Ухвала суду № 42665034, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 804/16319/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

представника позивача: Хорошавіної Світлани Вадимівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0004792201, 0004802201 від 18.11.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 0004792201, 0004802201 від 18.11.2013 р.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем була надана податкова звітність з відображенням суми від'ємного значення з ПДВ, сформованої у відповідності до вимог ПКУ, матеріали справи свідчать про реальність проведених господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та в задоволенні позову відмовити. Вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що наявність первинних документів не є підставою для формування податкового кредиту, якщо господарські операції не здійснювалися. Вважає, що фактично господарської операції не відбулося, тому позивач не мав правових підстав формувати податковий кредит.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, суду пояснив, що податковим органом проведено перевірку позивача з питань правомірності декларування залишку від'ємного значення ПДВ, відображеного в рядку 24 податкової декларації з ПДВ по операціях за травень 2013 року. Актом перевірки встановлено нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Ілана Плюс», у зв'язку з чим винесені податкові повідомлення-рішення. Господарські операції мали реальний характер, що підтверджено документально, тому рішення суду є законним та обґрунтованим. Просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представник податкового органу в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено перевірку ТОВ «БІОС» та 24.10.2013 року складено Акт № 945/98/22-01-08/32815845 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БІОС» з питання правомірності декларування залишку від'ємного значення ПДВ, відображеного у рядку 24 податкової декларації з ПДВ по операціях за травень 2013 року». Вказаним актом встановлено порушення:

- перевіркою встановлено не реальність здійснення господарських операцій підприємством ТОВ «БІОС» по взаємовідносинам з ТОВ «Ілана Плюс» (код за ЄДРПОУ 38374975) у травні 2013 року;

- порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПКУ, підприємством завищено суму податкового кредиту всього у сумі 105 000,00 грн., в т.ч. по періодах: травень 2013 року - 105 000,00 грн.

На підставі висновків акта винесені податкові повідомлення-рішення від 18.11.2013 року № 0004792201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 80692 грн. та № 0004802201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 36462 грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин судом першої інстанції правильно застосовані норми Податкового кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010, ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно матеріалів справи, між ТОВ «БІОС» (покупець) та ТОВ «Ілана Плюс» (постачальник) укладено договір поставки від 30.05.2013 року № 30/05-13, за умовами якого, постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку снаряду землесосного електричного ЗС 02.100.000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначений товар. Загальна вартість товару складає 630 000 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 105 000 грн. Актом приймання-передачі від 31.05.2013 року підтверджується факт передачі товару, визначеного у вказаному договорі.

На виконання умов цього договору ТОВ «Ілана Плюс» виписало ТОВ «БІОС» видаткову накладну № 308 від 31.05.2013 року на загальну суму 630 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 105 000,00 грн. та податкову накладну № 308 від 31.05.2013 року.

Натомість в Акті перевірки, податковим органом зроблено висновок про нереальність здійснення вказаних операцій у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджуються факт транспортування, навантаження, розвантаження товару. Також, в Акті перевірки зазначено, що податковим органом направлено до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва запит від 18.09.2013 року та від 08.10.2013 року № 6216/7/15.01 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Ілана Плюс», що перебував у господарських відносинах з ТОВ «БІОС» та станом на 24.10.2013 року відповіді не отримано.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, неотримання відповіді від контрагента не дає підстав податковому органу зробити висновок про нереальність вчинення господарської операції між позивачем та ТОВ «Ілана Плюс» у травні 2013 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та бере до уваги, що актом перевірки охоплювались операції по взаємовідносинам між ТОВ «БІОС» та ТОВ «Ілана Плюс» у травні 2013 року, тому посилання податкового органу на лист № 365 від 24.10.2013 року товариства «КП КОМУНЕКОРЕСУРСИ» про те, що вказане підприємство не здійснювало поставку ТОВ «БІОС» снаряду землесосного електричного марки ЗС 02.100.000. - є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що позивач використовує придбаний снаряд землесосний електричний ЗС 02.100.000 у своїй господарській діяльності.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Договором поставки від 30.05.2013 року № 30/05-13 визначено, що право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент підписання Акту приймання-передачі, який є додатком № 1 до цього договору. Крім того, визначено, що постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку снаряду землесосного електричного ЗС 02.100.000. В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі товару від 31.05.2013 року, який свідчить про передачу вказаного товару позивачеві.

Отже, постачання товару здійснено контрагентом, товар використовується в господарській діяльності позивача, таким чином, не можна зробити висновок про нереальність господарської операції. При цьому, платник податків не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, що визначено Європейським судом з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року («Булвес» АД проти Болгарії).

Отже, висновки податкового органу про те, що ТОВ «БІОС» проводило операцію з придбання товару, яка не мала під собою розумної, економічно-обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети, а була направлена на подальшу мінімізацію сплати ПДВ ґрунтуються на припущеннях, що не дає підстав для позбавлення платника податків права формувати податковий кредит та збільшення податкових зобов'язань, а отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОС" до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0004792201, 0004802201 від 18.11.2013р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна