Постанова № 42664930, 04.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 лютого 2015 року Справа № 814/3595/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмаш -БМ", Комунальна зона,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55000

доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області, вул. Енергобудівників, 5,Южноукраїнськ,Миколаївська область,55002

проскасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмаш-БМ» (далі по тексту - позивач, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) від 07.10.2014 року: №0000582201, яким суб'єкту господарювання визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 158748,75грн., з яких 126999грн. - донараховано податку та 31749,75грн. - штрафні санкції, та №0000592201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 159340,00грн., з яких 127472грн. - основного зобов'язання та 31868грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейд Ойл Регіон», що слугувало підставою для визначення податкових зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

ТОВ «Спецбудмаш-БМ» перебуває на обліку як платник податків в Южноукраїнській ОДПІ з 31.08.2010р.. Основними видами діяльності позивача є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (основний), виробництво електроенергії.

В вересні 2014 року ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Спецбудмаш-БМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року, за результатами якої складено Акт № 28/14-09-22-01/36714031 від 22.09.2014 р. (далі по тексту також - Акт).

В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання п.п. 135.5.10 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 127472 грн. та податку на додану вартість на суму 126999грн..

Відповідно до висновків, викладених у акті перевірки, ДПІ вважає безпідставним включення позивачем до витрат та податкового кредиту сум ПДВ, сформованих по взаєморозрахункам з контрагентом-постачальником ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг», обґрунтувавши це безтоварністю господарських операцій між ними, оскільки:

- надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином (відсутні номери посвідчення водіїв, у графі «пункт навантаження» зазначена лише назва населеного пункту);

- в наданих до перевірки документах не міститься доказової бази щодо підтвердження транспортування дизпалива контрагенту-постачальнику у ланцюгу постачальників товарів та послуг;

- в ході перевірки не встановлено реальність господарських операцій між ПП «Сапфір І К» (постачальник товарів (послуг) ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг») та ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» за липень-грудень 2012 року, січень-вересень 2013 року.

При цьому, в обґрунтування умовиводів контролюючий орган посилається на акт ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №4/14-03-22-08/37844472 від 10.01.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період серпень 2012 - вересень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Сапфір І К» та контрагентами-покупцями».

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000582201, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 158748,75грн., з яких 126999 грн. - донараховано податку і 31749,75 грн. - штрафні санкції, та №0000592201 про визначення підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 159340,00 грн., з яких 127472 грн. - основного зобов'язання та 31868 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ст.135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ст.138 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ст.139 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу валових витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів та ін.) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2013р. року між позивачем та ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» укладено договір №62 про придбання дизельного пального. На виконання договору в період червня-вересня 2013 року ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» поставило позивачеві дизпаливо (сума ПДВ 126999грн.) для власних господарських потреб. Розрахунки між суб'єктами господарювання за цим договором здійснювалися в безготівковій формі.

На підтвердження реалізації домовленостей та реальності господарських операцій з придбання нафтопродуктів позивач надав до суду: видаткові накладні - від 12.06.2013р. на суму 58 800,00грн.; від 16.07.2013р. на суму 6001,00 грн.; від 18.07.2013р. на суму 52 519,00грн. від 03.07.2013р. на суму 60 060,00 грн.; від 25.07.2013р. на суму 59 650,50грн., від 20.08.2013р. на суму 81 627,00 грн.; від 12.08.2013р. на суму 81 627,00грн., від 01.08.2013р. на суму 62 790,00 грн., від 20.09.2013р. на суму 83 265,00грн., від 30.09.2013р. на суму 23 259,30 грн; податкові накладні - №31 від 21.06.2013р. на суму 56 525,00грн., податкова накладна від 12.06.2013р. на суму 58 800,00грн., податкова накладна від 10.08.2013р. на суму 58 520,00грн., податкова накладна від 16.07.2013р на суму 6001,00грн., податкова накладна від 03.07.2013р на суму 60 060,00грн., податкова накладна від 25.07.2013р на суму 59 650,50грн., податкова накладна від 20.08.2013р на суму 81 627,00грн, податкова накладна від 12.08.2013р на суму 81 627,00 грн, податкова накладна від 01.08.2013р на суму 62 790,00 грн, податкова накладна від 20.09.2013р на суму 83 265,00 грн, податкова накладна від 30.09.2013р на суму 23 259,30 грн, податкова накладна від 22.10.2013р на суму 30 000,00грн, рахунки фактури - від 21.06.2013р на суму 56 525,00 грн, від 07.06.2013р. на суму 58 800,00 грн, від 02.07.2013р на суму 60 060,00грн, від 24.07,2013р на суму 59 650,50 грн, від 19.08.2013р на суму 81 627,00 грн, від 12.08.2013р на суму 81 627,00 грн, від 01.08.2013р.; товарно-транспортні накладні - від 21.06.2013р. , від 16.07.2013р., 18.07.2013р., 03.07.2013р., 25.07.2013 р,від 20.08.2013р, від 12.082013р, 01.08.2013р, від 20.09.2013р, від 30.09.2013р.. На підтвердження використання придбаних товарів в господарській діяльності позивач надав до суду: картки рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Трейд ойл Регіон ЮГ» (звіт з вітчизняними виробниками), журнал-ордер і відомість по рахунку 203 (матеріали), акти приймання матеріалів, матеріальний звіти, подорожні листи, змінні рапорти та ін..

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» було зареєстровано платником ПДВ, а отже, мало право виписувати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Факт реальності господарських операцій за договором підтверджується наданими рахунками фактури, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів форми 1-ТТН(нафтопродукт), податковими накладними, актами приймання матеріалів, подорожніми листами, матеріальними звітами, змінними рапортами використання дизельного палив та ін.. Видані позивачеві контрагентом видаткові, податкові накладні та інші первинні документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування. А недобросовісність контрагента (несплата податків до бюджету, не надання звітності до ДПІ та ін.) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, а доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» є бездоказовими.

Посилання відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №4/14-03-22-08/37844472 від 10.01.2014р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та податку на додану вартість за період серпень 2012 - вересень 2013 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП «Сапфір І К» та контрагентами-покупцями» також не має правового значення, оскільки недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, який виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Доводи відповідача про наявність дефектів товарно-транспортних накладних (у графі «пункт навантаження» не зазначено повну адресу пункту навантаження), в даному випадку не може бути безумовною підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання, оскільки заповнення вказаних документів здійснено до фактичної поставки товару та не залежало від волевиявлення позивача, який не укладав угод безпосередньо з перевізником дизельного пального. В даному випадку незначні недоліки товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для визнання господарських операцій безтоварними, реальність яких доведена позивачем.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг» із підприємствами, з якими позивач не мав жодних зв'язків, відповідачем не надано детального аналізу послуг та продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу ТОВ «Трейд Ойл Регіон Юг», а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей (послуг), які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності або послуги в завершенні ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. Крім того, недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, а відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 07.10.2014року № 0000592201.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області від 07.10.2014року №0000582201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмаш -БМ" 482 гривні 70 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний