Ухвала суду № 42662925, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2015 р. м. Київ К/9991/23800/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферротрейдінг" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

у справі № 2а-0870/11786/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферротрейдінг"

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ферротрейдінг" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008021601/17119 від 07.12.2011.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення - рішення №0008021601/17119 від 07.12.2011.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання достовірності визначення показників, відображених в декларації по податку на додану вартість за вересень 2011 року та складено акт №1344/16/31612766 від 28.11.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008021601/17119 від 07.12.2011, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на 147591 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 36978 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, завищення податкового кредиту у вересні 2011 року на суму податку на додану вартість 147591,17 грн., та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 147591, 17 грн.

Позивачем включено до податкового кредиту у вересні 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 147591 грн. за податковою накладною №28344/410 від 30.09.2011, виписаною та виданою постачальником позивача ВАТ „Запоріжжяобленерго".

Податкову накладну зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.10.2011, що підтверджується квитанцією, реєстраційний номер 8266275.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

На вимогу приписів зазначеної норми, податкову накладну №28344/410, сума податку на додану вартість в якій становила 147591, 17 грн., постачальником позивача було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 05.10.2011.

За таких підстав датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкової накладної.

Зазначене судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного судового рішення взято до уваги не було, що призвело до безпідставного скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферротрейдінг" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 у справі № 2а-0870/11786/11 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 залишити без змін.

Керуючись ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ферротрейдінг" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 у справі № 2а-0870/11786/11 скасувати.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.01.2012 у справі № 2а-0870/11786/11 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко