Постанова № 42663537, 05.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. № 8/562

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 року 13:56 № 826/18906/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі колегії: головуючого судді Саніна Б. В., суддів Кобилянського К.М., Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Дмітрієвій В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доМіністерства охорони здоров'я Українипровизнання незаконним та скасування наказуза участю представників сторін:

від ПозивачаОСОБА_2 (довіреність)від ВідповідачаМовіле О. С. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ОСОБА_1) до Міністерства охорони здоров'я України (надалі - Відповідач/МОЗ України) в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ МОЗ України №506-к від 01.10.2014 р..

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2014 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в частині, просить визнати незаконним наказ Відповідача із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Закону України «Про державну службу» (надалі - Закон №3723), Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Порядку перебування на державній службі працівників патронатної служби членів Кабінету Міністрів України та голів місцевих державних адміністрацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №851 від 19.05.1999 р. (надалі - Порядок №851) під час винесення наказу №506-к від 01.10.2014 р. «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою помічників Міністра Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України», яким було відсторонено Позивача від виконання повноважень за посадою державного службовця Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить в задоволенні відмовити із підстав викладених в письмових запереченнях, зокрема зазначає про винесення Відповідачем наказу №683-п від 15.12.2014 р. «Про визнання таким, що втратив чинній, наказ МОЗ України від 01.10.2014 р. №506-к».

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 06.02.2015 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

01.10.2014 р. Відповідачем було винесено наказ №506-к «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою помічників Міністра Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України», яким, в зв'язку із відстороненням ОСОБА_5, Міністра охорони здоров'я України від виконання повноважень за посадою відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. №887-р «Про відсторонення ОСОБА_5 від виконання повноважень за посадою Міністра охорони здоров'я України» було відсторонено з 02.10.2014 р. від виконання повноважень за посадою державних службовців, в тому числі і Позивача.

15.12.2014 р. Відповідачем було винесено наказ №681-к «Про звільнення ОСОБА_1», відповідно до якого Позивача було звільнено з 15.12.2014 р. з посади помічника Міністра Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України, з роботи у Міністерстві охорони здоров'я України у зв'язку із зміною керівника Міністерства охорони здоров'я України, п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважаючи наказ №506-к Відповідача протиправним, та таким що порушує його права та інтереси, Позивач звернувся до суду за їх захистом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон №3723. Вказаний закон визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

В ч.1 ст.1 Закону №3723 передбачено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.22 Закону №3723 невиконання службових обов'язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати. Рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою приймається керівником державного органу, в якому працює цей службовець. Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, положеннями Закону №3723 чітко та однозначно врегульовано випадки відсторонення державного службовця від виконання службових обов'язків. Жодних інших підстав для відсторонення державного службовця від виконання обов'язків положення ст.22 Закону №3723 не містять.

Водночас, відповідно до положень п.3 та п.4 Порядку №851 працівники патронатної служби підпорядковуються безпосередньо члену Кабінету Міністрів України, голові місцевої державної адміністрації, при яких утворена патронатна служба. Працівники патронатної служби є державними службовцями.

Таким чином, судом встановлено, що не заперечується Відповідачем, що Позивач є державним службовцем, та на нього поширюється положення Закону №3723.

Одночасно, в судовому засіданні представник Відповідача вказав, що підставою для відсторонення Позивача від виконання обов'язків було саме розпорядження Кабінету Міністрів України №887-р від 01.10.2014 р. «Про відсторонення ОСОБА_5 від виконання повноважень за посадою Міністра охорони здоров'я України». Більше того, в судовому засіданні представником Відповідача підтверджено, що жодного службового розслідування щодо Позивача не проводиться.

Таким чином, як було встановлено в судовому засіданні, що підтверджено Відповідачем, Позивач був відсторонений від виконання службових обов'язків в порядку, який не передбачений положеннями ст.22 Закону №3723. Натомість, колегія суддів приймає до уваги, що положення Закону №3723 не містять жодних інших норм, окрім ст.22, які б надавали можливість відсторонити державного службовця від виконання обов'язків.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що наказом №683-к від 15.12.2014 р. «Про визнання таким, що втратив чинність, наказ МОЗ України від 10.10.2014 №506-к» Відповідачем було визнано таким, що втратив чинність, наказ МОЗ України №506-к від 01.10.2014 р. «Про відстрочення від виконання повноважень за посадою помічників Міністра Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України».

Більше того, в судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги виключно в частині визнання незаконним наказ Міністерства охорони здоров'я України №506-к від 01.10.2014 р. «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою помічників Міністра Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України».

З огляду на вказане, приймаючи до уваги незаконність винесення оскаржуваного наказу, а також приймаючи до уваги його самостійне скасування Відповідачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме визнання незаконним наказ Міністерства охорони здоров'я України №506-к від 01.10.2014 р. «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою помічників Міністра Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України», в частині відсторонення Позивача від виконання повноважень за посадою державного службовця Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не спростовано доводи Позивачів та не доведено правомірності своїх дій, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.158-163, ст.167, ст.171, ст.254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України задовольнити частково.

2. Визнати незаконним наказ Міністерства охорони здоров'я України №506-к від 01.10.2014 р. «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою помічників Міністра Патронатної служби Міністра охорони здоров'я України».

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 70 (сімдесят) грн. 08 коп. із Державного бюджету України направлених на асигнування діяльності Міністерства охорони здоров'я України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя Б. В. Санін

Судді К. М. Кобилянський

Т. О. Скочок