Постанова № 42663672, 10.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 907/1287/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014р.

у справі № 907/1287/13

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі, м.Мукачево

до агроторгового підприємства радгосп-заводу "Мукачівський", м.Мукачево

про визнання банкрутом,

з участю представників:

від скаржника - не з`явився;

від боржника - не з`явився

від кредитора - не з`явився

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014р. у справі №907/1287/13 (суддя Івашкович І.В.) про банкрутство АТП «Радгосп-завод «Мукачівський» скаргу арбітражного керуючого Василюка І.М. на дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Закарпатській області, щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження задоволено, визнано недійсною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Закарпатській області, зобов'язано відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Закарпатській області прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 22.05.2014 року.

Не погоджуючись з даною ухвалою відділ примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, на думку скаржника господарським судом Закарпатської області не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи. Також, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що є неналежним відповідачем у даній справі.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

22.05.2014 р. ухвалою господарського суду Закарпатської області задоволено заяву №02-27/112 від 17.03.14 розпорядника майна боржника агроторгового підприємства радгосп-заводу "Мукачівський" - арбітражного керуючого Василюка І.М. про cтягнення з управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі оплати послуг арбітражного керуючого в розмірі 4872,00грн. за період виконання повноважень розпорядника майна боржника з 16.01.2014 р. по 16.03.2014 р. та присуджено до стягнення з управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області на користь арбітражного керуючого Василюка Ігора Миколайовича (ліцензія арбітражного керуючого серії НОМЕР_2 від 19.07.2012р., свідоцтво арбітражного керуючого НОМЕР_3 від 17.04.2013р., АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму 4872,00грн. оплати послуг арбітражного керуючого за період виконання повноважень розпорядника майна боржника з 16.01.2014 р. по 16.03.2014 р. Відтак, на виконання вказаної ухвали господарським судом видано наказ від 22.05.2014 р. №907/1287/13.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 16.07.14 припинено провадження у справі про банкрутство боржника агроторгового підприємства радгосп-заводу "Мукачівський, припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Василюка Ігора Миколайовича, скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів.

24.07.2014 р. до господарського суду Закарпатської області надійшла скарга арбітражного керуючого Василюка Ігора Миколайовича на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області.

Скарга мотивована тим, що 09.07.2014 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області на підставі п.4 ч.1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" (пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення) винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №43921776 з виконання наказу господарського суду Закарпатської області від 22.05.2014 р. по справі №907/1287/13.

Також, арбітражний керуючий у своїй скарзі вказує на те, що державний виконавець як на підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження посилається на ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та зазначає, що в органах ДКС відсутні рахунки органів ПФ України, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів для виконання судових рішень. Фінансування пенсійних виплат та інших видатків органів Пенсійного фонду здійснюється через банківські установи, а не через органи ДКС.

Арбітражний керуючий, покликається і на те, що згідно ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Пунктом 2 статті 76 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Також, відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до вищенаведеного Положення про Державну казначейську службу України визначено, що Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно п. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Варто зазначити, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45).

Також, Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у ст. 3, що врегульовує особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

В ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" наведено правове визначення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб), яке складає сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вірно, встановлено судом першої інстанції, а саме, що коли в органу Пенсійного фонду України відсутні відкриті у органах Державного казначейства України рахунки, судове рішення про стягнення коштів з такого боржника виконується відповідним органом ДВС у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, суд правомірно дійшов висновку, щодо задоволення скарги арбітражного керуючого Василюка І.М.

Щодо доводів скаржника про те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, при цьому він посилається на Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 р. то цей факт спростовується наступним.

Варто зазначити, що в даній справі апелянт не є відповідачем, однак є уповноваженим органом Державної виконавчої служби з виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 22.05.2014р про стягнення коштів, а отже, норми адміністративного судочинства на які покликається апелянт, жодним чином не регулюють відносини сторін у виконавчому провадженні, а саме: оскарження дій органів ДВС на підставі статті 121-2 ГПК України.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст..104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст..91,101, 103, 106,106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.12.2014 року у справі № 907/1287/13 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення.

3.Судові витрати покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено « 11» лютого 2015 року.

Головуючий суддя Михалюк О. В.

суддя Новосад Д. Ф.

суддя Мельник Г.І.