Постанова № 42664676, 10.02.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/492/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 25.11.2014 року № 0014991502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі хибних висновків податкового органу, викладених в акті від 11.11.2014 р. № 5738/15-52-15-02. Так, камеральною перевіркою декларацій за вересень 2014 р. перевіряючим встановлено включення позивачем до податкового кредиту податкової накладної № 98 від 31.05.2014 р. на суму 68075,86 грн., отриману від ТОВ «Імперія», яка в свою чергу, не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. На думку позивача, податкова інспекції необґрунтовано нарахувала податкові зобов'язання та застосувала штраф оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки відповідальність має бути індивідуальною. Зокрема, будь-які неправомірні дії контрагентів не можуть впливати на результати діяльності позивача, бути підставою для відповідальності тощо. Позивач зазначає, що включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту в результаті поставки товару, оформленої товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, податковою накладною. Зважаючи на реальність здійснення господарських операцій та правильність їх відображення в бухгалтерському обліку, позивач звернувся за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зазначивши, що відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення сум податку на додану вартість, вказаної в податковій декларації, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Встановивши в ході камеральної перевірки факт відсутності реєстрації податкової накладної контрагентом-постачальником ТОВ «Імперія», рівно як і відповідної заяви позивача про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), контролюючим органом обґрунтовано та правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що згідно з п.200.10 ст.200 ПК України, в порядку ст.76 ПК України співробітником податкової служби проведено камеральну перевірку декларацій з податку на додану вартість за вересень 2014 р. Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, за результатами якої складено акт від 11.11.2014 р. № 5738/15-52-15-02.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками вересня 2014 р., на 68075,86 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2014 р. № 0014991502, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 68076 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 17019 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення обґрунтованим, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 01.01.2007 р. ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ (Покупець) уклало із ТОВ «Імперія» (Постачальник) Договір поставки з відстрочкою платежу № 186/07 (т.І, а.с.13-15), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцю, а Покупець - приймати і оплачувати Товар.

На виконання вищевказаного договору ТОВ «Імперія» в травні 2014 р. поставило ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ товар на суму 408455,15 грн., у т.ч. ПДВ 68075,86 грн., згідно платіжних доручень (т.І, а.с.18-28), товарно-транспортних накладних (т.І, а.с. 29-250, т.ІІ, а.с.1-37), податкової накладної № 98 від 31.05.2014 р. (т.ІІ, а.с.3841).

Сума податку на додану вартість в розмірі 68076,86 грн. за виписаною ТОВ «Імперія» податковою накладною № 98 від 31.05.2014 р. (т.ІІ, а.с.3841) включена ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ до податкового кредиту з податку на додану вартість, згідно податкової декларації за вересень 2014 р. (від 20.10.2014 р. № 9060400194).

Зі змісту акту камеральної перевірки від 11.11.2014 р. № 5738/15-52-15-02 вбачається, що податковим органом встановлено включення ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ до податкового кредиту податкової накладної від 31.05.2014 р. № 98 на суму 68075,86 грн., що відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних ВФК «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ. Вказана сума відображена у розділі ІІ Додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та включена до складу податкового кредиту вересня 2014 р.

Згідно системи Податковий блок (підсистема «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних (податковий кредит)») ТОВ «Імперія» податкова накладна від 31.05.2014 р. № 98 на суму 68075,86 грн. не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, а позивач не скористався правом додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, відповідно до п.201.10. ст.201 ПК України.

При цьому позивачем фактично не оспорюється та визнається вищевикладений факт неподання заяви зі скаргою в порядку ст.201 ПК України, проте позивач вважає, що фактичне провадження господарської операції є безумовною підставою для формування податкового кредиту, не зважаючи на допущені постачальником порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Підпунктом 49.18.1 п. 49.18 ст. 48 ПК України передбачено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Таким чином, платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК України, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру.

Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, відведені для складання та подання податкової звітності з ПДВ - п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Укераїни від 02 грудня 2014 р. по справі № К/800/21424/14 за позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі, та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів суд приходить до висновку про те, що оскаржуване в межах даної справи податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та без порушень законних прав позивача.

Таким чином, встановивши, що позивач ВКФ «Юна-Сервіс» у вигляді ТОВ сформовано спірну суму податкового кредиту на підставі податкової накладної, включеної до реєстру податкових накладних та незареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не використано свого права разом зі звітною податковою декларацією з ПДВ за вересень 2014 р. надати заяву про порушення постачальником порядку реєстрації податкової накладної в ЄРПН, з урахуванням правових приписів, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.11.2014 року № 0014991502 та відсутність підстав для його скасування.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

При цьому слід зазначити, стаття 50 Податкового кодексу України містить положення про право платника податків вносити зміни до податкової звітності. Тобто, якщо платник податків виявляє помилки, він має право виправити ці помилки шляхом подання уточнюючого розрахунку або відобразити виявлені в поточній декларації. В свою чергу, платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.

Таким чином, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з позивача належить стягнути решту суми (90%) судового збору пропорційно до відхиленої частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Юна-Сервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 20974052) на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1644,30 гривень (одну тисячу шістсот сорок чотири грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2015 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк