Постанова № 42665115, 03.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа№ 910/22715/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 ( серія паспорта НОМЕР_1 від 04.05.1999р.);

від відповідача : Шапошник Т.Н. ( за довіреністю №28-05/14 від 28.05.14р.);

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р.

у справі № 910/22715/13 (суддя: Сівакова В.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомототех"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Култрейдінг"

про стягнення 139 442,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 139 442,83 грн., з яких: 116 202,36 грн. збитків та 23 240,47 грн. моральної шкоди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. у справі № 910/22715/13 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 18 400 грн. 00 коп. - збитків. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем неналежним чином були виконанні зобов'язання за договором, зокрема поставлений неякісний товар та стягнув збитки в розмірі 18 400 грн. При цьому зазначив, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками в розмірі 97 802,36 грн. Також вказав на те, що в підтвердження нанесення моральної шкоди позивачем не надано доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації та наявності втрат немайнового характеру.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2014р. по справі № 910/22715/13 та прийняти нове рішення, яким у позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в стягненні збитків в розмірі 97 802,36 грн., оскільки в матеріалах справи наявні докази, а саме акти заправлення транспортних засобів клієнтів, в яких зазначена партія поставленого відповідачем фреону. Окрім того, зазначив, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 23 240,47 грн., оскільки у зв'язку з неякісною поставкою партії фреону він змушений добровільно компенсувати спричинені збитки клієнтам, звертатись до суду за захистом своїх прав, що спричиняє моральні страждання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2014 року було прийнято до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та призначено справу до розгляду.

У грудні 2014 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.06.2013 року відповідач виставив позивачу рахунок № 4775 про сплату товару (хладоген (фреон) 134А (бал. 13,6 кг)) у кількості 20 штук на загальну суму 18 400,00 грн.(т.1 а.с.14).

На підставі рахунку № 4775 від 05.06.2013 платіжним дорученням № 132 від 14.06.2013 позивач перерахував відповідачу оплату за хладоген (фреон) 134А (бал. 13,6 кг) в сумі 18 400,00 грн.(т.1 а.с.15).

Згідно видаткової накладної № 4423 від 18.06.2013 року відповідач поставив, а позивач отримав товар (хладоген (фреон) 134А (бал. 13,6 кг)) в кількості 20 штук на загальну суму 18 400,00 грн.(т.1 а.с.16).

В подальшому, оскільки поставлений товар виявився неякісним, що підтверджується протоколом вимірювання від 02.08.2013 року, складеним Державною науковою установою «Науково-технологічний комплекс «Інститут монокристалів» позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.09.2013 року (т.1 а.с.26), в якій повідомив про неякісність поставленого товару та вимагав повернути 18400,00 грн. оплаченої вартості товару та 69 786,20 грн. вартості проведеного гарантійного ремонту.

Оскільки зазначена претензія залишена відповідачем без реагування, позивач змушений був звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення збитків в розмірі 116 202,36 грн. та моральної шкоди в розмірі 23 240,47 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином підтверджено нанесення збитків у розмірі 18 400,00 грн., які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором, зокрема поставки неякісного товару. Щодо позовних вимог про стягнення 97 802,36 грн., зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та понесення витрат, внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем договірних відносин.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами шляхом передачі товару та здійснення відповідачем його повної оплати було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Як передбачено статтями 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 181 ГК України загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як передбачено ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог, щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Згідно ч. 1 ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Як свідчать матеріали справи відповідачем позивачу було поставлено 20 балонів із фреоном партії ZY 120711 , що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

За результатами проведених досліджень Державним підприємством "Укрметртестандарт" балонів партії ZY 120711 складено на замовлення як відповідача (протокол № 47АП/44/13 від 03.102013) (т.1 а.с.98) так і позивача (протокол № 1АП/44/14 від 16.01.2014) (а.с.137) відповідно до яких встановлено, що молярна частка хладогенту R-134а в балонах містить 18,8% та відповідно 18,2%, замість необхідної кількості не менше 99,9%.

Отже, ТОВ «Автомототех» поставив позивачу неякісну суміш під назвою хладогент (фреон) 134А.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками, відповідно до ст. 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно статей 610 та 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Підставою для відшкодування збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі понесених витрат.

Враховуючи зазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума в розмірі 18 400,00 грн. є збитками позивача, які мали місце внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем за договором, зокрема поставки неякісного товару.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення збитків в розмір в розмірі 97 802,36 грн., що складається з: 39 786,20 грн. витрат на здійснення гарантійного ремонту авто, які заправлялися неякісним товаром, придбаним у відповідача, 30 000,00 грн. сплачених на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 внаслідок подальшого перепродажу товару неналежної якості у розмірі, 7 230,30 грн. вартість оплати праці робітників за виконання гарантійного ремонту автомобілів у розмірі та 20 785,86 грн. не одержаний дохід (упущена вигода), колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено в їх задоволенні з наступних підстав.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, що автомобілі, в яких в подальшому було здійснено гарантійний ремонт були заправлені позивачем саме фреоном партії ZY 120711 з балонів, що були поставлені відповідачем.

Акти ремонтів автомобілів, що подані позивачем містять протиріччя,так в них не зазначено номеру партії фреону, який використовувався для заправки.

Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 здійснено гарантійний ремонт автомобілів, які були заправлені саме фреоном партії ZY 120711 з балонів, що були поставлені йому позивачем.

Відсутні докази оплати праці робітників за виконання гарантійного ремонту саме тих автомобілів, що були заправлені неякісним фреоном. Не надано також достовірних доказів того, що позивач мав за робочий час витрачений на здійснення гарантійних робіт можливість отримати дохід в розмірі 20 785,86 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем витрат в розмірі 97 802,36 грн. (116 202,36 грн. - 18 400,00 грн.) внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем договірних відносин. Тому, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та понесеними збитками в загальному розмірі 97 802,36 грн., саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання.

Що стосується висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 23 240,47 грн. колегія суддів вважає його обґрунтованим з наступних підстав.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання, щодо поставки якісного товару, що використовувався позивачем у своїй підприємницькій діяльності, та впливає на його імідж і ділову репутацію та зважаючи на його тривалу неправомірну поведінку відповідача, що виражається у тривалій відмові від відшкодування вартості неякісного товару та враховуючи той факт, що велика кількість клієнтів позивача відмовилася від його послуг через факт використання ним неякісного товару, порушення відповідача призвело до приниження ділової репутації позивача. Тому апелянт вважає за необхідне відшкодування моральної шкоди з розрахунку 20% від вартості прямих збитків, тобто суму 23 240,47 грн. задля організації заходів по усуненню наслідків заподіяної діяльністю відповідача шкоди.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків . Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки апелянт не надав доказів, які б свідчили про приниження ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 23 240,47 грн. є необґрунтованими, в матеріалах справи відсутні будь які докази заподіяння (наявності) моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року у справі № 910/22715/13 , отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року у справі № 910/22715/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.10.2014 року у справі № 910/22715/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/22715/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко