Ухвала суду № 42656259, 10.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 629/2644/14-к Головуючий 1 інстанції Мішуровська С.Т.

Провадження № 11-кп/790/281/15 Доповідач: Шляхов М.І.

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Шляхова М.І.,

суддів Протасова В.І., Глініна Б.В.,

при секретарі Сєрих В.В.,

за участю прокурора Пресс Г.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 листопада 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вказаним вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Покровське Близнюківського району Харківської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, не військовозобов'язаний, вдовець, не працюючий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий 18.01.2001 року Харківським обласним судом за ст.ст. 142 ч.2, 142 ч.3, 141 ч.2, 93 п. А, 93 п. І, 42 КК України до 15 років позбавлення волі, звільнений 10.06.2011 року з Єнакіївської ВК Донецької області (№ 52) на підставі постанови Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 02.06.2011 умовно-достроково на не відбутий строк: 3 роки 8 місяців 2 дні,

засуджений за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України частково у вигляді 2 місяців позбавлення волі приєднано невідбуте покарання за вироком судової колегії по кримінальним справам Харківського обласного суду від 18.01.2001 року і остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід залишено раніше обраний - тримання під вартою.

Строк відбування покарання відраховано з дня його фактичного затримання - 14 листопада 2014 року з 12.20 годин.

Судові витрати стягнуто з ОСОБА_1, доля речових доказів вирішена.

Відповідно до вироку, ОСОБА_1 25 травня 2014 року домовився з іншою особою про спільне викрадення металобрухту з території теплиць, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, які належать ОСОБА_2 25.05.2014 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_1, маючи спільний умисел з іншою особою, направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходився біля паркану, який огороджує територію теплиць. В цей час, інша особа незаконно проникла на територію теплиць, звідки викрала металеві вироби (труби, лист) та провід, передавши вказане майно через паркан ОСОБА_1

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою наживи, ОСОБА_1 разом з іншою особою віднесли від території теплиці викрадені речі та заховали їх у траві.

Вказаними діями потерпілій ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 256 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Харківського обласного суду від 18.01.2001 року у виді 4 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання - 3 роки 10 місяців позбавлення волі.

Мотивуючи апеляцію, прокурор вказав, що при постановленні вироку судом порушено вимоги ч. 4 ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційні вимоги, обвинуваченого, який заперечував проти апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обсудивши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, справа розглянута районним судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_1 та правова кваліфікація вчиненого діяння в апеляційній скарзі прокурора не оспорюється, тому колегія суддів, відповідно до положень ст. 404 КПК України, переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції та перевірки вироку в частині правильності призначеного покарання, колегією суддів було досліджено матеріали кримінального провадження, з яких вбачається, що ОСОБА_1 був засуджений 18.01.2001 року Харківським обласним судом за ст.ст. 142 ч.2, 142 ч.3, 141 ч.2, 93 п. А, 93 п. І, 42 КК України до 15 років позбавлення волі, звільнений 10.06.2011 року на підставі постанови Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 02.06.2011 умовно-достроково на не відбутий строк 3 роки 8 місяців 2 дні.

В період невідбутого покарання, будучи звільненим умовно-достроково, 25.05.2014 року ОСОБА_1 вчинив новий злочин.

В даному випадку, покарання обвинуваченому призначається згідно з положеннями ст. 71 КК України.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно з абз. 2 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7, при застосуванні правил ст. 71 КК України, судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Судом першої інстанції при призначенні покарання за сукупністю вироків зазначена норма кримінального закону не врахована, внаслідок чого постановлено вирок з порушенням кримінального закону, не застосовано закон, який підлягає застосуванню..

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

На підставі викладеного та згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.11.2014 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання підлягає скасуванню та по справі постановлюється новий вирок.

Покарання ОСОБА_1 призначається з урахуванням положень ст.ст. 65-67 КК України, у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегією суддів вивчені дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебував на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Синдром залежності від алкоголю», за місцем проживання характеризується формально, не працював, вчинив новий злочин в період умовно-дострокового звільнення.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.

Злочин, що вчинено ОСОБА_1 та кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення з частковим приєднанням невідбутої частини покарання за вироком Харківського обласного суду від 18.01.2001 року та його реальним відбуванням, що буде слугувати меті виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407, ст. 418, 419, 420, ч. 2 ст. 376 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.11.2014 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Харківського обласного суду від 18.01.2001 року у вигляді 4 місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у вигляді 3 років 10 місяців позбавлення волі.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а засудженим, що тримається під вартою у той же строк - з дня отримання копії вироку.

Головуючий -

Судді: