Ухвала суду № 42663088, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/50229/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014

у справі №826/5161/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Українські аграрні інвестиції») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування ВП) про скасування податкових повідомлень-рішень від 17.03.2014 №0000083710, №0000093710.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2014 в задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «Українські аграрні інвестиції» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку, відображених у податковій декларації з ПДВ за листопад 2013 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п. 33.1 ст. 33, п. 198.2, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення за листопад 2013 року в розмірі 57512,00 грн., яка підлягає зменшенню; пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за листопад 2013 року на рахунок платника в банку на загальну суму ПДВ 8029328,00 грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі висновків перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.03.2014: №0000083710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на загальну суму 12043992,00 грн.; №0000093710, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на суму 57512,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився із висновками відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судом встановлено, що позивачем надано платіжні доручення про здійснення оплати, в яких є повна інформація щодо реквізитів договорів, рахунків-фактур, актів виконаних робіт тощо, по яких сплачено ПДВ, що дає можливість повністю визначити за який товар/послуги проведено перерахування коштів. А тому позивачем правомірно включено суму ПДВ у розмірі 8029328,00 грн. до суми бюджетного відшкодування за листопад 2013 рік.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки, TOB «Українські аграрні інвестиції» включено до складу податкового кредиту за листопад 2013 рік суму ПДВ в розмірі 57512,00 грн., по заяві зі скаргою на постачальників (по податковим накладним, не отриманим та/або отриманим з порушенням) у вересні 2013 року.

Однак, як встановлено, на виконання договору поставки мінеральних добрив №92/УА, у зв'язку з поставкою амофосу NP 12:52 (біг-беги) та, у відповідністю з положеннями п. 201.1 ст. 201 ПК України, TOB «Фосагро-Україна» було надано позивачу податкову накладну №4 від 02.09.2013 на суму 345072,00 грн., в тому числі ПДВ - 57512,00 грн.

Відповідно з положеннями абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, позивачем була подана до відповідача скарга на«Фосагро-Україна», в зв'язку з тим, що податкова накладна від 02.09.2013 №4 на суму ПДВ - 57512,00 грн., яка була надана позивачу TOB «Фосагро-Україна», не зареєстрована останнім в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно із п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналіз абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, що діяла на час подачі заяви зі скаргою) свідчить, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю товару на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, проте абзацом 11 цього пункту встановлено виключення з цього правила, відповідно до якого таке право у покупця товару виникає у випадку подачі останнім до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника.

У відповідності до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, що діяла на час подачі заяви зі скаргою), у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Отже, станом на дату подачі заяви зі скаргою, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу не містив обмежень щодо звітного періоду, в якому повинна бути подана заява із скаргою на постачальника товару.

В той же час, згідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за платником податку, який не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість, на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом зазначено, що TOB «Українські аграрні інвестиції» отримало податкову накладну від 02.09.2013 №4 в листопаді 2013 року, а тому позивачем правомірно включило до податкової декларації зазначену накладну в листопаді разом із скаргою на постачальника товару.

Згідно листа від 13.09.2013 Міністерство доходів і зборів України роз'яснило, що при подачі скарги (додатка 8), платник податку втрачає право формувати податковий кредит сплаченими сумами податку лише в таких випадках:

- у разі неправильного заповнення платником податку додатку 8;

- та/або неподання копій товарних чеків, інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати ПДВ у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг;

- або неподання копій первинних документів, що підтверджують факт їх отримання.

Отже, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції, що поданий TOB «Українські аграрні інвестиції» додаток 8 відповідає всім вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (із змінами та доповненнями) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (із змінами та доповненнями) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції реальність операцій відповідачем визнається і не оспорюється.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)С.Е. ОстровичЗ оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова