Постанова № 42664895, 11.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 908/3201/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Зарічне, Мелітопольський район, Запорізька область (вх. № 420 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2014р. у справі № 908/3201/14

за позовом Приватного підприємства "Молокозавод-ОЛКОМ", м. Мелітополь, Запорізька область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Зарічне, Мелітопольський район, Запорізька область

про стягнення 24 312,33 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Молокозавод-Олком" 6600 грн. 00 коп. суми індексу інфляції, 11095 грн. 89 коп. 25 % річних, 1545 грн. 49 коп. судового збору. В частині вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3223 грн. 29 коп. в позові відмовлено.

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року змінити в частині стягнення з відповідача 11095,89 грн. 25 % річних та стягнути на користь позивача 11061,64 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. по справі № 908/3201/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 10.02.2015р. о 15:00 год.

Позивач письмових пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.

Представники сторін в судове засідання 10.02.2015р. не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 22 жовтня 2014 року - зміні, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та обґрунтовано встановлено господарським судом першої інстанції, між сторонами у справі укладено договір поворотної фінансової допомоги № 40 від 24.06.2011р., за яким позивач надав відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 50000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути позивачу фінансову допомогу в повному обсязі та в строки, визначені в пунктом 5.1. договору (пункти 1.1. та 2.1 Договору).

Факт отримання відповідачем даної допомоги підтверджується платіжними дорученнями № 228 від 24.06.2011р. на суму 25000,00 грн. та № 229 від 24.06.2011р. на суму 25000,00 грн., а також банківська виписка по рахунку позивача (аркуші справи 9-11).

Згідно пункту 5.1. Договору датою повернення фінансової допомоги сторони визначили - 30.11.2011р.

В подальшому додатковими угодами № б/н від 28.11.2011р. та № 2 від 27.11.2012р. сторони вносили зміни до Договору (п. 5.1) щодо строків повернення фінансової допомоги, остаточно визначивши дату повернення позики - 31.08.2013р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи сума позики була повернута відповідачем 21.07.2014р., тобто з порушенням пункту 5.1. Договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача пені, яка з урахуванням наданих позивачем уточнень (вх. № 0906/22118 від 22.10.2014р.) складає 3223,29 грн. за період з 01.09.2013р. по 28.02.2014р.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги, оцінивши надані сторонами докази, а також надану відповідачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та статті 267 Цивільного кодексу України заяву (вх. № 0906/22120 від 22.10.2014р.) про застосування до вимог про стягнення пені строку позовної давності, господарський суд обґрунтовано визначився, що у позові відносно стягнення суми пені в розмірі 3223 грн. 29 коп., заявленої за період з 01.09.2013р. по 28.02.2014р., слід відмовити за пропуском позовної давності, посилаючись на положення частини 1 статті 223 Господарського кодексу України, пункту 1 частини 2 статті 258, частини 2 статті 260, частини 5 статті 261 та статті 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимог) кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення повернення фінансової допомоги в строк, встановлений пунктом 5.1. цього Договору, відповідач також сплачує позивач суму боргу с врахуванням встановленого індексу інфляції та 25% відсотків річних від простроченої суми.

З огляду на порушення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивачем нараховані та заявлені до стягнення 25% річних в сумі 11095,89 грн. за період з 01.09.2013р. по 21.07.2014р. та сума індексу інфляції в розмірі 56600,00 грн. за період з 01.09.2013р. по 21.07.2014р.

Господарський суд перевірив вимоги позивача в цій частині та дійшов обгрунтованого висновку, що нарахування індексу інфляції та 25% відсотків річних від простроченої суми боргу відповідають умовам Договору та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги щодо їх стягнення з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.

Відповідач не погодився із вказаним рішенням в частині стягнення 11095,89 грн. 25 % річних та у своїй апеляційній скарзі просить рішення в цій частині змінити та стягнути на користь позивача 11061,64 грн., у зв"язку із неправомірним включенням позивачем до розрахунку 25% річних дня фактичної сплати боргу.

В іншій частині рішення суду першої інстанції у даній справі відповідачем не оскаржене.

Перевіривши заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 11095,89 грн. 25 % річних за період з 01.09.2013р. по 21.07.2014 р., колегія суддів дійшла висновку, що позивачем дійсно помилково включено в розрахунок цієї суми день фактичної сплати відповідачем суми заборгованості, а саме 21.07.2014р. Ці обставини господарським судом першої інстанції не враховані і їм не надана належна правова оцінка.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 25 % річних за період з 01.09.2013р. по 20.07.2014 р. за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт Закон 9.1.5", колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на допущену позивачем у розрахунку помилку, і неприйняття цих обставин господарським судом до уваги, в даному випадку обґрунтованим слід вважати розмір вимог позивача в частині пред'явленої до стягнення суми 25 % річних - 11061,64 грн.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку щодо зміни резолютивної частини рішення, яка стосується стягуваної суми 25 % річних, не зачіпаючи основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов'язків сторін спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 4 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Зарічне, Мелітопольський район, Запорізька область задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 22.10.2014р. у справі № 908/3201/14 змінити.

Пункти 2 та 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Молокозавод-Олком» (72300, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд. 289 А, код 31176910) 6600 (шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. суми індексу інфляції, 11061 (одинадцять тисяч шістдесят одна) грн. 64 коп. 25 % річних, 1545 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) 49 коп. судового збору.

Видати наказ».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.15р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.