Вирок № 42650371, 10.02.2015, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13527/14-к

1-кп/369/16/15

В И Р О К

іменем України

10.02.2015 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лисенка Владислава Вікторовича

при секретарі: Ярмольській І.В.

за участі прокурора: Крищенко О.О., Фокіної Т.В., Губіної Є.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, що має середню освіту, не працюючою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1, реєстраційний номер платника податків: НОМЕР_1, раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.12.2014 року за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі,

- у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, не працюючою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків не зареєстрований, раніше судимого:

1.) вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.04.2010 року за ч. 1 ст. 185; 75 КК України до 1 року позбавлення волі з випробуванням - іспитовим строком 1 рік;

2.) вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.01.2013 року за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

3.) вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.12.2014 року за ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185; ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі,

- у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В:

05.12.2014 року близько 09 години 30 хвилин ОСОБА_2, повторно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_1, маючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом пошкодження замка дверей, проникли до господарського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, де, реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1, впевнившись, що їхніми діями ніхто не спостерігає та будучи впевненими, що їм ніхто не побачить, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконно збагатитись за рахунок крадіжки чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, таємно вчинили крадіжку бензопили марки «STIHL MS 280» належну ОСОБА_3 Після чого із викраденим майном ОСОБА_2 разом ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникли та розпорядились ним за власним розсудом. Своїми діями ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 завдали потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 2696 грн.

Крім цього, 12.12.2014 року близько 13 години ОСОБА_2, повторно, спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_1, маючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, зайшли до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає та будучи впевненими, що їх ніхто не побачить, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливі мотиви та мету незаконно збагатитися за рахунок крадіжки чужого майна, повторно, за попередньою змовою групою осіб, таємно вчинили крадіжку двох килимів розміром 2х2,5 м та 8 алюмінієвих карнизів довжиною по 2,5 м кожний, що належали ОСОБА_4 Після чого із викраденим майном ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникли та розпорядилися ним за власним розсудом. Своїми діями ОСОБА_2 разом із ОСОБА_1 завдали потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку на суму 3422 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочинів не визнав та суду пояснив, що 05.12.2014 року близько 09 години, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1, запропонував ОСОБА_1 здійснити крадіжку якихось цінностей у ОСОБА_3, який проживає у сусідньому будинку, на що ОСОБА_1 погодився. Зайшовши до подвір'я ОСОБА_3, він зайшов до господарського приміщення та викрав бензопилу, яку в подальшому продав невідомому чоловікові. ОСОБА_1 бачив, що він ніс бензопилу з домоволодіння ОСОБА_3 та вони разом йшли її продавати, але він самостійно підійшов до невідомого чоловіка, що стояв на зупинці громадського транспорту та запропонував йому придбати бензопилу, на що вказаний невідомий чоловік погодився.

12.12.2014 року близько 13 години він прийшов додому до ОСОБА_1 та побачив, що на вікнах відсутні занавіски, а також відсутні килими. На його запитання ОСОБА_1 пояснив, що продав карнизи та килими. Також ОСОБА_1 пояснив, що вказані речі належали йому і він їх отримав у спадок від матері разом з будинком.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочинів не визнав та суду пояснив, що 05.12.2014 року близько 09 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2 запропонував зайти до подвір'я сусіднього будинку, що належить ОСОБА_3, та пошукати там метал. Підійшовши до будинку ОСОБА_3, вони зайшли до подвір'я через відчинену хвіртку. Вони шукали метал. Згодом він побачив, що ОСОБА_2 взяв бензопилу. Чому він її взяв, він не знав, а саме, не знав, чи ОСОБА_2 її викрав, чи він домовився з ОСОБА_3, що її візьме. Бензопилу ОСОБА_2 заніс у двір його будинку. Він її нікому не продавав.

З приводу крадіжки карнизів та килимів, то він їх не викрадав, а продав те, що належало йому. Вказані карнизи і килими він отримав у спадок від своєї матері разом з частиною будинку, яку успадкував.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 05.12.2014 року близько 20 години він зайшов до належного йому господарського приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та виявив, що замок до вказаного господарського приміщення пошкоджений і зникла бензопила марки „Штіль", яка належала йому.

Крім того, 12.12.2014 року від сусідки йому стало відомо, що вона бачила, як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несли карнизи на пункт прийому металобрухту.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що 12.12.2014 року ОСОБА_1 - брат її чоловіка та ОСОБА_2 - її син викрали з будинку належні їй два килими та алюмінієві карнизи в кількості 8 штук, після чого продали вказані речі. Килими та карнизи належали їй особисто, так як вона робила ремонт у будинку матері її чоловіка. При цьому ОСОБА_1 не працював та будь-яких речей в будинок не купував.

Крім того, в судовому засіданні були досліджені письмові докази, на дані суду, а саме:

- заява потерпілого ОСОБА_3 від 06.12.2014 року, в якій він просить прийняти міри до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які проникли до належного йому господарського приміщення та скоїли крадіжку належної йому бензопили (а.п. 28);

- протокол огляду місця події від 06.12.2014 року, об'єктом якого являється господарське приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 (а.п. 29-32);

- висновок спеціаліста щодо вартості викраденого майна, згідно якого дійсна ринкова вартість бувшої у використанні бензопили марки „STIHL MS 280" станом на 05.12.2014 року становить 2696 грн. (а.п. 39-42);

- заява ОСОБА_4 від 12.12.2014 року, в якій остання просить прийняти міри до ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які викрали належні їй килими та карнизи (а.п. 47);

- протокол огляду місця події від 12.12.2014 року, об'єктом якого являються два килими, що знаходяться в будинку АДРЕСА_4 (а.п. 51);

- протокол огляду місця події від 14.12.2014 року, об'єктом якого являється металевий вагончик, розташований по АДРЕСА_5 (а.п. 56-58);

- висновок спеціаліста, згідно якого дійсна вартість бувших у використанні восьми алюмінієвих карнизів довжиною 2,5 м кожний станом на 10.12.2014 року становить 770 грн.; вартість бувших у використанні двох килимів розміром 2,5х2 м, станом на 10.12.2014 року, становить 2652 грн. (а.п. 63-66);

- протокол проведення слідчого експерименту від 25.12.2014 року, в ході якого ОСОБА_2 вказав на місце, де розміщувались килими та карнизи в будинку АДРЕСА_1, які вони викрали та продали. Також ОСОБА_2 вказав на домоволодіння та господарське приміщення по АДРЕСА_3, з якого він разом з ОСОБА_1 викрали бензопилу. Крім того, ОСОБА_2 показав, що 12.12.2014 року він разом ОСОБА_1 скоїли крадіжку килимів та карнизів з будинку АДРЕСА_1 (а.п. 100-106). Пояснити протиріччя в показах під час проведення слідчого експерименту та в судовому засіданні ОСОБА_2 не зміг.

Суд визнає, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 давали правдиві покази суду, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Суд визнає, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 давали частково правдиві покази суду, а саме: покази ОСОБА_1 в частині, що викрадені ним карнизи та килими належали йому, спростовуються показами потерпілої ОСОБА_4 Покази ОСОБА_1 в частині, що він не викрадав бензопилу, належну ОСОБА_3, а лише проник до домоволодіння ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2, щоб знайти металобрухт, спростовуються протоколом проведення слідчого експерименту від 25.12.2014 року. Покази обвинуваченого ОСОБА_2 в частині, що карнизи та килими, які вони продали, належали ОСОБА_1 спростовуються показами потерпілого ОСОБА_3, який суду пояснив, що його сусідка повідомила, що бачила ОСОБА_1 та ОСОБА_2, коли останні несли карнизи на пункт прийому металобрухту, а також протоколом проведення слідчого експерименту від 25.12.2014 року.

Тому, оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 повністю доведена і його дії суд кваліфікує:

- по епізоду крадіжки майна, належного потерпілому ОСОБА_3 - за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище;

- по епізоду крадіжки майна, належного потерпілій ОСОБА_4 - за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 повністю доведена і його дії суд кваліфікує:

- по епізоду крадіжки майна, належного потерпілому ОСОБА_3 - за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище;

- по епізоду крадіжки майна, належного потерпілій ОСОБА_4 - за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд, крім обставини, що пом'якшує його покарання, враховує ступінь тяжкості, обставини скоєння злочинів та особу обвинуваченого ОСОБА_2, який вчинив злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, та тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра (а.п. 85), раніше судимий (а.п. 83), негативно характеризується за місцем проживання (а.п. 84), тому з урахуванням обставин кримінального провадження і даних про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 185 КК України. При цьому суд не знаходить підстав для призначення обвинуваченому інших видів покарання, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_2 раніше судимий вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.12.2014 року, вчинив злочини до постановлення вказаного вироку, суд призначає ОСОБА_2 остаточне покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, крім обставини, що пом'якшує його покарання, враховує ступінь тяжкості, обставини скоєння злочинів та особу обвинуваченого ОСОБА_1, який вчинив злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, та тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра (а.п. 73), раніше судимий (а.п. 70; 87-90), негативно характеризується за місцем проживання (а.п. 71), тому з урахуванням обставин кримінального провадження і даних про особу обвинуваченого, суд приходить до переконання про необхідність призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 3 ст. 185; ч. 2 ст. 185 КК України. При цьому суд не знаходить підстав для призначення обвинуваченому інших видів покарання, передбачених санкцією ч. 2 ст. 185 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 раніше судимий вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.12.2014 року, вчинив злочини до постановлення вказаного вироку, суд призначає ОСОБА_1 остаточне покарання за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати відсутні. Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 373-374 КПК України суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: за ч 3 ст. 185 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ч 2 ст. 185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.12.2014 року, більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 18 грудня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили застосувати у виді взяття під варту та тримання в СІЗО УДПтС України в м. Києві та Київській області.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання: за ч 3 ст. 185 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі; за ч 2 ст. 185 КК України - у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого, призначеного вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.12.2014 року, більш суворим, остаточно ОСОБА_1 призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 18 грудня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили застосувати у виді взяття під варту та тримання в СІЗО УДПтС України в м. Києві та Київській області.

Речові докази: алюмінієві карнизи довжиною 2,5 м кожний в кількості 8 штук, килими розміром 2,5х2 м в кількості 2 штук, передані на зберігання ОСОБА_4 - залишити потерпілій ОСОБА_4 (прож.: АДРЕСА_2).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: В.В. Лисенко