Рішення № 42662665, 04.02.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-ц/796/2253/2015 Головуючий у І інстанції - Супрун Г.Б.

Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є

при секретарі - Осмолович В.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в Апеляційному суді міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» про повернення банківського вкладу,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ Банк «Контракт» про повернення банківського вкладу.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 18.10.2013 р. між ним та Публічним акціонерним товариством Банк «Контракт» було укладено договір №1181/2013 банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт», згідно умов якого Банк відкрив на його ім»я рахунок для обліку вкладу на вимогу № НОМЕР_2, а він перерахував на цей рахунок свої кошти. Банк зобов'язувався нараховувати на суму вкладу 9% річних. 17 січня 2014 року він звернувся до відповідача про видачу грошових коштів у сумі 215 000,00 грн. та з вимогою про надання виписки про рух грошових коштів за договором № 1181/2013 від 18.10.2013 р. за період з 18.10.2013р. по 17.01.2014 р., проте до теперішнього часу виписка банком не надана, грошові кошти не повернуті. З огляду на викладене, просив стягнути з Банку на його користь кошти в сумі 210 000,00 грн. банківського вкладу, 420,00 грн. інфляційного збільшення, 3% річних в сумі 1 121,92 грн., 9% річних за договором в сумі 3 365,76 грн., 21 000,00 грн. згідно ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а всього 235 907,68 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ Банк «Контракт» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу у розмірі 210 000,00 грн. за договором банківського вкладу № 1181/2013 від 18.10.2013 р., 3 % річних в сумі 4 832,88 грн., 9% річних - 14 498,64 грн., 21 000,00 грн. відповідно до ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а всього стягнуто 250 331,52 грн. Стягнуто з ПАТ Банк «Контракт» на користь держави судовий збір у розмірі 2 503,32 грн.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення інфляційного збільшення вкладу скасувати, і в цій частині постановити нове рішення, яким стягнути з Банку на його користь борг, з врахуванням встановленого індексу інфляції, сума якої становить 39 841,47 грн.

В апеляційній скарзі представник Банку, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 з підстав та доводів, викладених в ній, та заперечував проти апеляційної скарги представника ПАТ Банк «Контракт».

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу ПАТ Банк «Контракт» з підстав та доводів, що вказані в ній, й заперечував проти апеляційної скарги ОСОБА_1

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги представника ПАТ Банк «Контракт» слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.527 ЦК України боржник зобов»язаний виконати свій обов»язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов»язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов»язання має право вимагати доказів того, що обов»язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором або уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред»явлення такої вимоги.

На підставі ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Судом встановлено, що 18.10.2013р. між Публічним акціонерним товариством Банк «Контракт» та ОСОБА_1 було укладено договір №1181/2013 банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт», згідно умов якого банк відкрив на ім»я позивача рахунок для обліку вкладу на вимогу НОМЕР_2, на який ОСОБА_1 мав внести вклад в сумі 900 000,00 грн. Банк зобов»язався нараховувати на суму вкладу 9% річних.

Згідно з п. 3.2.2. договору ОСОБА_1 зобов»язаний повідомляти Банк не пізніше, ніж за три доби, у письмовій формі про наміри повернення вкладу, якщо сума повернення перевищує 100 000 грн./10 тис. доларів США, але є нижчою 1 млн.грн. /50 тис. доларів США.

Позивачем ОСОБА_1 на вказаний рахунок Банку було перераховано кошти: в сумі 127 799 грн.15 коп. на підставі платіжного доручення №17 від 06.11.2013 р., в сумі 44 000 грн. квитанцією №ТК.66083.59.452 від 19.12.2013 р., 300 000 грн. платіжним дорученням №14 від 04.11.2013 р., 95 000 грн. платіжним дорученням №19 від 13.12.2013 р., 100 000 грн. платіжним дорученням №18 від 09.12.2013 р.,175 000 грн. платіжним дорученням №20 від 18.12.2013 р., в сумі 50 000 грн. квитанцією №ТК.66083.59.452 від 11.12.2013 р.

Дані обставини сторонами не оспорюються.

Вранці 31.12.2013 р. позивач замовив у відповідача для зняття у Банку грошові кошти в сумі 50 000 грн. та мав їх отримати того ж дня. Проте цього ж дня грошові кошти в сумі 210 000 грн. були зняті з поточного рахунку позивача та безпідставно видані Банком його дружині ОСОБА_3

17.01.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання виписки про рух грошових коштів за вкладом № 1181/2013 від 18.10.2013 р. за період з 18.10.2013р. по 17.01.2014р. та видачу йому грошових коштів в сумі 210 000,00 грн., проте до теперішнього часу виписка банком не надана, грошові кошти не повернуті.

Як видно з пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції, належних доказів на підтвердження факту видачі ОСОБА_3 грошей з поточного рахунку позивача НОМЕР_2 немає, оскільки видаткові документи на вказані кошти ні ОСОБА_3, ні позивачем не підписувалися.

По даному факту відносно ОСОБА_3 проводиться кримінальне досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013110070009453 за ознаками вчиненого злочину, передбаченого ч. З ст. 190 КК України, що підтверджується листом заступника прокурора Подільського району м. Києва О.М. Гордієнко (а.с. 25). ОСОБА_3 у своїй заяві від 03.02.2014 року на ім'я начальника Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві визнала факт набуття 31 грудня 2013 року неправомірним шляхом грошових коштів в сумі 210 000,00 грн., які вона використала на свій розсуд.

Отже, в супереч умовам укладеного між сторонами договору відповідачем ПАТ Банк «Контракт» безпідставно не повернуті позивачу кошти за банківським вкладом, та в порушення пункту 3.4.4 договору не надано документів, підтверджуючих рух коштів по вказаному рахунку.

Посилання представника відповідача на те, що банком виконані зобов'язання перед позивачем шляхом видачі грошових коштів його дружині, не заслуговують на увагу, оскільки договором №1181/2013 банківського вкладу на вимогу «Зручний Контракт» від 18.10.2013 р. не передбачено видачу вкладу ОСОБА_1 будь-яким іншим особам, окрім позивача.

Пунктом 2.3. укладеного між сторонами договору від 18.10.2013 року № 1181/2013, визначено, що на суму вкладу банк нараховує проценти в розмірі 9% річних у валюті вкладу.

За таких обставин, на користь позивача підлягають стягненню відсотки за період з 31.12.2013 року (з дня звернення до банку) по 11.04.2014 року у розмірі 14 498,64 грн.

Окрім того, на підставі ст.ст. 610, 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають стягненню 3 % річних з 31.12.2013 року по 06.10.2014 року в сумі 4832,88 грн.

Також, представник позивача просив стягнути пеню в розмірі 21000,00 грн. на підставі ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що складає 10 % від не поверненої суми вкладу.

ОСОБА_1 в розумінні даного Закону є неналежним отримувачем, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

На підставі ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банк, що обслуговує платника, за порушення встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта зобов»язаний виплатити позивачеві пеню в розмірі 21000,00 грн., що складає 10 % від не поверненої суми вкладу.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ Банк «Контракт» на користь позивача суми банківського вкладу у розмірі 210 000,00 грн., 3 % річних в сумі 4 832,88 грн., 9% річних - 14 498,64 грн. та 21 000,00 грн. пені на підставі ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", обґрунтовано задовольнивши вказані позовні вимоги ОСОБА_1

Рішення суду в цій частині відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Разом з тим, відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь на підставі ч.2 ст.625 ЦК України суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не надано розрахунку індексу інфляції, з чого він виходив, з якої суми та за який період просив стягнути суму 27 109,63 грн.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно з позовної заяви ОСОБА_1 та із заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення вкладу в сумі 210 000 грн. за період з 31.12.2013 р. по 06.10.2014 р., що складає 27 109 грн. 63 коп.

Суд першої інстанції мав можливість та зобов»язаний був перевірити період інфляційних втрат, правильність виконаних позивачем обрахувань суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Колегія суддів погоджується із розрахунком інфляційних втрат станом на 01.01. 2015 р., виконаним представником позивача, оскільки даний розрахунок відповідає величині індексу інфляції, що мала місце за спірний період.

З огляду на викладене, рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення інфляційного збільшення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення з ПАТ Банк «Контракт» на користь позивача інфляційного збільшення боргу станом на 01.01.2015 р., в сумі 52 226 грн. 11 коп.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України рішення суду в частині присудження з відповідача на користь держави судового збору підлягає зміні. З урахуванням стягнення інфляційних в сумі 52 226 грн. 11 коп. слід збільшити розмір стягнутого судового збору з 2 503 грн. 32 коп. до 3 025 грн. 63 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення інфляційного збільшення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (Код ЄДРПОУ 19361746) на користь ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) інфляційне збільшення боргу в сумі 52 226 грн. 11 коп.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 06 листопада 2014 року в частині відшкодування судового збору змінити. Збільшити розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" (Код ЄДРПОУ 19361746) на користь держави судового збору з 2 503 грн. 32 коп. до 3025 грн. 58коп.

В решті дане рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді