Постанова № 42664542, 05.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року Справа № 8798/12/9104Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Чабана О.С.,

представника відповідача Панасюка С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (тепер - Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) до Приватного підприємства «Торговий дім Аліса» про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

ДПІ у Франківському районі м. Львова 01.11.2011 року звернулася в суд з адміністративним позовом до ПП «Торговий дім Аліса», в якому просила стягнути до бюджету коштів в сумі 167,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Франківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що помилкове відображення в акті перевірки звітного періоду не може бути підставою для визнання застосованих санкцій незаконними при встановлені факту порушення податкового законодавства. А факт порушення податкового законодавства відповідачем не спростований, оскільки належних доказів своєчасного подання звітності стороною процесу до матеріалів справи долучено не було.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки ДПІ у Франківському районі м. Львова за ПП «Торговий дім Аліса» рахується заборгованість по сплаті податку на додану вартість в сумі 167,00 грн. Заборгованість ПП «Торговий дім Аліса» з податку на додану вартість виникла в результаті нарахувань по акту про порушення податкового законодавства №3096/15-1/22386276 від 21.10.2009 р., складеного ДПІ у Франківському районі м. Львова на предмет неподання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2009 року.

На підставі вищевказаного акту винесене податкове повідомлення-рішення №00002715300 від 18.01.2010 року, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 170 грн. Враховуючи переплату, згідно картки особового рахунку відповідача в сумі 2,30 грн., податковий борг ПП «Торговий дім Аліса» по вказаному платежу склав 167 грн.

У зв'язку з несплатою податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №00002715300 від 18.01.2010 року, ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено першу податкову вимогу №1/378 від 03.03.2010 року на суму 167,00 грн., та другу податкову вимогу №2/653 від 20.04.2010 року на суму 167,00 грн., які згідно поштових квитанцій направлені на адресу відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Акт перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова №3096/15-1/22386276 від 21.10.2009 року є не чітким і не об'єктивним, а тому відповідно вказане податкове повідомлення-рішення №00002715300 від 18.01.2010 року є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп.5.3.1.Закону України"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Після закінчення встановлених строків сплати, відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» несплачена сума податкового зобов'язання вважається податковим боргом платника.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 зазначеного вище Закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Як видно з матеріалів справи, податковий борг у відповідача виник за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року та складає 167,00 грн. Дану заборгованість відповідач не заперечував, винесене податкове повідомлення-рішення №00002715300 від 18.01.2010 року, яким визначено ПП «Торговий дім Аліса» податкове зобов'язання не оскаржував, а тому така заборгованість вважається узгодженою.

Посилання суду першої інстанції та позивача на помилки акту і, у зв»язку з цим, незаконність податкового повідомлення-рішення №00002715300 від 18.01.2010 року не заслуговують на увагу, так як ні дії податкового органу при складанні акту перевірки, ні вказане податкове повідомлення-рішення не являється предметом розгляду даної справи.

Відтак, підстав для звільнення ПП «Торговий дім Аліса» від сплати заборгованості не встановлено, даний борг підтверджується матеріалами справи, а докази сплати податкового боргу відповідачем не надані.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позов про стягнення до бюджету коштів в сумі 167,00 гривень є підставним та підлягає задоволенню.

Згідно ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п.3, 4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги висновки суду спростовують, а тому такі підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі №2а-12502/11 скасувати і прийняти нову постанову, якою позов Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Торговий дім Аліса» на користь бюджету податковий борг в розмірі 167,00 гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Постанова у повному обсязі складена 10.02.2015 року.