Рішення № 42664893, 03.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа №910/27158/14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобудування"

про стягнення 1 758 682,43 грн.

Представники сторін:

від позивача: Штифурко Ю.І. - представник за довіреністю № 30 від 22.04.2014 року;

від відповідача: Цівінська Н.М. - представник за довіреністю № 2-19д від 19.12.2014 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" до публічного акціонерного товариства "Укргазвидобудування" про стягнення 1 758 682,43 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.12.2013 року між ним та публічним акціонерним товариством "Укргазвидобудування" укладеного договір № УГВ 8215/11-13.

На виконання умов договору за період з 18.12.2013 року по 30.04.2014 року позивачем здійснено поставку продукції на загальну суму 81 596 447,90 грн.

Відповідач здійснив оплату переданого товару в повному обсязі, проте з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим позивач звернувся в суд та просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення в розмірі 188 947,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 680 061,48 грн. та пеню в розмірі 889 673,43 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.12.2014 року.

В судове засідання 22.12.2014 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 08.12.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31257240, але 17.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача виконав вимоги ухвали суду від 08.12.2014 року

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.12.2014 року відкладено розгляд справи на 20.01.2015 року.

12.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

В судовому засіданні 20.01.2015 року оголошено перерву до 03.02.2015 року.

27.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав коментар до відзиву.

В судовому засіданні 03.02.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.12.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Укргазвидобудування" (покупець) укладено договір поставки №УГВ8215/11-13 (закупівля товару за власні кошти).

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною (далі - специфікація), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/ асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару за загальною вартістю договору вказується у специфікації (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.05.2014р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань (п.10.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору, ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях та включає ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента).

Загальна вартість договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору (п.3.2 договору).

Відповідно до специфікації №1 від 18.12.2013 року до договору, загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації, складає 82 000 128,00 грн.

Строк поставки товару: граничний строк постачання - березень 2014 р. (п.3 специфікації).

Згідно з п.5.1 договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п.5.3 договору).

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін були підписані та скріплені печаткою накладні на загальну суму 81 596 447,90 грн., а саме:

- № 6058180/71 від 18.12.2013р. на суму 3 689 888,20 грн.;

- № 6060180/81 від 18.12.2013р. на суму 1 113 840,47 грн.;

- № 6059180/72 від 19.12.2013р. на суму 2 191 202,53 грн.;

- № 6061180/82 від 20.12.2013р. на суму 1 142 347,58 грн.;

- № 6062180/73 від 23.12.2013р. на суму 926 239,24 грн.;

- № 6069180/80 від 24.12.2013р. на суму 1 755 186,37 грн.;

- № 6102180/91 від 24.12.2013р. на суму 1 342 838,60 грн.;

- № 6072180/90 від 25.12.2013р. на суму 1 357 356,74 грн.;

- № 60701800/77 від 25.12.2013р. на суму 2 192 444,87 грн.;

- № 6071180/78 від 25.12.2013р. на суму 848 877,46 грн.;

- № 6106180/76 від 26.12.2013р. на суму 1 087 665,10 грн.;

- № 6105180/74 від 26.12.2013р. на суму 916 448,39 грн.;

- № 6104180/86 від 26.12.2013р. на суму 2 352 631,81 грн.;

- № 6113180/89 від 26.12.2013р. на суму 1 087 300,90 грн.;

- № 6114180/87 від 27.12.2013р. на суму 914 787,98 грн.;

- № 6115180/75 від 27.12.2013р. на суму 1 111 289,81 грн.;

- № 6107180/79 від 27.12.2013р. на суму 913 792,37 грн.;

- № 6117180/87 від 28.12.2013р. на суму 731 946,91 грн.;

- № 6108180/88 від 28.12.2013р. на суму 1 072 847,77 грн.;

- № 6118180/93 від 28.12.2013р. на суму 2 501 816,93 грн.;

- № 6119180/14 від 28.12.2013р. на суму 1 747 183,46 грн.;

- № 6120180/17 від 29.12.2013р. на суму 676 184,21 грн.;

- № 6110180/16 від 30.12.2013р. на суму 1 006 433,75 грн.;

- № 6121180/13 від 30.12.2013р. на суму 2 048 879,95 грн.;

- № 6109180/13 від 30.12.2013р. на суму 2 476 331,71 грн.;

- № 6124180 від 31.12.2013р. на суму 2 645 585,18 грн.;

- № 6112180 від 31.12.2013р. на суму 833 705,58 грн.;

- № 6123180/13 від 31.12.2013р. на суму 966 455,16 грн.;

- № 6122180/13 від 31.12.2013р. на суму 761 429,47 грн.;

- № 6111180/18 від 31.12.2013р. на суму 1 719 065,70 грн.;

- № 4836180/15 від 03.01.2014р. на суму 2 007 800,05 грн.;

- № 4835180/15 від 03.01.2014р. на суму 1 685 301,07 грн.;

- № 4837180/12 від 04.01.2014р. на суму 1 005 851,33 грн.;

- № 4838180/10 від 04.01.2014р. на суму 853 483,40 грн.;

- № 4839180/7 від 04.01.2014р. на суму 1 812 256,01 грн.;

- № 6305180/6 від 05.01.2014р. на суму 2 061 953,87 грн.;

- № 6301180/8 від 05.01.2014р. на суму 820 326,82 грн.;

- № 6304180/5 від 05.01.2014р. на суму 1 097 079,66 грн.;

- № 6306180/4 від 05.01.2014р. на суму 2 577 910,99 грн.;

- № 6303180/6 від 05.01.2014р. на суму 974 246,11 грн.;

- № 6307180/2 від 06.01.2014р. на суму 859 315,30 грн.;

- № 6312180/61 від 09.01.2014р. на суму 965 439,58 грн.;

- № 6334180/48 від 20.01.2014р. на суму 953 533,57 грн.;

- № 6357180/56 від 23.01.2014р. на суму 2 019 836,78 грн.;

- № 6354180/55 від 23.01.2014р. на суму 518 397,17 грн.;

- № 6356180/2 від 23.01.2014р. на суму 969 939,29 грн.;

- № 6365180/43 від 24.01.2014р. на суму 2 177 788,54 грн.;

- № 6358180/52 від 24.01.2014р. на суму 961 708,44 грн.;

- № 6377180/9 від 26.01.2014р. на суму 1 071 367,14 грн.;

- № 6386180/8 від 26.01.2014р. на суму 389 652,12 грн.;

- № 6379180/2 від 30.01.2014р. на суму 1 129 763,86 грн.;

- № 6378180/10 від 30.01.2014р. на суму 1 060 291,54 грн.;

- № 6393180/5 від 31.01.2014р. на суму 1 151 553,82 грн.;

- № 6392180/6 від 31.01.2014р. на суму 1 033 295,45 грн.;

- № 4701180/21 від 02.02.2014р. на суму 1 060 919,35 грн.;

- № 5192180/16 від 28.02.2014р. на суму 352 940,22 грн.;

- № 8044180/43 від 12.03.2014р. на суму 1 272 232,49 грн.;

- № 8121180/15 від 31.03.2014р. на суму 557 165,40 грн.;

- № 8122180/14 від 31.03.2014р. на суму 2 285 071,57 грн.;

- № 6005180/28 від 03.04.2014р. на суму 539 843,70 грн.;

- № 6038180/33 від 11.04.2014р. на суму 17 096,50 грн.;

- № 6082180/45 від 29.04.2014р. на суму 311 337,59 грн.;

- № 6084180/73 від 30.04.2014р. на суму 909 744,97 грн.

Також, в матеріалах справи наявні залізничні накладні.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 81 596 447,90 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками:

- від 21.01.2014 року в розмірі 680 884,54 грн.,

в розмірі 26 230 094,51 грн.,

в розмірі 28 569 905,49 грн.;

- від 23.01.2014 року в розмірі 4 406 684,27 грн.;

- від 24.02.2014 року в розмірі 15 463 486,65 грн.;

- від 21.05.2014 року в розмір 5 024 349,88 грн.;

- від 15.08.2014 року в розмірі 1 221 082,56 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача відповідачем розрахунок за товар здійснено невчасно та з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим просить суд стягнути з останнього пеню індекс інфляції та три проценти річних.

Відповідно до п.4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом: попередньої оплати за товар, яка здійснюється на підставі рахунку, наданого постачальником в розмірі 82 000 128,000 грн.

Також, п.4 специфікації №1 до договору передбачено 100% попередня оплата.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивачем було поставлено товар без здійснення відповідачем попередньої оплати, а також останній не заперечував щодо поставки товару.

Відповідно до ч.1 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Частиною 4 статті 538 ЦК України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Згідно з ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд не погоджується з твердженням відповідача щодо того, що зі змісту договору не випливає його обов'язок щодо негайної плати попереднього внеску за товар та необхідності застосовувати ч.2 статті 530 ЦК України та зазначає наступне.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Також, п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 р., строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 680 061,48 грн., три проценти річних в розмірі 188 947,52 грн. та пеню в розмірі 889 673,43 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.11 договору, за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 889 673,43 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 680 061,48 грн. та 3% річних в розмірі 188 947,52 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укргазвидобудування" (040531, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (49005, м. Дніпропетровськ, вулиця Писаржевського, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 33668606) пеню в розмірі 889 673 (вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 43 коп. індекс інфляції в розмірі 680 061 (шістсот вісімдесят тисяч шістдесят одна) грн. 48 коп., три проценти річних в розмірі 188 947 (сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 52 коп. та судовий збір в розмірі 35 173 (тридцять п'ять тисяч сто сімдесят три) грн. 65 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.02.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий