Ухвала суду № 42664568, 03.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 р.Справа № 818/3093/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 818/3093/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод"

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

07.11.2014 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Сумський авторемонтний завод", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 08 вересня 2014 року № 0008861503.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року по справі №818/3093/14 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 08.09.2014 року № 0008861503.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року по справі № 818/3093/14, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що при винесенні постанови були невірно застосовані норми процесуального та матеріального права.

Колегія суддів відповідно ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у м. Сумах проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2014 рік Публічного акціонерного товариства "Сумський авторемонтний завод", за результатами якої складений акт від 20.08.2014 року № 3326/1503/05422065.

Як вбачається з акту перевірки, Публічним акціонерним товариством "Сумський авторемонтний завод" занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за червень 2014 року, заявленої в податковій декларації з плати за землю за 2014 рік на суму 22236 грн. 28коп.

На підставі акту перевірки, Податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0008861503 від 08.09.2014 року, яким Публічному акціонерному товариству "Сумський авторемонтний завод "збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в сумі 32354 грн. 42 коп., в т. ч.: 22236,28 грн. - основного платежу, 11118,14 грн. - штрафних санкцій.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що хоч і зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суб'єктами права власності на землю відповідно до пункту "б" статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в" статті 12 ЗК).

За приписами ст.ст. 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зі статтею 2 Закону України від 3 липня 1992 року № 2535-XII "Про плату за землю" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: передачі земельної ділянки в оренду, згідно договору від 05.11.1998 року, далі - Закон № 2535-XIІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон №161) та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

За змістом ст.15 Закону № 161 орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення ї перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 21 цього ж Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону №2535-XIІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель".

Згідно ч. 5 ст. 5 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Пунктом 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року N 220, передбачено перегляд розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Законом України "Про оренду землі" та Законом України "Про плату за землю" законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Положенням статті 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, між Сумською міською радою народних депутатів та ПАТ "Сумський авторемонтний завод" укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 05.11.1998 року № 253, в якому визначено, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована в м. Суми, пр-т Курський, 26, площею 6,2312 га, становить розмір середньої ставки земельного податку.

Разом з тим, з 01.01.2011 року справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі ХІІІ "Плата за землю".

Пунктом 274.1 ст. 271 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, визначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.288.1 та п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.

Згідно із положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, плата за землю. Згідно з розділом XIII Податкового кодексу України плата за землю сплачується у вигляді земельного податку та орендної плати.

Колегія суддів зазначає, що державна податкова служба відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контролю своєчасності подання платниками податків передбаченої законом звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами статей 12, 80, 83 ЗК, статей 21, 30 Закону України "Про оренду землі" наділена одна зі сторін цих договорів, якою у даному випадку, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Також колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 11.06.2013року по справам № 21-166а13 та № 21-443а12.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки укладений договір між Сумською міською радою народних депутатів та ПАТ "Сумський авторемонтний завод" на право тимчасового користування землею не було розірвано чи змінено, внаслідок чого позивач використовував земельну ділянку та правомірно сплачував орендну плату у визначеному ним розмірі, а тому є протиправним та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 08.09.2014 року № 0008861503.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014 року по справі №818/3093/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 818/3093/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.