Рішення № 42661289, 11.02.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/8100/14-ц

Провадження № 2/591/124/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Шершак М.І.

при секретарі - Кузьмичовій Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за розпискою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом мотивує вимоги тим, що в березні 2012 року через свого знайомого ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_2, який повідомив його про продаж лозомеблевої фабрики в селищі Боромля Тростянецького району Сумської області, останній виступив як особа , яка представляла інтереси власника, який пояснив, що фабрика належить його сестрі, але він уповноважений вирішувати питання щодо продажу комплексу.13.03.2012 року в офісному приміщені по вул. Менжинського, 11 м. Суми позивач особисто передав ОСОБА_2,в рахунок придбання даної фабрики 96 250 грн., авансу за комплекс, про що останній власноручно склав відповідну розписку. При передачі грошей були присутні ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, про їх присутність було зазначено в розписці. 08.05.2012 року позивач передав ОСОБА_6, на його вимогу ще 50 000 грн. в якості авансу, про що відповідач також склав розписку.

Гроші передавались в офісі на Менжинського, 11 в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до теперішнього часу договір купівлі продажу фабрики не оформлено, відповідач кошти за розписками не повернув, уникає зустрічі з ним, просить суд відповідно до вимог ст.625 ч.2 ЦК України в звязку з невиконанням відповідачем зобов'язання повернути грошові кошти.

У судовому засіданні позивач і його представник вимоги підтримали.

Відповідач і його представник з позовом не згодні, відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов зазначає, що дійсно гроші брав для своєї сестри яка є власником меблевої фабрики в селищі Боромля Тростянецького району Сумської області, тому він не повинен дані суми повертати. Представник відповідача обрав позицію яка полягає в тому, що грошові кошти в сумі 146250,00 грн., сторони визначили як аванс.

Аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і відповідно до відшкодування збитків.Ст. 657 ЦК України встановлена обов'язковість нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів купівлі - продажу об'єктів нерухомості, що між сторонами відсутнє. Крім того строк виконання зобов'язання відповідачем не закінчився, в звязку з чим і відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних витрат і 3% за прострочення зобовязання.

Суд заслухавши сторони по справі, дослідивши зібрані докази по справі в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню згідно наступного:

Як було встановлено під час судового розгляду, що в березні 2012 року через свого знайомого ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2 і дізнався в ході розмови, про продаж лозомеблевої фабрики в селищі Боромля Тростянецького району Сумської області. 13.03.2012 року в офісному приміщені по вул. Менжинського, 11 м. Суми позивач особисто передав ОСОБА_2,в рахунок придбання даної фабрики 96 250 грн., авансу за комплекс, про що останній власноручно склав відповідну розписку. При передачі грошей були присутні ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, про їх присутність було зазначено в розписці. 08.05.2012 року позивач передав ОСОБА_2, на його вимогу ще 50 000 грн. в якості авансу, про що відповідач також склав розписку. Дані обставини під час судового розгляду підтверджуються поясненнями сторін, а також оригіналами розписок а.с.33,34.

Також судом достовірно встановлено, що до теперішнього часу договір купівлі продажу лозомеблевої фабрики в селищі Боромля Тростянецького району Сумської області не оформлено, відповідач кошти за розписками не повернув.

Дані правовідносини суд вважає витікають з зобов'язання укласти договір купівлі продажу лозомеблевої фабрики в селищі Боромля Тростянецького району Сумської області, однак укладення угоди не відбулось, хоча відповідач взяв не себе такі зобов'язання. В даному випадку відповідач незаконно користується чужим майном, а саме грішми позивача, не виконавши взяті зобов'язання згідно розписки а.с.33,34, а саме: "зобов'язуюсь предоставить к продаже до 30.11.2012 року АТ "Боромлянская лозомебельная фабрика". В звязку з чим суд вважає відповідно до вимог статті 625 ч. 2 ЦК України "Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом".

Сума інфляційного збільшення заборгованості становить - 17550 грн. (146 250 грн.х 1,120 (сукупний індекс інфляції за січень-вересень 2014 року).

Три проценти річних від суми прострочення складають 3618,18 грн. (146250грн.х3х301:365:100), дану суму слід стягнути з відповідача, до пояснень відповідача і його представника суд відноситься критично, оскільки сам відповідач не заперечував отримання коштів, не заперечував на які цілі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за розпискою, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за розпискою 146250 грн. інфляційні збитки 17550 грн., три відсотки річних 3618,18 грн., судові витрати 1674,00 грн.

Рішення суду підлягає апеляційному оскарженню.

Апеляційна скарга на рішення суду особами, які брали участь у розгляді справи, може бути подана до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м.Суми протягом 10 днів після проголошення рішення суду і в порядку передбаченому ст. 194 ЦПК України.

Суддя