Ухвала суду № 42663423, 05.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.02.2015

Справа № 910/27292/14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Алеф-Виналь»

до 1) Державної служби інтелектуальної власності України

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М»

про визнання недійсним повністю свідоцтв України на знак для товарів і послуг

Суддя Бондарчук В.В.

Представники: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Алеф-Виналь» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Державної служби інтелектуальної власності України (далі-відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» (далі-відповідач-2) про:

- визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг від 25.11.2008 р. №99777 «Тамянка біанко», зареєстрованого на ім’я Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М»;

- визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг від 27.04.2009 р. №105817 «Тамянка Rose», зареєстрованого на ім’я Товариства з обмеженою відповідальністю «Котнар-М»;

- зобов’язання Державної служби інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України від 27.04.2009 р. №105817 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;

- зобов’язання Державної служби інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва України від 25.11.2008 р. №99777 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.12.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що власником оспорюваних свідоцтв являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Котнар-М».

Так, відповідно до ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Статтями 66, 67 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони або зі своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Згідно ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 2.3. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2002 року N 10 (далі - Положення), у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва.

У відповідності до п. 2.4. Положення підставою для внесення відомостей до реєстру є, зокрема, рішення Держдепартаменту, клопотання або заява власника (власників) свідоцтва.

Відповідно до ч.ч. 8-9 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Статтею 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 цього Закону.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі відчуження відповідачем-2 спірних свідоцтв на знак для товарів і послуг з наступним поданням до Державної служби інтелектуальної власності України заяви про реєстрацію відповідних змін.

Разом з тим, передання відповідачем-2 майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвами України №99777 та № 105817 іншим особам може спричинити затягування розгляду справи внаслідок виникнення необхідності заміни відповідачів належними відповідачами, вплинути на підвідомчість та підсудність даного спору, що в свою чергу, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі.

Крім того, у випадку відмови відповідача-2 від спірних знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №99777 та № 105817 ніхто інший, в тому числі і позивач, не матиме змоги протягом 3-х років здійснити повторну реєстрацію знаку після припинення дії свідоцтва.

В постанові Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У зв’язку з тим, що власник спірних свідоцтв України на знак для товарів і послуг може в будь-який час відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтво повністю, а також надати будь-якій третій особі виключну/або невиключну ліцензію на використання спірних знаків для товарів і послуг, суд вважає за доцільне з власної ініціативи вжити заходи забезпечення позову.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

В п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» встановлено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У зв’язку з наведеним, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони:

1) Державній службі інтелектуальної власності України:

- реєструвати договори про передачу прав власності на спірні Знаки;

- вносити зміни, пов'язані зі зміною особи власника (власників) свідоцтв, до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтва України на спірний Знак;

- вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу частково або повністю права власності на спірний Знак;

- приймати відмову від прав на спірний Знак;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили:

- передавати повністю або частково права інтелектуальної власності на спірний Знак будь-яким особам;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання тощо), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг змін, пов'язаних зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, відносно спірного Знаку;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання тощо), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на спірний Знак;

- відмовлятися від права на спірний Знак;

- укладати з будь-якими особами ліцензійні договори на використання спірного Знаку.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 65, 66, 67 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. З власної ініціативи вжити заходи до забезпечення позову.

2. До прийняття рішення у справі №910/27292/14 та набрання ним законної сили вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

1) заборонити Державній службі інтелектуальної власності України:

- реєструвати договори про передачу прав власності на знаки для товарів і послуг «Тамянка біанко» за свідоцтвом України №99777 та «Тамянка Rose» за свідоцтвом України № 105817;

- вносити зміни, пов'язані зі зміною особи власника (власників) свідоцтв, до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо свідоцтв України №99777 та № 105817;

- вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу частково або повністю права власності на знак за свідоцтвами України №99777 та № 105817;

- приймати відмову від права на знак за свідоцтвами України №99777 та № 105817;

2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» до прийняття рішення у справі та набрання ним законної сили:

- передавати повністю або частково права інтелектуальної власності будь-яким особам на знаки для товарів і послуг «Тамянка біанко» за свідоцтвом України №99777 та «Тамянка Rose» за свідоцтвом України № 105817;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання тощо), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг змін та зі зміною особи власника (власників) свідоцтва, відносно знака за свідоцтвами України №99777 та № 105817 ;

- здійснювати дії (подавати заяви, клопотання), пов'язані з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №99777 та № 105817;

- відмовлятися від права на знак для товарів і послуг за свідоцтвами України №99777 та № 105817;

- укладати з будь-якими особами ліцензійні договори на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №99777 та № 105817.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство «Алеф-Виналь» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код - 31384505);

Боржник-1: Державна служба інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Липкіського Василя, 45, ідентифікаційний код - 37552556);

Боржник-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Котнар-М» (90260, Закарпатська обл., с. Мужієво, вул. Ракоці Ференца ІІ, буд. 274/А, ідентифікаційний код - 36210111);

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з 05.02.2015 р. і дійсна для пред'явлення до виконання до 05.02.2016 р.

Суддя Бондарчук В.В.