Постанова № 42664174, 19.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2015 року (10 год. 05 хв.) Справа № 808/8535/14 Провадження № ДО/808/1181/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, м. Добропілля Донецької області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Добропілля Донецької області

про: стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Добропільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач або Добропільська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області) звернулась із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 1 603,27 грн., в тому числі зі сплати єдиного податку в розмірі 229,40 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 373,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом в сумі 1 603,27 грн., в тому числі зі сплати єдиного податку в розмірі 229,40 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 373,87 грн. Дана заборгованість виникла в результаті несплати відповідачем самостійно задекларованих податкових зобов'язань та суми штрафних санкцій з єдиного податку з фізичних осіб, застосованих згідно прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0007661700. Також вказує, що на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 20.06.2013 № 52-19, яка залишилась без виконання. Враховуючи, що на сьогодні заборгованість відповідача в сумі 1 603,27 грн. є не сплаченою до бюджету, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 808/8535/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.12.2014.

18.12.2014 Запорізьким окружним адміністративним судом винесено ухвалу про зупинення провадження у справі до 19.01.2015.

Відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 19.01.2015 провадження в адміністративній справі поновлено.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

14.01.2015 від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 1353) про розгляд справи без участі представника Добропільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області.

В судове засідання відповідач також не з'явилась. Поштова кореспонденція направлена на адресу місця проживання відповідача повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв'язку - «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи те що, поштова кореспонденція направлялась відповідачу за адресою, яка відповідає реєстраційним відомостям, то згідно вимог ст.ст. 33, 35 КАС України, слід вважати, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів, в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі та з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_3, відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрована як фізична особа-підприємець 27.01.2011 Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - 2 260 000 0000 019205.

Як передбачено ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно п. 291.3 ст. 291 Податкового кодеку України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодеку України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Підпунктом 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодеку України встановлено, що суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19.01.2012 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Добропільської ОДПІ із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування (вх. № 1283), з проханням перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012.

Відповідач, у поданій нею заяві про застосування спрощеної системи оподаткування, самостійно обрала другу групу платників єдиного податку та ставку єдиного податку 20% до розміру мінімальної заробітної плати, а також визначила ті види діяльності, якими буде займатися в ході здійснення підприємницької діяльності, а саме роздрібна торгівля меблями (код згідно з Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2005 - 52.44.1).

До другої групи суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб та обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень (п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України)

Відповідно до пп. 293.1, 293.2 ст. 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Платники єдиного податку другої групи, згідно п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

За приписами п. 295.2 ст. 295 Податкового кодексу України, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Судом з'ясовано, що 25.11.2013 старшим державним інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Добропільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області ОСОБА_2 проведено камеральну перевірку платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) з питання своєчасності сплати єдиного податку за травень - червень 2013 року. За результатами даної перевірки фахівцями Добропільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області складено акт від 25.11.2013 № 543/17, яким встановлено порушення платником податків термінів сплати єдиного податку за період травень - червень 2013 року, визначених п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України та п. 6 Положення про єдиний податок, затвердженого рішенням Добропільської міської ради № 6/18-85 від 05.01.2012.

На підставі акту про результати камеральної перевірки даних, щодо порушення граничних термінів сплати узгоджених грошових зобов'язань фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від 25.11.2013 № 543/17, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 № 0007661700, згідно з яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 50% грошового зобов'язання погашеного з затримкою, що становить 229,40 грн. Дане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 25.11.2013, про що свідчить її особистий підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідачем не надано суду доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, відтак зобов'язання за ним вважаються узгодженими та підлягають сплаті у встановленому законом порядку.

Згідно п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як зазначено в п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки сума штрафу в розмірі 229,40 грн., відповідачем у встановлені законодавством строки не була сплачена до бюджету, то вона набула статусу податкового боргу.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що з 01.07.2013 відповідач перейшла із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування.

Відповідно до п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Підпунктом 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Згідно п.п. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

За приписами п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати (п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що 18.02.2014 відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи разом з розрахунком податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (додаток 5 до податкової декларації). Відповідно до вказаної податкової декларації та розрахунку, відповідачем самостійно визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками 2013 року в розмірі 457,95 грн., а також визначено розмір квартальних авансових платежів з податку, що підлягають сплаті до бюджету у 2014 році в сумі 228,98 грн.

В результаті несплати у визначені законодавством строки самостійно задекларованих податкових зобов'язань, за відповідачем рахується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 373,87 грн.

Підсумовуючи вищенаведені, встановлені судом, обставини, за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 1 603,27 грн., в тому числі зі сплати єдиного податку в розмірі 229,40 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 373,87 грн.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено у п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

За правилами п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, судом з'ясовано, що позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача рекомендованим листом податкову вимогу форми «Ф» від 20.06.2013 № 52-19 на суму податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями 608,36 грн.

Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу 30.07.2013 без вручення платнику податків із відміткою відділення поштового зв'язку - «за закінченням терміну зберігання».

Пунктом 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З урахуванням положень п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, вищезазначена податкова вимога вважається врученою відповідачу належним чином.

Наразі, податкова вимога форми «Ф» від 20.06.2013 № 52-19 в порядку визначеному ст. 60 Податкового кодексу України позивачем не відкликана, оскільки з моменту її виставлення заборгованість відповідача залишається не погашеною, що підтверджується наявними в матеріалах справи картками особових рахунків платника податків за спірний період та довідкою про заборгованість відповідача від 18.12.2014 № 13214/10/05-07-25-13-3.

Згідно пп. 95.1 - 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За правилами частин 1, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що відповідачем в порушення вимог податкового законодавства, не сплачено суму податкового боргу з єдиного податку в розмірі 229,40 грн. та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 373,87 грн., що підтверджується наданими позивачем картками особових рахунків платника податків та довідкою про заборгованість від 18.12.2014 № 13214/10/05-07-25-13-3.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів повного або часткового погашення заборгованості, нормативно та документально обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, а також доказів, які б спростовували доводи позивача.

З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги Добропільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 41, 71, 86, 94, 128, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість в сумі 1 603,27 грн., в тому числі на користь Місцевого бюджету м. Добропілля (код ЄДРПОУ 37755456, код бюджетної класифікації 18050400, р/р 31519970700035, ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) податковий борг зі сплати єдиного податку в розмірі 229,40 (двісті двадцять дев'ять гривень 40 коп.) грн. та на користь Місцевого бюджету м. Добропілля (код ЄДРПОУ 37755456, код бюджетної класифікації 11010500, р/р 33211801700035, ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 373,87 (одна тисяча триста сімдесят три гривні 87 коп.) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко