Постанова № 4266068, 13.07.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2009 року Справа №2а-2503/09/1370

19 год. 20 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.  

при секретарі судового засідання Занов'як О.П.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1(довіреність від 21.01.2009 року №01-7/31-161), ОСОБА_2(довіреність від 01.04.2009 року №01-7/180-436)

від відповідача - ОСОБА_3(довіреність від 30.12.2008 року №НЮ-697), ОСОБА_4(довіреність від 20 травня 2009 року №НЮ-352), ОСОБА_5 (довіреність від

01 січня 2009 року№НЮ-64)

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дорожної профспілкової організації Львівської залізниці про стягнення боргу в розмірі 29 534 306,70 гривень , -

в с т а н о в и в :

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить стягнути з розрахункового рахунку відповідача на їх користь борг в сумі 29 534 306,70 грн.

Ухвалою від 10 квітня 2009 року відкрито провадження у справі, призначено справу до попереднього судового розгляду на 22 травня 2009 року. Ухвалою від 22 травня 2009 року відкладено розгляд справи в попередньому судовому засіданні у зв'язку з залученням третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на 05 червня 2009 року. Ухвалою від 05 червня 2009 року

Позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів - обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що у відповідності до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2007 рік в кількості 2399 осіб. На підприємстві у звітному році середньооблікова чисельність працюючих інвалідів становила 1220 осіб. Згідно з ст. 20 Закону підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані сплачувати до відділень Фонду адміністративно - господарські санкції за незабезпечення встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Сума відрахувань визначається як добуток середньорічної заробітної плати на підприємстві на кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами відповідно до встановленого нормативу. У порушення ст. 20 Закону відповідач не сплатив адміністративно - господарські санкції за нестворені робочі місця для інвалідів. Сума заборгованості перед відділенням Фонду з боку відповідача за 2007 рік становить 29534306,70 грн. згідно поданого ними розрахунку, яку просять стягнути.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю.

Відповідач - Державне територіально - галузеве об'єднання «Львівська залізниця» - позов заперечує повністю, вважає такий безпідставним і незаконним. Відповідач зазначає, що оскільки у звіті про працевлаштування та зайнятись інвалідів за 2007 рік (форма 10-ПІ) в рядку 06 ними не вказано суми коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів, тому 28.02.2008 року - в день отримання позивачем вказаного звіту позивачу стало відомо, що відповідач не визнає жодних штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів. Вважає, що позивач пропустив річний строк, визначений ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли позивач отримав надісланий відповідачем Звіт про працевлаштування та зайнятість інвалідів за 2007 рік (форма 10 ПІ) - 28 лютого 2008 року. Тому на підставі статей 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Просить суд врахувати положення спеціального закону - ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт», де встановлено, що створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться підприємствами та організаціями залізничного транспорту загального користування в розмірі чотирьох відсотків від числа працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах. А відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Відповідач стверджує, що в силу п.1 ст.177 Господарського кодексу України, створення робочих місць для осіб з обмеженою працездатністю відбувається виключно за рішенням місцевих рад. Тому, покликаючись на ст.71 КАС України, стверджує, що позивачем не надано доказів того, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів їм для працевлаштування; позивач не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів на підприємство з метою працевлаштування та фактів відмови в такому працевлаштуванні.

Відповідач стверджує, що ним здійснено всіх залежних від нього заходів спрямованих на виконання загальновстановленого нормативу щодо кількості працюючих на підприємстві інвалідів, ним виконано всі вимоги Закону України «Про основи загальної захищеності інвалідів в Україні» та нормативно - правових актів, тобто створив робочі місця та працевлаштував інвалідів, які зверталися на предмет працевлаштування, а тому вважає, що виходячи з вимог ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, для застосування штрафних санкцій до відповідача не має підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав наведених у письмових запереченнях, просять відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дорожна профспілкова організація Львівської залізниці - в попередньому судовому засіданні 05.06.2009 року позов заперечує повністю, вважає такий безпідставним і незаконним, підтримує позицію відповідача.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, хоч була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи ,що підтверджується розпискою та журналом судового засідання, причин неприбуття не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Відповідно до ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Сторони клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою третьої особи не заявляли, просили слухати справу у відсутності третьої особи.

Суд розглядає справу в порядку ст. 71 КАС України на основі наявних доказів.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (розрахунок заборгованості, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, листи, накази, звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за 2007 рік, копія витягу з газети, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, положення про Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 01.03.2007 року, копії свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи, копія колективного договору між Адміністрацією і Доржпрофсожем Львівської залізниці на 2005 - 2008 роки, статут Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця», перелік відокремлених підрозділів що ввійшли до складу державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» за 2007 рік, копії штатних розписів відокремлених підрозділів відповідача та звітів форми 3-ПН по них за 2007 рік та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Постанова в повному обсязі складена 17 липня 2009 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно статті 18 Закону № 875-XII , підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Відповідно до цього Положення, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з матеріалами справи відповідач зареєстрований в обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, якому звітує про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма №10-ПІ, затверджена Наказом Мінпраці України від 10.02.2007 року №42; далі - Звіт), датою його надходження до Фонду є 28 лютого 2008 року. У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів (форми 10-ПІ) за 2007 рік відповідач вказав середньооблікову кількість штатних працівників у 2007 році, яка становила 59983 осіб, з них 1220 працюючих інвалідів, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України ?ро основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 2399 осіб. У рядку звіту код 06 сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів відповідач поставив прочерк. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначено у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Судом встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році для відповідача становив 2399 осіб, що визнається представниками сторін в судовому засіданні, зазначено відповідачем в звіті та вказано позивачем у розрахунку суми боргу та у позовній заяві.

В структуру Львівської залізниці у 2007 році входило 149 Відокремлених підрозділів, які підпорядковуються залізниці, що підтверджується Переліком відокремлених підрозділів (форми згідно додатку до п.1.3 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ ), що подавався разом із Звітом.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів» відповідачем у структурних підрозділах залізниці створювались робочі місця для інвалідів - вносились зміни в штатні розписи на 2007 рік та проводилась атестація робочих місць на предмет можливості роботи на них інвалідів (копії штатних розписів відокремлених підрозділів відповідача та звітів форми 3-ПН по них за 2007 рік є в матеріалах справи). Робочі місця створювались в кожному відокремленому підрозділі залізниці згідно з структурою, а саме:

Львівська дирекція залізничних перевезень - 45 штатних одиниць;

Станція Львів - 7 штатних одиниць;

Станція Дрогобич - 6 штатних одиниць;

Львівська дистанція вантажно-розвантажувальних робіт - 4 штатні одиниці;

Тернопільська дирекція залізничних перевезень - 19 штатних одиниць;

Станція Тернопіль - 2 штатні одиниці;

Рівненська дирекція залізничних перевезень, - 24 штатні одиниці;

Станція Здолбунів - 8 штатних одиниць;

Станція Рівне - 0 штатних одиниць;

Станція Сарни - 5 штатних одиниць;

Станція Ковель - 11 штатних одиниць;

Рівненська дистанція вантажно-розвантажувальних робіт - 1 штатна одиниця;

Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень - 38 штатних одиниць;

Станція Івано-Франківськ - 4 штатні одиниці;

Станція Чернівці - 2 штатні одиниці;

Івано-Франківська дистанція вантажно-розвантажувальних робіт - 3 штатні

одиниці;

Ужгородська дирекція залізничних перевезень - 30 штатних одиниць;

Станція Чоп - 11 штатних одиниць;

Станція Мукачево - 7 штатних одиниць;

Станція Батьово - 11 штатних одиниць;

Станція Ужгород - 7 штатних одиниць;

Вагонне депо Дрогобич - 11 штатних одиниць;

Вагонне депо Клепарів - 16 штатних одиниць;

Вагонне депо Коломия - 11 штатних одиниць;

Вагонне депо Здолбунів - 14 штатних одиниць;

Вагонне депо Ковель - 10 штатних одиниць;

Вагонне депо Тернопіль - 5 штатних одиниць;

Вагонне депо Ужгород - 23 штатні одиниці;

Дистанція сигналізації та зв'язку на ст. Львів - 10 штатних одиниць;

Друга дистанція сигналізації та зв'язку м. Львова - 3 штатні одиниці;

Здолбунівська дистанція сигналізації та зв'язку - 8 штатних одиниць;

Стрийська дистанція сигналізації та зв'язку - 3 штатні одиниці;

Івано-Франківська дистанція сигналізації та зв'язку - 5 штатних одиниць;

Сарненська дистанція сигналізації та зв'язку - 7 штатних одиниць;

Тернопільська дистанція сигналізації та зв'язку - 4 штатних одиниць;

Мукачівська дистанція сигналізації та зв'язку - 8 штатних одиниць;

Ужгородська дистанція сигналізації та зв'язку - 11 штатних одиниць;

Чернівецька дистанція сигналізації та зв'язку - 4 штатні одиниці;

Львівська дистанція електропостачання - 10 штатних одиниць;

Тернопільська дистанція електропостачання - 8 штатних одиниць;

Івано-Франківська дистанція електропостачання - 2 штатні одиниці;

Самбірська дистанція електропостачання - 7 штатних одиниць;

Ужгородська дистанція електропостачання - 14 штатних одиниць;

Рівненська дистанція електропостачання - 7 штатних одиниць;

Пасажирське вагонне депо Львів - 90 штатних одиниць;

Пасажирське вагонне депо Чернівці - 45 штатних одиниць;

Пасажирське вагонне депо Тернопіль - 22 штатних одиниць;

Пасажирське вагонне депо Ковель - 34 штатних одиниць;

Ужгородська пасажирська дільниця - 26 штатних одиниць;

Вокзал Чернівці - 5 штатних одиниць;

Вокзал Чоп - 4 штатні одиниці;

Вокзал Івано - Франківськ - 6 штатних одиниць;

Вокзал Ужгород - 8 штатних одиниць;

Локомотивне депо Львів-Захід - 31 штатна одиниця;

Моторвагонне депо Львів - 13 штатних одиниць;

Локомотивне депо Стрий - 14 штатних одиниць;

Локомотивне депо Львів - 7 штатних одиниць;

Локомотивне депо Тернопіль - 5 штатних одиниць;

Локомотивне депо Ковель - 19 штатних одиниць;

Локомотивне депо Коломия - 12 штатних одиниць;

Локомотивне депо Мукачево - 17 штатних одиниць;

Локомотивне депо Чоп - 31 штатна одиниця;

Локомотивне депо Чернівці - 15 штатних одиниць;

Локомотивне депо Здолбунів - 23 штатних одиниць;

Механічні майстерні служби локомотивного господарства ст. Івано - Франківськ -

2 штатні одиниці;

Управління будівельно - монтажних робіт та цивільних споруд №3 Рівне - 2

штатні одиниці;

Управління будівельно - монтажних робіт та цивільних споруд №5 Ужгород - 5

Штатних одиниць;

Ужгородська дистанція водопостачання - 3 штатні одиниці;

Будівельно - монтажний поїзд №908 - 1 штатна одиниця;

Львівський експериментальний завод - 3 штатні одиниці;

Львівська дистанція колії - 13 штатних одиниць;

Підзамчевська дистанція колії - 8 штатних одиниць;

Кам'янка - Буська дистанція колії - 5 штатних одиниць;

Самбірська дистанція колії - 18 штатних одиниць;

Стрийська дистанція колії - 22 штатних одиниць;

Сарненська дистанція колії - 9 штатних одиниць;

Рівненська дистанція колії - 14 штатних одиниць;

Тернопільська дистанція колії - 16 штатних одиниць;

Чортківська дистанція колії - 9 штатних одиниць;

Ковельська дистанція колії - 16 штатних одиниць;

Чернівецька дистанція колії - 11 штатних одиниць;

Івано-Франківська дистанція колії - 18 штатні одиниці;

Коломийська дистанція колії - 12 штатних одиниць;

Мукачівська дистанція колії - 21 штатних одиниць;

Хустська дистанція колії - 12 штатних одиниць;

Ужгородська дистанція колії - 6 штатних одиниць;

Бродівська дистанція колії - 16 штатних одиниць;

Ходорівська дистанція колії - 13 штатних одиниць;

Ківерцівська дистанція колії - 9 штатних одиниць;

Колійна машинна станція № 123 Рівне - 3 штатні одиниці;

Колійна машинна станція № 124 Чернівці - 5 штатних одиниць;

Колійна машинна станція № 125 Дубляни - 2 штатні одиниці;

Львівський центр механізації колійних робіт - 5 штатних одиниць;

Колійна машинна станція № 198 м. Ужгород - 6 штатних одиниць;

Колійна машинна станція № 274 м. Самбір - 6 штатні одиниці;

Львівська дистанція захисних лісонасаджень - 3 штатні одиниці;

Чернівецька дистанція захисних лісонасаджень - 2 штатні одиниці;

Ківерцівська дистанція захисних лісонасаджень - 2 штатні одиниці;

Колійні машинні майстерні на ст. Самбір - 2 штатні одиниці;

Кам»янецький щебеневий завод - 5 штатних одиниць;

Клесівський гранітний кар'єр - 7 штатних одиниць;

Мостобудівельний поїзд №63 Стрий - 1 штатна одиниця;

Королівський щебзавод - 1 штатна одиниця;

Рейкозварювальний поїзд №16 - 3 штатні одиниці;

Томашгородський щебеневий завод - 3 штатні одиниці;

Мостобудівельний поїзд №61 - 3 штатні одиниці;

Перший загін воєнізованої охорони - 34 штатних одиниць;

Тернопільський загін воєнізованої охорони - 18 штатних одиниць;

Івано-Франківський загін воєнізованої охорони - 11 штатних одиниць;

Мукачівський загін воєнізованої охорони - 24 штатних одиниць;

Інформаційно-статистичний центр - 24 штатні одиниці;

Енергозбут ДТГО «Львівська залізниця» - 2 штатні одиниці;

Стрийська дистанція електропостачання - 4 штатні одиниці;

Європейське транспортно-експедиційне відділення - 5 штатних одиниць.

Таким чином норматив працевлаштування інвалідів на 2007 рік становив 2399 посади, з яких на 1220 вже фактично працювали інваліди. Загальна кількість створених робочих місць для інвалідів на 2007 рік становила 1318 штатних одиниць, що підтверджується копіями штатних розписів відокремлених підрозділів відповідача та звітів форми 3-ПН по них за 2007 рік. Про створені робочі місця для інвалідів відповідач у 2007 році двічі листами від 07.02.2007 року № НЗК - 10/383 та від 02.07.2007 року № НЗК-10/2448 повідомляв Львівський обласний центр зайнятості, Львівське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, Відділ соціального захисту населення Галицької районної адміністрації м. Львова. Крім того, структурні підрозділи залізниці щомісячно подавали звіт форми 3-ПН в районні центри зайнятості, де вказувались дані вакансії. Інформація про вакансії для інвалідів надавалася також в засоби масової інформації (газета «Шанс» Львівського обласного центру зайнятості, № 23 за грудень 2006 року). У першому півріччі 2007 року звернулися за працевлаштуванням на створені робочі місця для інвалідів 4 осіб, які були працевлаштовані, один інвалід (2 групи) не пройшов медичну комісію по 2-х запропонованих професіях.

Відповідно до норм статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно статті 19 Закону, норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону. Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Виходячи з вимог зазначеної норми, частина четверта статті 15 Закону України "Про залізничний транспорт, які встановлюють інші нормативи, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Отже відповідачем не виконано нормативу робочих місць з працевлаштування інвалідів у 1179 осіб (графа03 - графа 02 Звіту = 2399-1220 = 1179).

Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2007 рік становила 22102,30 грн. (графа 05 звіту). Тому сума адміністративно - господарських санкцій становить 26 058 611,70 грн. ( 1179 (кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами) * 22102,30 грн. (середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2007 рік)).

Сума адміністративно - господарських санкцій відповідачем не сплачена.

За приписами ст.20 закону України ?ро основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, яке використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом. Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України. Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Дані норми також закріплені у Постанові Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року, якою затверджений Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Останнім днем сплати адміністративно - господарських санкцій в розмірі 26 058 611,70 грн. є 15 квітня 2008 року. Таким чином сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2008 року по 23.03.2009 року (342 дні) виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України становить 3475694,7 грн. (розрахунковий розмір пені 12% *120%:100:365=0,039; сума пені 26058611,7 (сума не сплачених адміністративно - господарських санкцій)*0,039 (розрахунковий розмір пені)*342 (кількість днів несплати санкцій) =3475694,70 грн.).

Отже, всього сума боргу відповідача перед позивачем становить 29 534 306,40 грн. (в тому числі адміністративно - господарські санкції - 26 058 611,70 грн. та пеня 3475694,70 грн.).

Твердження відповідача про те, що ним вжито всіх заходів для створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів не беруться судом до уваги, оскільки:

Листом від 10.07.2009 року №03-2307/0-09 Львівський обласний центр зайнятості повідомив, що кількість інвалідів, скерованих до відповідача впродовж 2007 року становить 30 осіб, з яких 3 - працевлаштовані, 17 - відмовлено у працевлаштуванні у зв'язку з невідповідністю з тих чи інших причин вимогам вакансії.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для інвалідів передбачено у ст. 18 Закону України N 875-XII. Суб'єкти господарювання, які працевлаштовують інваліда, зобов'язані створювати для них робочі місця, у тому числі і спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. Це означає, що інвалідів можна приймати як на звичайні робочі місця, так і на спеціальні (якщо це необхідно внаслідок захворювання такого інваліда і рекомендацій МСЕК).

Отже, підприємства за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Частиною третьою статті 23 зазначеного Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" визначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, роботодавцями.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (стаття 172 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб.

Враховуючи вищенаведені норми, відповідач не надав належних та допустимих доказів поважності причин відмови у працевлаштуванні 17 інвалідів, скерованих центрами зайнятості, зокрема не довів, що стан їх здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб.

Державне територіально - галузеве об'єднання «Львівська залізниця» не звільняється від обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції до відділення Фонду на підставі статті 20 Закону, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь - яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.

Результатом працевлаштування відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником ( в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом. Тобто безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями.

Законом не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця. Закон встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств в аспекті дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Стосовно твердження відповідача про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду із цим позовом, то такі є необґрунтованими виходячи з наступного.

У відділення Фонду виникає право на звернення до суду з позовом після 15 квітня року, що настає за звітним. Тобто, за правопорушення, що виникли у 2007 році адміністративно - господарські санкції розраховуються і сплачуються у 2008 році. Право позивача порушується у випадку несплати йому у строк до 15 квітня адміністративно - господарських санкцій, оскільки факт невиконання нормативу не означає, що останні будуть сплачені.

Починаючи з 01.01.2006 року до спірних правовідносин слід застосовувати строки звернення до суду, визначені статтею 99 КАС України з урахуванням положень статті 103 цього Кодексу.

Виходячи з вимог частини першої, п'ятої ст. 103 Кодексу адміністративного судочинства України, останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день, а перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, річний строк позовної давності спливає 16 квітня 2009 року. Позивачем позов подано 30.03.2009 року, в межах строку позовної давності (підтверджується відміткою суду на тексті позовної заяви, вх. №19536). Тому підстав для застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду немає, оскільки такі позивачем не порушені.

Тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 29 534 306,40 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення 0,40 грн. не підлягають до задоволення оскільки позивачем не обґрунтовані.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог частин 2,4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 87, 94, 158, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально - галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (код ЄДРПОУ 01059900, р/р 26007000046 в ЛФ АБ «Експрес - Банк», МФО 325956) на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (юридична адреса:79000, м. Львів, пл..Маланюка,6; р/р 31213230700002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, ЄДРПОУ 2394906) 29 534 306 (двадцять дев'ять мільйонів п'ятсот тридцять чотири тисячі триста шість) гривень 40 коп. боргу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Карп'як О.О.