Рішення № 42663405, 05.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2015Справа №910/955/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Альянс»

про стягнення 66 900, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Котягін А.С.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Альянс» (далі-відповідач) про стягнення з заборгованості у розмірі 66 900, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 11/14-К від 01.11.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 2.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, при цьому до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 21.01.2015 р. з відмітками «інші причини, що не дали змоги виконати», «не значиться».

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімус Альянс» укладено договір оренди № 11/14-К, умовами якого передбачено, що позивач надає, а відповідач отримує в строкове платне користування обладнання, його комплектуючі, матеріали, приміщення, визначене в п.1.2 договору, для тимчасового оплатного користування, протягом встановленого даним договором строку.

Відповідно до п. 1.2. договору, предметом оренди є: холодильне обладнання, комплектуючі до обладнання, системи вентиляції, офісне приміщення в камері, захисна конструкція холодильного обладнання, захисна конструкція холодильного обладнання, обладнання до камери зберігання банану, складський матеріал.

Згідно п. 1.5. договору, місце експлуатації предмету оренди: Київська обл. - Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева 110-А; РСП «Столичний», торгове місце № 5, розташоване в павільйоні № 6Б.

Умовами п. 4.1. договору передбачено, що за користування предметом оренди, відповідач сплачує позивачу орендну плату в розмірі еквівалентному 2 000, 00 доларів США, в грошовій одиниці-гривні. Сторони домовились, що курс долара США відносно гривні визначається згідно даних, розміщених на веб-сайті http://minfin.com.ua/ (міжбанківський курс валют) на момент виникнення зобов'язань зі сплати орендної плати відповідачем. Незалежно від діючого курсу долара США, згідно даних розміщених на веб-сайті http://minfin.com.ua/ (міжбанківський курс валют), орендна плата не може бути меншою 28 800, 00 грн. за один місяць користування предметом оренди.

Пунктом 4.2. договору визначено, що орендну плату відповідач сплачує в безготівковій формі на поточний рахунок позивача щомісячно до « 06» числа поточного місяця. Сторони погодили, що позивач після підписання акту приймання-передачі предмету оренди, але не пізніше « 07» листопада 2014 р. сплачує за перший та останній місяць оренди.

Даний договір набуває чинності в день його підписання сторонами і діє до 20.04.2015 р. (п.6.1. договору).

01.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптімус Альянс» укладено акт прийому-передачі до договору оренди № 11/14-К від 01.11.2014 р., відповідно до п.1 якого, позивач передає відповідачу, визначений договором оренди № 11/14-К від 01.11.2014 р. предмет оренди, а саме: холодильне обладнання, комплектуючі до обладнання, системи вентиляції, офісне приміщення в камері, захисну конструкцію холодильного обладнання, обладнання до камери зберігання банану, складський матеріал.

Загальна балансова вартість предмету оренди складає 1 133 455, 52 грн., з урахуванням ПДВ.

Як зазначає позивач, за відповідачем утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 66 900, 00 грн., з яких: 38 100, 00 грн. - орендна плата за грудень 2014 р., що підтверджується актом надання послуг №122569 від 31.12.2014 р. (в матеріалах справи) та 28 800, 00 грн. - орендна плата за квітень 2015 р. (останній місяць оренди), як передбачено умовами договору.

Проте відповідач, свої зобов'язання по орендній платі виконав частково, сплативши лише за перший місяць оренди у розмірі 28 800, 00 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» про надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 66 900, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди № 11/14-К від 01.11.2014 р. щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 66 900, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 66 900, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договором оренди № 11/14-К від 01.11.2014 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 66 900, 00 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування вартості витрат на надання правової допомоги адвоката, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки суду не надано доказів оплати наданих послуг (платіжного доручення або іншого документа), суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.

Витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Альянс» (01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 2, ідентифікаційний код - 38907999) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» (79008, м. Львів, вул. Пекарська, буд. 5, кв. 4, ідентифікаційний код - 20831737) 66 900 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. - заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 09.02.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.