Ухвала суду № 42652170, 11.02.2015, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/42/15

Справа № 754/21244/14-к

У Х В А Л А

Іменем України

11.02.2015

Місто Київ

Деснянський районний суд м.Києва в складі :

головуючий - суддя Котович О.Л.,

секретар Опішняк М.П.,

з участю прокурора Гогоші П.Б.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

провівши в залі суду відкрите підготовче судове засідання за обвинувальним актом,

ВСТАНОВИВ :

25 грудня 2014 року до Деснянського районного суду м.Києва від начальника відділу військової прокуратури Центрального регіону України Браги В.В. надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420114110330000008 відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Бахмач Чернігівської області, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1, який обвинувачений у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.5 ст.27 і ч.2 ст.410 КК України.

Прокурор просив суд призначити судовий розгляд за обвинувальним актом у відкритому судовому засіданні.

Захисник не погодився з думкою прокурора і просив повернути прокурору обвинувальний акт в зв'язку з його невідповідністю вимогам закону, подав письмове клопотання.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Виконавши вимоги ст.ст.342-345 КПК України, з'ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду, суд повертає обвинувальний акт прокурору з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Обвинувальний акт має містити відомості, зазначені в ч.2 ст.291 КПК України, всі складові частини даного підсумкового документа досудового рослідування мають бути узгоджені між собою і з додатками до нього згідно вимог ч.4 ст.291 КПК України.

Реєстр матеріалів досудового розслідування має відповідати вимогам ч.2 ст.109 КПК України.

При складанні обвинувального акта і реєстра слідчий вимоги закону не виконав.

Повертаючи прокурору обвинувальний акт суд не обговорює питання щодо істотності чи неістотності допущених слідчим порушень закону і не визначає, у якій мірі ці порушення перешкоджають призначенню судового розгляду, оскільки ст.2 КПК України вимагає, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім того, суд при поверненні даного обвинувального акта прокурору виходить з того, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати таким передбаченим ст.7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, як верховенство права і законність.

Про невиконання слідчим вимог закону при складанні обвинувального акта і реєстра свідчать наступні факти.

(1)Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Згідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 КПК України.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті мають бути зазначені такі відомості і у наступній послідовності :

(а)виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими,

(б)правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність,

(в)формулювання обвинувачення.

Таку послідовність складових частин обвинувального акта визначив законодавець з певних своїх міркувань і порушувати її не можна.

В порушення вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України в перевіреному судом обвинувальному акті викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, а далі - формулювання обвинувачення і правова кваліфікація кримінального правопорушення.

Суд вважає, що таким чином був порушений порядок висування обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і тому судове провадження за даним обвинувальним актом є неможливим.

(2)В порушення вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не зазначено відповідний поштовий індекс за місцем проживання обвинуваченого.

Індекси згідно п.60 "Правил користування послугами поштового зв'язку" є обов'язковим реквізитом адреси одержувача, а поштові відправлення юридичних осіб без зазначення в адресі поштових індексів до пересилання не приймаються, а вийняті з поштових скриньок - повертаються відправникам з першого етапу обробки.

(3)22 серпня 2014 року суд повернув прокурору попередній обвинувальний акт у цьому ж кримінальному провадженні і в ухвалі вказав на неконкретність обвинувачення, неузгодженості в тексті обвинувального акта при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, його правової кваліфікації і при формулюванні обвинувачення, на недоліки реєстра.

З тексту обвинувального акта, який перевіряється зараз, вбачається, що на усунення виявлених судом 22 серпня 2014 року порушень і недоліків слідчий вживав заходи шляхом зміни редакції тексту підсумкового документа досудового розслідування, в тому числі, фактичних обставин і кваліфікуючих ознак злочину, але з доданого до обвинувального акта реєстру не вбачається, що ОСОБА_3 після 22 серпня 2014 року отримав повідомлення про підозру у новій редакції і мав можливість захищатись від зміненої підозри у кримінальному правопорушенні.

Згідно ч.1 ст.279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язний виконати дії, передбачені ст.278 КПК України.

З реєстра вбачається, що останнє повідомлення про підозру було отримано ОСОБА_3 13 травня 2014 року, і передбачені ст.278 КПК України дії після повернення прокурору попереднього обвинувального акта 22 серпня 2014 року не виконувались.

(4)В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_3 створив умови для заволодіння грошима за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5

ОСОБА_5 обвинувачення за даним обвинувальним актом не висувалось.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 і ОСОБА_6 надійшов в суд окремо і одночасно з обвинувальним актом відносно ОСОБА_3

За таких обставин суд вважає, що при виділенні матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_3 були порушені вимоги ч.4 ст.217 КПК України і це може негативно вплинути на повноту судового розгляду.

При окремому розгляді двох обвинувальних актів межі судового розгляду не дозволять допитати ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у справі відносно ОСОБА_3, оскільки у цій справі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не є обвинуваченими, а свідками вони бути не можуть, оскільки ОСОБА_5 є співучасником злочину, інкримінованого ОСОБА_3, а ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні злочину у співучасті з ОСОБА_5

Рішення суду про об'єднання обвинувальних актів в одне провадження не передбачено ч.3 ст.314 КПК України за результатами підготовчого судового засідання.

Законом також не передбачена можливість призначення двох різних обвинувальних актів до розгляду в одному підготовчому судовому засіданні для їх об'єднання в одне провадження.

(5)В перевіреному судом обвинувальному акті при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення і формулюванні обвинувачення міститься абсурдне твердження слідчого про те, що ОСОБА_3 "…заволодів ОСОБА_5 …".

(6)Суд вважає не узгодженими між особою твердження слідчого в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_3 сприяв ОСОБА_5 у вчиненні злочину, тобто, був пособником, і одночасно вчинив злочин за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5

При цьому в обвинувальному акті не конкретизована форма пособництва ОСОБА_3 згідно ч.5 ст.27 КК України (поради, вказівки, надання засобів чи знарядь, усунення перешкод, заздалегідь обіцяне переховування злочинця, знарядь, засобів вчинення злочину, слідів злочину чи предметів, здобутих злочинних шляхом, придбання чи збут таких предметів, інше сприяння приховуванню злочину).

(7)Суд бачить неконкретність обвинувачення у тому, що в обвинувальному акті не зазначені посадові особи військових частин, яким ОСОБА_5 за домовленістю з ОСОБА_3 давав вказівки укласти договора на постачання м'яса з ТОВ "Чернігівський м'ясний двір".

(8)В обвинувальному акті слідчий передбачив, але не зазначив кількість аркушів, на яких складено розписки підозрюваного і його захисників про отримання обвинувального акта і реєстра.

(9)В ч.2 ст.93 КПК України законодавець окреслив поняття процесуальних дій, які сторона обвинувачення проводить при збиранні доказів.

Згідно ч.1 ст.103 КПК України протокол є способом фіксації процесуальних дій.

В порушення п.1 ч.2 ст.109 КПК України реєстр процесуальних дій переобтяжений переліком документів, які не є способом фіксації процесуальних дій - листи, розписки, запити, довідки, рапорти, резолюції, супровідні листи тощо, і навідь конверт (під № 398).

Також в згаданому розділі реєстру неодноразово зазначені не процесуальні дії, а протоколи, і в цілому реєстр є фактично описом всіх матеріалів досудового розслідування і тому цей документ завдань реєстру не виконує.

(10)Згідно ч.1 ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.

Згідно ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.

Згідно ч.2 ст.110 КПК України судове рішення приймається у формі ухвали.

В порушення вимог п.2 ч.2 ст.109 КПК України до реєстру внесені витяги з ЄРДР без розшифровки їх змісту, переважна більшість посилань на постанови жодного інформаційного навантаження не несе, оскільки в цих посиланнях відсутні дані про згадані в них речові докази, документи, експертизи; реквізити багатьох процесуальних рішень не містять прізвищ слідчих і прокурорів, останній і попередній обвинувальні акти і їх реквізити в реєстрі не зазначені.

Також в реєстрі не зазначено ухвалу суду від 22 серпня 2014 року про повернення прокурору обвинувального акта.

Тим самим слідчий зробив спробу приховати судове рішення з переліком недоліків попереднього обвинувального акта, які не були усунуті при складанні нового обвинувального акта у цьому ж кримінальному провадженні.

(11)В порушення вимог п.3 ч.1 ст.109 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження в реєстрі не конкретизовані, не зазначені строки їх застосування і прізвища слідчих, прокурорів, слідчих суддів, а ухвали слідчих суддів в реєстрі неправильно зазначені як ухвали суду, зміст цих ухвал в реєстрі не розкритий.

При поверненні перевіреного обвинувального акта прокурору суд не обговорює питання про можливість використання прокурором під час судового розгляду можливостей, які надаються ст.338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді виключно для зміни правової кваліфікацї та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

При цьому суд також враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді.

Повернення перевіреного судом обвинувального акта разом з додатками прокурору буде відповідати вимогам ст.2 КПК України, за якою завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно реєстра, доданого до обвинувального акта, під час досудового розслідування запобіжним заходом ОСОБА_3 було обрано заставу з покладенням до 05.05.2014 року певних обов'язків, які суду зараз невідомі, оскільки вони в реєстрі не наведені.

Також в реєстрі немає даних щодо продовження строку дії згаданого запобіжного заходу і покладених на підозрюваного обов'язків.

Відповідних клопотань з цього питання під час підготовчого судового засідання не надходило і тому суд ніякого рішення щодо запобіжного заходу не ухвалює.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 369, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 420114110330000008 відносно ОСОБА_3, який обвинувачений у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.5 ст.27 і ч.2 ст.410 КК України, повернути начальнику відділу прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Брагі В.В.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом 7 днів з дня її оголошення, особою, яка перебуває під вартою - протягом 7 днів з моменту отримання копії ухвали, особою, яка не викликалась в суд - протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом про відхилення апеляційної скарги.

Ухвала, яка набрала законної сили, обов'язкова для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.

Головуючий :