Постанова № 42663646, 09.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2015 р. Справа № 914/3710/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Мазурській В.Т.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2, б/н від 26.12.2014 р. (вхід. № апеляційного суду 01-05/106/15 від 06.01.2015 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2014 р.

у справі №914/3710/14 (суддя - Коссак С.М.)

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до ОСОБА_2, м. Львів

про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та стягнення неустойки в розмірі 13 248,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Малиняк В.А. - представник (довіреність №2302-вих-157 від 21.01.15 р.);

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.12.2014 р. у справі №914/3710/14 задоволено позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів (надалі - Позивач) до ОСОБА_2, м. Львів (надалі - Відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та стягнення неустойки в розмірі 13 248,00 грн. Розірвано договір №2930 купівлі-продажу об»єкта малої приватизації способом викупу від 29.07.2014 р. укладеного Управлянням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_2, а саме: нежитлове приміщення напівпідвалу загальною площею 22,8 (двадцять дві цілих вісім десятих) кв. м., що позначене в технічній документації з індексом « 1а-1», « 1а-2», « 1а-3» за адресою: АДРЕСА_1, нотаріально посвідченого, зареєстрованого в реєстрі за №1827. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Позивача 13248,00 грн. неустойки та 3045,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване не виконанням Відповідачем умов Договору (оплати за придбаний об»єкт продажу протягом 30 календарних днів з часу нотаріального посвідчення даного договору), а відтак вимога Позивача про розірвання такого та стягнення неустойки в розмірі 13248,00 грн. визнана обґрунтованою та відповідно задоволена.

Відповідач - ОСОБА_2 - не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу б/н від 26.12.2014 р. (вхід. № апеляційного суду 01-05/106/15 від 06.01.2015 р.), в якій посилається на те, що останнє прийнято з порушенням норм чинного законодавства та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вважає, що суд помилково застосовував до спірних правовідносин п.5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Посилається на ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)), яка регулює питання права власності на державне майно, а з матеріалів справи вбачається, що предметом договору купівлі-продажу були нежитлові приміщення напівпідвалу, які належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, видане 29.01.2010 р. Таким чином вказує, що застосування правових наслідків, що випливають із ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», як неустойка та розірвання договору є неправомірним та суперечить ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Також, зазначає, що ОСОБА_2 не є суб»єктом підприємницької діяльності, а договір №2930 купівлі-продажу об»єкта малої приватизації способом викупу від 29.07.2014 р. укладений ним як фізичною особою, а відтак вважає, що вказана справа не підсудна господарським судам.

Дані обставини Скаржник вважає безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та просить прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - у відзиві від 22.01.2015 р. №2302-вих.-165, заперечує доводи апеляційної скарги посилаючись на те, що у відповідності до п.5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об»єкт приватизації. Покупець зобов»язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку, покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об»єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом 30 календарних днів договір підлягає розірванню. Враховуючи несплату коштів, Позивач вважає, що існують законні підстави для задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу №2906 від 21.03.2014 р. та стягнення неустойки. Щодо непідсудності даної справи господарському суду, то відповідно до ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюються положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Статтею 30 даного Закону визначено, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Відповідно до цього, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р. прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 26.12.2014 р. (вхід. № апеляційного суду 01-05/106/15 від 06.01.2015 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2014 р. у справі №914/3710/14 та призначено до розгляджу у судовому засіданні на 22.01.2015 р., в складі колегії: головуючий суддя - Давид Л.Л., судді - Гриців В.М. та Данко Л.С. (а.с.44).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2015 р. у зв»язку з перебуванням у відпустці судді Гриців В.М. в склад колегії суддів для розгляду справи №914/3710/14 господарського суду Львівської області введено Юрченка Я.О. (а.с.57).

В подальшому, за клопотанням представника Скаржника, розгляд справи відкладено в судове засідання на 09.02.2015 р. в складі колегії: головуючий суддя Давид Л.Л., судді - Данко Л.С. та Юрченко Я.О. (а.с.65-66).

В судове засідання 09.02.2015 р. з»явився представник Позивача, який заперечив доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у відзиві.

Відповідач (Скаржник) участі уповноваженого представника в судове засідання 09.02.2015 р. не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 22.01.2015 р., що підтверджується штампом суду на останній (а.с.66 «зворот»).

Станом на 09.02.2015 р. додаткових доказів та клопотань про відкладення розгляду справи не поступало, а відтак, судова колегія ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

29.07.2014 р. Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір №2930 купівлі-продажу об»єкта малої приватизації способом викупу (а.с.15-16), згідно п.1.1. якого Продавець зобов»язується відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26.07.2012 р. №1720 передати у власність Покупцю нежитлові приміщення напівпідвалу, загальною площею 22,8 кв. м., що позначене в технічній документації з індексом « 1а-1», « 1а-2», « 1а-3», за адресою: АДРЕСА_1 (об»єкт продажу), яке належить Територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на праві комунальної власності на підставі свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення, виданого 29.01.2010 р. Відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.01.2010 р. №66, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 24.02.2010 р., №25409729, реєстраційний номер: 29781641. Право власності на нежитлове приміщення зареєстровано в Державному реєстрі речових прав відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 23253560), який видано реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції Львівської області 20.6.2014 р., номер запису про право власності 5865672, реєстраційний номер об»акта нерухомого майна: 374787246101, а Покупець зобов»язується прийняти зазначене нежитлове приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі, та зареєструвати право власності на вказане майно в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.1.6. Договору, вищевказаний об»єкт продається за 66 240,00 грн. в тому числі ПДВ.

У відповідності до п.2.1. Договору Покупець зобов»язаний заплатити 66 240,00 грн. за придбаний об»єкт продажу протягом 30 календарних днів з часу нотаріального посвідчення даного договору. Договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 29.07.2014 р., зареєстровано в реєстрі за № 1827 (а.с.15-16).

У відповідності до вимог ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов»язання, які виникають між суб»єктами господарювання або між суб»єктами господарювання і не господарюючими суб»єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько договірними зобов»язаннями.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків (ст. 626 ЦК України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з обставин справи, між сторонами у справі виникли зобов»язання на підставі договору в силу п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Пунктом 5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений рахунок як оплату за придбаний об»єкт приватизації. Покупець зобов»язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. У разі несплати коштів протягом зазначеного строку Покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об»єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі несплати ціни Об»єкта продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку у розмірі 20% ціни продажу об»єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів, Об»єкт продажу повертається Продавцю, договір підлягає розірванню, відповідно до п.5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Відповідачем не виконано належно умови Договору, а саме: щодо оплати за придбаний об»єкт продажу протягом 30 (тридцяти) календарних днів з часу нотаріального посвідчення даного Договору, оскільки такі докази відсутні в матеріалах справи та не подані суду апеляційної інстанції.

А відтак, враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом правомірно у відповідності до норм чинного законодавства розірвано Договір купівлі-продажу №2930 від 29.07.2014 р. та стягнуто на підставі п.7.2.Договору та п.5 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» 13 248,00 грн. неустойки.

Щодо твердження Скаржника, про те, що він не є суб»єктом підприємницької діяльності, а договір №2930 купівлі-продажу об»єкта малої приватизації способом викупу від 29.07.2014 р. укладений ним як фізичною особою, а відтак вважає, що вказана справа не підсудна господарським судам, судова колегія, зазначає наступне.

У відповідності до ч.4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Статтею 30 вищевказаного Закону встановлено, що спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Пунктом 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011№10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб»єктами господарської діяльності, а також спори, пов»язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.

Враховуючи вищенаведене, ч.2 ст.1 та ст. 12 Господарського процесуального кодексу України зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб»єктами підприємницької діяльності.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на Скаржника.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.12.2014 р. у справі №914/3710/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2, б/н від 26.12.2014 р. (вхід. № апеляційного суду 01-05/106/15 від 06.01.2015 р.) без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 914/3710/14 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови складено та підписано 11.02.2015 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.