Ухвала суду № 42663035, 29.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року м. Київ К/800/24957/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Борисенко І.В.

Островича С.Е.

за участю:

секретаря судового засідання Мосійчук І.В.

представника відповідача Прокопчика О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013

у справі №2а-1670/4902/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-Зерно»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-Зерно» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Укррос-Зерно») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 №0046232308, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1949295,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 452325,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 №0046232308 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1802407,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 450601,75 грн. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та поцесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укррос-Зерно» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, за результатами якої складено акт від 20.12.2011 №8942/23-222-30212223.

В акті перевірки зазначено порушення ТОВ «Укррос-Зерно», зокрема, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту - Закон №168/97-ВР), п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаних висновків перевірки та процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанцій дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства та правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як було вірно встановлено апеляційним судом, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами.

Крім того, Законом №168/97-ВР не передбачено будь-якої відповідальності платника податку за віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах.

Так, згідно з пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, у відповідності до наведеної норми, платник податків має право коригувати показники податкової звітності, які впливають на розмір сплачуваних ним податків, в тому числі й податковий кредит, в межах строку 1095 днів.

Отже, право на податковий кредит платник податків не втрачає протягом 1095 днів, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористався. Тобто, позивач мав право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх податкових періодах.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис) С.Е. Острович