Ухвала суду № 42662929, 28.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2015 року м. Київ К/9991/11089/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Сірош М.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мелагрейн" (далі - Товариство)

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012

у справі № 2а/2370/515/2011

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Товариство звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 № 0000013500.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012, у позові відмовлено з посиланням на те, що подані позивачем первинні документи не підтверджують реальне виконання операцій з придбання послуг у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Емпанада Груп» (далі - ТОВ «Емпанада Груп»).

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та задовольнити позов. За твердженням скаржника, ним було належним чином доведено реальний характер правовідносин зі спірним контрагентом, тоді як недекларування останнім наявних у нього основних фондів та найманих працівників не може бути свідченням необґрунтованості податкової вигоди позивача як замовника спірних послуг.

ДПІ у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 876 178 грн. (у тому числі 1 500 942 грн. за основним платежем та 375 236 грн. за штрафними санкціями) було прийнято ДПІ за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки Товариства з питань повноти визначення ПДВ при здійсненні операцій з ТОВ «Емпанада Груп» за період з 01.07.2010 по 31.07.2010. Так, в акті від 29.12.2010 № 18/35-32339516, складеному за наслідками проведення цієї перевірки, податковим органом викладено висновок про те, що операції з придбання позивачем маркетингових послуг, послуг по забезпеченню нагляду та виконання робіт, пов'язаних з експедиторськими послугами, у названого контрагента мали схемний характер, не опосередковувалися реальним виконанням, що підтверджується як відсутністю у позивача належним чином оформлених первинних документів за фактом поставки цих послуг, так і недостатністю у спірного постачальника майна, трудових ресурсів, основних фондів для виконання розглядуваних операцій.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який регулював порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Досліджуючи відповідність сформованого позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ «Емпанада Груп» наведеним критеріям, суди встановили, що за договорами від 01.06.2010 № 010610/2 та від 01.06.2010 № 010610 названий постачальник зобов'язався надати позивачі послуги з проведення маркетингових досліджень та рекламні послуги; умовами договору від 10.06.2010 № 1006/10 передбачалося виконання ТОВ «Емпанада Груп» комплексу робіт і послуг, пов'язаних з виконанням транспортно-експедиційної роботи (як-от забезпечення дотримання черговості вивантаження зернових та інших вантажів, вирішення питань та нагляд за дотриманням карантинних та ветеринарних норм, сертифікаційних вимог тощо).

Надання цих послуг оформлено складенням актів приймання-передачі, які, як встановили суди, не містять достатньої для цілей оподаткування інформації про зміст та обсяг розглядуваних послуг, їх виконавців.

Наведене у сукупності з відсутністю у ТОВ «Емпанада Груп» об'єктивної можливості виконати розглядувані послуги з огляду на брак необхідних трудових та матеріальних ресурсів було цілком об'єктивно розцінено судами як обставини, що виключають право Товариства на податковий кредит за розглядуваними операціями.

На підставі цього суди правомірно відмовили у задоволенні даного позову.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні. Крім того, зазначені доводи спрямовані на переоцінку встановлених судами фактичних обставин справи та прийнятих ними доказів, що є неприпустимим в силу вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших доводів касаційна скарга не містить.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мелагрейн" залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 у справі № 2а/2370/515/2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько М.В. Сірош