Постанова № 42664046, 05.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 490/6968/14-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

за участю сторін:

від апелянтів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

від позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Миколаївської міської ради, ОСОБА_6 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ОСОБА_4 (надалі - позивач, ОСОБА_4.) звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва та згідно уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2014 року №39/24 «Про скасування п.2.10 рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14 березня 2002 року №22» (а.с.29).

В обґрунтування позову зазначив, що спірне рішення порушує його права, оскільки приймалось з порушенням повноважень та вимог чинного законодавства.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2014 року позов задоволено.

Суд, визнав протиправним та скасував рішення Миколаївської міської ради №39/24 від 25 квітня 2014 року «Про скасування п.2.10 рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24 березня 2002 року № 22».

В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Так, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тому факту, що приймаючи спірне рішення Миколаївська міська рада діяла в межах та у спосіб передбачені чинним законодавством.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, так як ухвалена вона внаслідок неповного дослідження доказів, встановлення обставин у справі та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, в результаті чого просить ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, фактичні обставини справи, свідчать про те, що позивач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_6 є співвласниками в рівних частках житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Миколаєві.

Ухвалою Миколаївського обласного суду від 21 липня 1976 року визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками, а саме позивачу виділено у користування земельну ділянку площею - 521 кв.м., а ОСОБА_6 - 522 кв.м.

У загальному користуванні сторін залишилася земельна ділянка, площею - 241 кв.м.

22 червня 1990 року за заявою ОСОБА_4 виконавчий комітет Тернівської сільської ради народних депутатів м. Миколаєва прийняв рішення за №58 «Про оформлення самовільно побудованих будівель, дозвіл на будівництво гаражу та душа по АДРЕСА_1 у м. Миколаєві».

Відповідно до цього рішення, було вирішено оформити ОСОБА_4 самовільно побудовані споруди та надати дозвіл на будівництво гаражу 18 кв.м. в глибіні ділянки і будівництво душа.

Судовою будівельно - технічною експертизою від 27 червня 2007 року, яка була проведена в рамках цивільної справи № ц-2-311/2007 за позовами вищезазначених співвласників було встановлено, що спірні споруди побудовані ОСОБА_4 на земельній ділянці, яка була надана сторонам у спірне користування (а.с.70). А при будівництві ОСОБА_4 гаражу та душу були порушені ДБН.

У рішенні, по даній справі від 27 жовтня 2007 року (яке набуло законної сили) встановлено порушення ОСОБА_4 порядку користування, земельною ділянкою, який був встановлений рішенням суду від 21 липня 1976 року, що виразилося в самочинній забудові з наступним оформленням житлових та господарських споруд загальною площею - 59,16 кв.м.(а.с.70).

14 березня 2002 року Центральний районний виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення № 22 «Про дозвіл будівництва житлових будинків, підсобних приміщень, оформлення самовільно побудованих будівель, затвердження актів прийняття житлових будинків до експлуатації», пунктом 2.10 якого оформлено ОСОБА_4 житлову прибудову літ А-2, 2,84х3,24, гараж літ Р, збільшений у розмірах на 7,0 кв.м., навіс літ С1,5 +2,37:2,0 за адресою АДРЕСА_1

При цьому, було зобов'язано Комунальне підприємство Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації видати ОСОБА_4 свідоцтво на право власності на будівлі.

Між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 тривалий час існують суперечки, пов'язані з тим, що ОСОБА_4 на земельній ділянці спільного користування самовільно без згоди суміжного співвласника та землекористувача та з порушенням санітарних та будівельних норм побудував гараж та баню.

Суди загальної юрисдикції, які неодноразово розглядали справи в порядку цивільного судочинства, своїми рішеннями відмовляли ОСОБА_6 у задоволенні позовів, посилаючись на прийняті виконавчим органом місцевого самоврядування рішення, які узаконили ОСОБА_4 самовільні споруди.

Численні скарги щодо незаконно прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень, були направлені ОСОБА_6 і до органів місцевого самоврядування.

28 жовтня 2011 року виконавчий комітет Миколаївської міської ради прийняв рішення №1099, яким скасував п.2.10 вищезазначеного рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 22 від 14 березня 2002 року (а.с.6).

Підставою для його скасування стало те, що співвласник домоволодіння, а також суміжний землекористувач ОСОБА_6 не надавав згоди на будівництво та оформлення споруд на земельній ділянці суміжного користування.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2014 року, рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28 жовтня 2011 року №1099 визнано протиправним та скасовано (а.с.10-14). Скасовуючи вказане рішення, суди виходили з того, що органи місцевого самоврядування не мають право скасовувати свої попередні рішення.

Поряд із цим, 25 квітня 2014 року Миколаївська міська рада прийняла рішення №39/24, яким скасувала п.2.10 вищезазначеного рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради №22 від 14 березня 2002 року (а.с.4).

Скасовуючи рішення, Миколаївська міська рада керувалася тим, що рішення виконавчого органу ради не відповідає законодавству України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення №39/24 від 25 квітня 2014 року є незаконним та підлягає скасуванню, так як Миколаївська міська рада втрутилася у виключну компетенцію судової влади, яка має право скасовувати ненормативні акти одноразової дії.

Крім цього, суд вказав, що органи місцевого самоврядування позбавлені повноважень щодо скасування таких актів, які були прийняті ними раніше, з метою стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування та громадянами.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Головне, на чому звернув увагу суд першої інстанції задовольняючи позов це те, що рішення виконавчого органу місцевого самоврядування, яке було скасоване є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом свого виконання, тому не може бути скасовано органом місцевого самоврядування після його виконання.

Колегія суддів з таким доводом не погоджується і вважає правильними твердження апелянтів про те, що рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради №22 від 14 березня 2002 року не виконане ОСОБА_4, тому, що він не отримав свідоцтво про право власності на самовільне збудовані споруди.

Так, на період спірних правовідносин, а саме на березень 2002 року державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалася на підставі Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року, № 7/5.

Відповідно до п. 1.2 Положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 3.10 Положення визначено, що на кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратор БТІ одночасно з внесенням запису до відповідного розділу Реєстру прав присвоює реєстраційний номер такому об'єкту, який залишається незмінним протягом усього часу його існування.

Пункт 3.11 встановлює, що після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа, а у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на правовстановлюючому документі також робить відмітку (штамп) про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 8.

Позивач на підтвердження своїх доводів про те, що він власник спірних будівель надав довідку КП «ММБТІ» (без дати та номеру), із якої вбачається що за ним зареєстровано право власності на 1/2 частину домоволодіння на підставі договору купівлі - продажу від 29 січня 1982 року, а також про те що йому належать спірні самовільно побудовані будівлі.

Слід зазначити, що зазначений орган реєстрації не зазначив у своєї довідці про реєстрацію за ОСОБА_4 право власності на гараж літ.Р та навіс літ.С., а належність споруд за ОСОБА_4 визнав на підставі оспорюваного рішення.

Колегія суддів критично відноситься до цієї довідки, так як в матеріалах справи на а.с.59 є офіційна відповідь КП «ММБТІ» та реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області про відсутність реєстрації за ОСОБА_4 права власності на спірні споруди.

Із викладеного, суд апеляційної інстанції робить висновок про те, що рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради №22 від 14 березня 2002 року, ОСОБА_4 виконане не було.

Також суду апеляційної інстанції було надано рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року, яким ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївського міської ради №59/6 від 27 червня 2013 року «Про скасування рішення виконавчого комітету Тернівської селищної ради народних депутатів м. Миколаєва №58 від 22 червня 1990 року «Про оформлення самовільно побудованих будівель, дозвіл на будівництво гаражу та душа по АДРЕСА_1», яким було дозволено будівництво гаражу та душа.

Отже, рішенням суду скасована підстава, яка слугувала для подальшого узаконення самовільних споруд.

Відповідно до п.15 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції міської ради належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми міській раді дозволяється скасувати рішення свого виконавчого органу в разі, якщо воно було прийняте з порушенням вимог законодавства.

Аналіз рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради №22 від 14 березня 2002 року свідчить про те, що при його прийнятті були порушені норми Цивільного кодексу Української РСР.

Так, ст.119 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на момент прийняття у червні 1990 року рішення виконавчого комітету Тернівської селищної ради народних депутатів м. Миколаєва №58 про надання дозволу на будівництва гаражу та душу, вимагала надання згоди співвласників житлового будинку на проведення надбудови, прибудови або перебудови.

Крім того, ст.113 Цивільного кодексу Української РСР встановлювала, що володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

Із викладеного слідує висновок про те, що відсутність письмової згоди співвласника домоволодіння ОСОБА_7 на проведення прибудов, свідчить про порушення виконавчим органом місцевої влади вимог цивільного законодавства.

За таких обставин справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи дану справу по суті, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, ухвалене судове рішення, на підставі ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Миколаївської міської ради, ОСОБА_6 - задовольнити.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2014 року №39/24 «Про скасування п.2.10 рішення Центрального районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14 березня 2002 року №22» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст постанови складено 10.02.2015 року.