Постанова № 42662338, 09.02.2015, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/82/15-а

Провадження №2-а/751/16/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 року м. Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Овсієнко Ю.К.,

при секретарі Михайлова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

05 січня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до УПФУ у м. Чернігові, УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради (а.с. 15), в якому просить зобов'язати УПФУ у м. Чернігові здійснити перерахування та виплату їй щомісячної державної допомоги як дитині батьків, які постраждали від політичних репресій на Україні відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» за період в межах строку позовної давності по 2014 рік з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період; зобов'язати УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради видати посвідчення і довідки на надання пільг, передбачених ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона відповідно до ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» є дитиною батьків, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю було піддано репресіям у 1950 році, підтвердженням чого є довідка Управління внутрішніх справ Рівненської області від 20.03.1992 року № 2628. Стверджує, що згідно зазначеного Закону їй повинна надаватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 10% прожиткового мінімуму та 50% знижка плати за користування комунальними послугами. Пояснює, що на теперішній час і з дня подання заяви на пільги від 25.02.2010 року до УПФУ і УПСЗН їй була надана щомісячна соціальна допомога у розмірі 42,52 грн., а у видачі посвідчення відмовлено.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином. В позовній заяві просить справу розглянути без її участі.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Через канцелярію суду від відповідачів надійшли письмові заперечення, в яких в задоволенні позовних вимог просять відмовити.

Зміст письмових заперечень відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (а.с. 22-23) зводиться до того, що позивач фактично не зверталась до УПФУ в м. Чернігові з заявою про здійснення перерахунку, а також, що позивач отримує з 01.04.2009 року підвищення до пенсії як член сім'ї громадян, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, яку було примусово переселено, у розмірі 43,52 грн. у відповідності до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в розмірі встановленому постановою КМУ від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Зміст письмових заперечень відповідача Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (а.с. 24-27) зводиться до того, що згідно довідки Управління внутрішніх справ Рівненської області від 20.03.1992 року № 2628 позивач є реабілітованою відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», а особам визначеним в ст. 3 Закону не передбачені пільги та видача посвідчень. Також вказує, що Закон України «Про жертви нацистських переслідувань» визначає засади соціального захисту жертв нацистських переслідувань, а ст. 6-3 цього Закону визначені пільги колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання із з заявою про видачу посвідчення як жертві нацистських переслідувань ОСОБА_1 до УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради не зверталась.

Відповідно до ст. 263 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання про зміну способу та порядку виконання рішення суду.

Оскільки всі особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1, згідно копії Свідоцтва про народження, є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 4). У зв'язку з укладенням шлюбу ОСОБА_1 змінила своє прізвище на «ОСОБА_1» (а.с. 5).

Згідно довідки Управління внутрішніх справ Виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів № 1/2621 від 20 березня 1992 року, 28 квітня 1950 року згідно висновку УМДБ Рівненської області від 30 березня цього ж року із села Сапожин бувшого Гощанського нині Корецького району в адміністративному порядку за зв'язок з УПА була виселена сім'я ОСОБА_4 в складі: голови сім'ї - ОСОБА_4, 1906 р.н.; дружини - ОСОБА_5, 1908 р.н.; дочки - ОСОБА_1, 1943 р.н. Постановою особливої наради при МДБ СРСР від 3 червня 1950 року вони були визначені на спецпоселення в Томську область. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із спецпоселення звільнені 25 червня 1958 року. ОСОБА_1 виселялась неповнолітньою і на спецоблік не бралась. Згідно ст. 3 Закону УРСР від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», виселені особи являються реабілітованими (а.с. 6).

25 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулась до УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради з заявою про видачу довідки та посвідчення на надання пільг, передбачених Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (а.с. 29). Листом від 10.03.2010 року № О-56 УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради відмовило ОСОБА_1 у видачі вищевказаного посвідчення (а.с. 30).

Статтею 4 Закону України «Про жертви нацистських репресій» визначено коло осіб, які належать до числа жертв нацистських репресій, зокрема до них належать: колишні в'язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання та місць примусових робіт у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені з території колишнього Союзу РСР на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих ними інших держав; діти, які народилися в місцях примусового тримання їх батьків та в місцях відбування батьками примусових робіт; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв'язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням. До жертв нацистських переслідувань належать також особи, які у роки Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни були насильно вивезені з території інших держав, що після 1944 року увійшли до складу колишнього Союзу РСР, а також особи, які після звільнення з концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання та місць примусових робіт були переселені на територію України. Зокрема, ст. 5 цього Закону передбачена видача відповідних посвідчень особам, зазначеним у ст. 4 Закону, а ст. 6-3 Закону для цих осіб встановлені пільги, в тому числі: 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) в межах середніх норм споживання та підвищення пенсії на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (п. 5 ч. 1 ст. 6-3 та ч. 2 ст. 6-3 Закону України «Про жертви нацистських репресій»).

Аналізуючи зміст довідки Управління внутрішніх справ Виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів № 1/2621 від 20 березня 1992 року та ст. 4 Закону України «Про жертви нацистських репресій», суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не відноситься до числа жертв нацистських репресій, зокрема: не являється дитиною партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яку у зв'язку з патріотичною діяльністю її батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням. Навпаки, зі змісту довідки Управління внутрішніх справ Виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів № 1/2621 від 20 березня 1992 року вбачається, що члени сім'ї ОСОБА_1 вважаються реабілітованими в силу ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій», яка передбачає реабілітацію всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Слід також зауважити, що позивач отримує підвищення до пенсії у відповідності до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 43,52 грн. (а.с. 8).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 права на пільги, передбачені Законом України «Про жертви нацистських репресій» і, як наслідок, права на отримання відповідних довідок та посвідчення на отримання вказаних пільг.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 99, 100, 102, 158-163, 167, 185 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 4, 5, 6-3 Закону України «Про жертви нацистських репресій», ст. 1, 3, 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій», -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подачі апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Ю.К. Овсієнко