Ухвала суду № 42664318, 03.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2015 р.Справа № 816/4885/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 816/4885/14

за позовом Приватного підприємства "Науково - виробниче підприємство "Герда" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасуваня податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

10 грудня 2014 року Приватне підприємство "Науково - виробниче підприємство "Герда" (далі по тексту - позивач, ПП "НВП "Герда") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003822203/1621 від 27.08.2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року по справі №816/4885/14 адміністративний позов Приватного підприємства "Науково-виробниче підприємство "Герда" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0003822203/1621 від 27.08.2014 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Науково - виробниче підприємство "Герда" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 182,70 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року по справі №816/4885/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП "НВП "Герда" відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 9, 11, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, п.198.1,198.6 ст.198, п.201.1, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України. Вказав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки факту відсутності реальності вчинення господарських операцій позивачем із платником податків та зборів ТОВ "Інтекссервіс-2011". Посилаючись на висновки акту "Про проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтекссервіс-2011" з питань правомірності проведених господарських відносин із контрагентами-покупцями за вересень-жовтень 2011 року", вважає вірними висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту в розмірі 3399,10 грн., за результатами господарських відносин із ТОВ "Інтекссервіс-2011". Враховуючи викладене, не вбачає підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення № 0003822203/1621 від 27.08.2014 року

Сторони в засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.08.2014 року по 07.08.2014 рік, Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП "НВП "Герда" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Інтекссервіс-2011" за листопад 2011 року, ТОВ "Мотів" за жовтень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2008/16-03-22-03-08/24831786 від 11.08.2014 року, в якому зафіксовано порушення ПП "НВП "Герда" приписів пунктів 198.1,198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за листопад 2011 року на загальну суму 3399,10 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0003822203/1621 від 27.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4248,87 грн., в тому числі 3399,10 грн. - за основним платежем, 849,77 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням №0003822203/1621 від 27.08.2014 року, ПП "НВП "Герда" звернулось до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтекссервіс-2011", підтверджується матеріалами справи. Зазначив, що позивачем було правомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 3399,10 грн. до складу податкового кредиту листопада 2011 року по господарським операціям із ТОВ "Інтекссервіс-2011".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення №0003822203/1621 від 27.08.2014 року прийнято Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області на підставі висновків відповідача про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Інтекссервіс-2011". Такий висновок відповідачем зроблено з посиланням на відомості, викладені в акті перевірки ТОВ "Інтекссервіс-2011" від 26.12.2011 року №2582/15-3222/37469065, в якому зазначено, що ТОВ "Інтекссервіс-2011" не знаходиться за податковою адресою, а також вказано на наявність недоліків у первинних документах даного контрагента. З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 3399,10 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту з ПДВ з 01 січня 2011 року врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із ТОВ "Інтекссервіс-2011".

Так, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ "Інтекссервіс-2011" укладено договір купівлі-продажу № 1710/11 від 17.10.2011 року, відповідно до якого ТОВ "Інтекссервіс-2011" продає, а ПП "НВП "Герда" купує плати управління ліміторком mx40 на загальну суму 20394,60 грн. (а.с.57-59).

На підтвердження здійснення господарської операції ТОВ "Інтекссервіс-2011" виписано позивачу рахунок № 96 від 19.10.2011 року, накладну № 18 від 04.11.2011 та податкову накладну № 18 від 04.11.2011 на загальну суму 20394,60 грн., в тому числі ПДВ-3399,10 грн. (а.с.60-61).

Оплата придбаного у ТОВ "Інтекссервіс-2011" товару (плат управління ліміторком mx40) здійснена в повному обсязі з розрахункового рахунку позивача, що підтверджується банківською випискою та платіжним дорученням (а.с.62, 89).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання пункту 4.1 договору від 17.10.2011, згідно з яким поставка товару здійснюється на умовах поставки-склад покупця у м.Кременчук, товар доставлений безпосередньо на юридичну адресу ПП "НВП "Герда", у зв'язку з чим будь-які документи щодо перевезення не складалися.

З матеріалів справи суд вбачає, що придбаний у ТОВ "Інтекссервіс-2011" в подальшому реалізований ПАТ "Єксімнафтопродукт", про що свідчать рахунок, накладна, податкова накладна, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.63-66).

На підтвердження доставки товару на адресу ПАТ "Єксімнафтопродукт" за допомогою перевізника "Нова пошта", в матеріалах справи наявні товарно-транспортна накладна (а.с.91), після чого була здійснена перевірка покупцем отриманих плат та їх оплата.

Крім того, листом від 14.08.2014 року ПАТ "Єксімнафтопродукт" підтвердив факт придбання у ПП "НВП "Герда" двох плат управління ліміторком mx40 (а.с. 93).

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та ТОВ "Інтекссервіс-2011" договір містить положення щодо предмету, ціни, кількості, якості, базових умов поставки, умов оплати, тари, упаковки та маркування, здачі (прийому) товару, відповідальності сторін, форс-мажору, арбітражу, додаткових умов, конфіденційності, строку дії договору, строків дії договору, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

Посилання відповідача на неналежне оформлення накладної на отримання товару від 04.11.2011 року, у якій нібито відсутні код ЄДРПОУ, адреси покупця та продавця, а також посада та прізвище особи керівника та особи, що видали та отримали товар, колегія суддів відхиляє оскільки при дослідженні зазначеної накладної встановлено, що продавцем є ТОВ "Інтекссервіс-2011", а покупцем - ПП "НВП "Герда"; наявні підписи керівника, головного бухгалтера, особи, яка видавала та одержувала товар та особи, хто видав товар, зокрема, наявні печатки позивача та його контрагента, з яких вбачається необхідна інформація.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704),

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 3399,10 грн. здійснено ПП "НВП "Герда" на підставі виписаної ТОВ "Інтекссервіс-2011" податкової накладної, яка містить адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу.

Так, колегія суддів вказує на те, що податкові накладні оформлені згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів повністю підтверджено факт придбання позивачем у ТОВ "Інтекссервіс-2011" товарно-матеріальних цінностей.

З приводу посилань відповідача на акт "Про проведення зустрічної звірки ТОВ "Інтекссервіс-2011" з питань правомірності проведених господарських відносин із контрагентами-покупцями за вересень-жовтень 2011 року", як на підставу для висновку про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ "Інтерфакт-плюс" із даним контрагентом, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Інтекссервіс-2011" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтекссервіс-2011", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем за листопад 2011 року правомірно розраховано суму податкового кредиту за результатами відносин із ТОВ "Інтекссервіс-2011" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з придбання товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0003822203/1621 від 27.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4248,87 грн, в тому числі 3399,10 грн. - за основним платежем, 849,77 грн. - за штрафними санкціями, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних відповідачем порушень слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.12.2014р. по справі № 816/4885/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2015 р.