1 та відповідача 2 про визнання договору недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/17462/14 позовні вимоги задоволені в повному обсязі: визнано недійсним договір факторингу №01, укладений 03 червня 2014 року між ТОВ "Воларі Експорт" та ТОВ "Кредитні ініціативи". Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що договір факторингу №01 від 03.06.2014 р. укладений між ТОВ "Воларі Експорт" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено з порушенням встановленого порядку укладення, а саме не надано доказів повноважень представників на укладання договору, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. по справі № 910/17462/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Югтранзитсервіс-Агропродукти" про визнання недійсним договору факторингу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було належним чином враховано наявність повноважень у представників сторін на підписання оскаржуваного договору факторингу та право відповідача 2 здійснювати факторингові операції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався, в зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача 1, які були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. (а.с.123-125).

13.01.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення у справі.

09.02.2015 через відділ документального забезпечення від представника відповідача 2, надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні, 10.02.2015 представник відповідача 2, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача 2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2010 р. між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Юггранзитсервіс-Агропродукт" укладено Договір поставки №27/04-16 ВЭ-АФ 2010, за умовами якого відповідач-1 перерахував позивачу передплату за поставлений товар - соняшник, в розмірі 55 662 450,01 грн., а позивач зобов'язався поставити товар відповідачу-1 у строк до 01.05.2014 р. Позивач у встановлений договором строк поставку товару не здійснив. У зв'язку із чим у позивача виникла заборгованість перед відповідачем-1 у розмірі 34 039 624,01 грн.(а.с.11).

03.06.2014 між відповідачем 1 та відповідача 2 було укладено договір факторингу №01 (а.с.16).

13.06.2014 р. позивачем отримано листа від TOB "Волари Експорт" №25/01 від 10.06.2014 (а.с.15), в якому останнє повідомляє про укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору факторингу №1 від 03.06.2014 р.

За умовами пунктів 2.1.- 2.3. даного договору, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої Права грошової вимоги до Боржників за Основними договорами в розмірі та на умовах передбачених цим Договором. Опис, характеристика, обсяг та розмір прав вимоги до боржників за основними договорами, що відступаються відповідно до умов цього договору зазначені в додатку №1 до цього договору (а.с.24). Права вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього договору. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора чи клієнта або підписання будь-яких документів.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного договору становить 156 497 140,49 грн. Відповідно до додатку №1, до договору факторингу від 03 червня 2014 року до переліку договорів по яким переходить право вимоги входить також договір поставки №27\04-01 ВЭ-АФ від 27 квітня 2010 року п.3.1 (а.с. 25).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 10.1 Договору).

Позивач , не погодившись з укладанням вищевказаного договору факторингу звернувся до суду з позовними вимогами про визнання його недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що договір не відповідає вимогам чинного законодавства, у договорі відсутня інформація про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" має право на здійснення факторингових операцій, а із наданої відповідачами позивачу інформації не вбачається наявність такого права. Крім того, зазначив, що у сторін не було необхідного обсягу цивільної дієздатності на момент укладання спірного договору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно ст. 215 ЦК України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем 2 ( TOB «Кредитні ініціативи») було надано докази, які спростовують твердження позивача та підтверджують наявність достатнього обсягу цивільної відповідальності для укладання договору факторингу а саме: Копія Статуту TOB «Кредитні ініціативи» (а.с.53), Копія протоколу загальних зборів уасників TOB «Кредитні ініціативи» (а.с.64), Копія наказу про прийняття на роботу директора TOB «Кредитні ініціативи» (а.с.66), Копія витягу з ЄДРЮО від 14.05.2014р.(а.с.67), Копія ліцензії TOB «Кредитні ініціативи» (а.с.72), Копія Статуту TOB «Волари Експорт» (а.с.74), Копія протоколу загальних зборів уасників TOB «Волари Експорт» (а.с.92), Копія наказу про прийняття на роботу директора TOB «Волари Експорт» (а.с.94), Копія витягу з ЄДРЮО від 04.03.2014р.(а.с.95).

Відповідно до пункту 9.10 Статуту TOB «Кредитні ініціативи» виконавчим органом товариства є директор. Повноваження директора передбачені пунктами 9.11 та 9.12 Статуту товариства та не містять жодних обмежень, щодо укладання договорів, сума яких перевищує 156 млн. грн. Так, відповідно до п. 9.12 Статуту директор товариства має право укладати від імені товариства будь-які договори, угоди, контракти та вчиняти інші правочини. Станом на дату укладання договору факторингу директором TOB «Кредитні ініціативи» є Конько Андрій Олегович, що підтверджується протоколом 24/01/14 загальних зборів учасників TOB «Кредитні ініціативи» від 24.01.2014р. (а.с.64) та наказом від 11.02.2014 про прийняття на роботу (а.с.66). При цьому згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.67-68) обмежень повноважень директора щодо укладання договорів не зареєстровано.

Відповідно до п. 9.1 Статуту TOB «Волари Експорт» (а.с. 85) у товаристві Виконавчим органом, що здійснює управління його поточною діяльністю є генеральний директор. Відповідно до п. 9.8 Статуту генеральний директор укладає будь - які договори. Обмеження, щодо укладання договорів, сума яких перевищує 156 млн. грн. в положення Статуту не місять.

Станом на дату укладання договору факторингу Генеральним директором TOB «Волари Експорт» є Гордейчук Юрій Антонович, що підтверджується протоколом 31/05/13 загальних зборів учасників TOB «Волари Експорт» від 31.05.2013р. (а.с.92-93) та наказом від 31.05.2013 про прийняття на роботу (а.с. 94).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, дійшов хибного висновку, щодо відсутності повноважень у відповідачів на підписання оскаржуваного договору, оскільки вищезазначені докази, які містяться в матеріалах справи підтверджують повноваження відповідачів, та відсутність будь-яких обмежень на підписання договору факторингу.

Так, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не зобов'язує сторін договору факторингу надавати боржнику підтвердження повноважень представників, які підписали договір, більше того, як зазначалося вище, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження, (ч. 1 ст. 1080 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок господарського суду м. Києва про відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували необхідний обсяг сторін договору необхідний обсяг цивільної дієздатності на момент укладання спірного договору, є помилковим виходячи з вищевикладеного.

Крім того, як зазначено в Постанові Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» за приписом абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень, щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України)».

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність повноважень у директора TOB «Кредитні Ініціативи» та TOB «Волари Експорт» на укладання договору факторингу, жодна із сторін правочину не порушувала питання визнання його недійсності, з підстав відсутності повноважень у представників підписантів, судом першої інстанції не було встановлено правових підстав його недійсності за приписами ст. ст. 203, 215 ЦК України,

Також, колегія суддів звертає увагу, що як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Кредитні ініціативи» здійснює свою діяльність керуючись нормами чинного законодавства та на підставі відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до Закону має право здійснювати факторингові операції.

Статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 5 вищезазначеного Закону, фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг.

Згідно Розділу 1, п. 7 та п. 8 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року N 41 «Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ» документом, що підтверджує статус фінансової установи є Свідоцтво. Фінансова установа має право надавати фінансові послуги після внесення її до Реєстру та отримання Свідоцтва. Якщо відповідно до нормативно-правових актів для надання певної фінансової послуги необхідно мати ліцензію та/або дозвіл, фінансова установа має право на надання такої послуги лише після отримання відповідної ліцензії та/або дозволу.

В підтвердження того, що TOB «Кредитні ініціативи» є фінансовою компанією і має право надавати фінансові послуги такі як факторинг, в матеріалах справи міститься копія Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи виданого державною комісією з регулюванням ринків фінансових послуг України від 15.09.2011 року та додаток до свідоцтва, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» має право здійснювати наступні види фінансових послуг без отримання ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства: фінансовий лізинг; надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів; надання поручительств; надання гарантій; факторинг.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено, а позивачем не спростовано, те що ТОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою компанією, яка має право здійснювати факторингові операції.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. у справі № 910/17462/14 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014р. у справі № 910/17462/14 скасувати. В позові відмовити.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/17462/14 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко