Постанова № 42648915, 11.02.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р. Справа №920/1471/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Кухар В.І., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

позивача - Ященка Р.Ю. - за довіреністю від 13.05.2014р. №14-135,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх.№4539С/2 від 22.12.2014р.) на рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2014р. у справі №920/1471/14,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми,

про стягнення 2961984,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.11.2014р. у справі №920/1471/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Н.П. Лугова, суддя І.В. Зайцева, суддя В.Л. Котельницька) в частині стягнення 1965195,25 грн. основного боргу - провадження у справі припинено.

В частині позовних вимог про стягнення 36624,13 грн. пені, 139663,67 грн. штрафу, 590053,42 грн. - 3% річних та 230448,42 грн. інфляційних нарахувань - відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 39303,91 грн. судового збору.

Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду Сумської області від 13.11.2014р., звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2014р. у справі №920/1471/14 в частині відмови у стягненні 36624,13 грн. пені, 139663,67 грн. штрафу, 590053,42 грн. - 3% річних та 230448,42 грн. інфляційних нарахувань та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з відповідача на користь позивача 36624,13 грн. пені, 139663,67 грн. штрафу, 590053,42 грн. - 3% річних та 230448,42 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено тієї обставини, що договір №689/30 не містить положень про те, що умови вказаного договору застосовуються до відносин між позивачем та відповідачем , які виникли до моменту укладення договору. Апелянт вказує на те, що в період часу, за який нараховано неустойку, 3% річних та інфляційні втрати, договору №689/30 ще не існувало, як і зобов'язання відповідача утримуватись від дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Крім того, апелянт вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вказує на те, що оскаржуване рішення було прийняте за відсутності позивача, без завчасного належного його повідомлення про час та місце розгляду справи, не надавши йому можливості ані ознайомитись з поясненнями відповідача, ані подати свої заперечення на такі пояснення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу (вх.№1588 від 03.02.2015р.), в яких зазначив, що з апеляційною скаргою позивача не погоджується, вважає її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з дотриманням діючого законодавства.

В судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 03.02.2015р. відповідач не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників учасників судового процесу у справі у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 03.02.2015р. представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011р. між сторонами укладено договір №14/2335/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався протягом 01.10.2011р. - 31.12.2012р. передати у власність відповідачу (покупцеві) природний газ, ввезений на митну територію України, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх релігійними осередками, а відповідач - прийняти газ та оплатити на умовах, визначених договором.

Додатковими угодами №1, №2, №3, №4 до договору на купівлю-продаж природного газу вносились зміни, зокрема в частині ціни газу.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу, протягом 01.10.2011р. - 31.12.2012р. позивач передав відповідачу 38401,352 тис. м3 природного газу на загальну суму 50275050,02 грн.

Відповідно до п. 6.1. оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як зазначає позивач, відповідач перерахував за поставлений газ лише 48309854,77 грн. і на день звернення до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 1965195,25 грн.

Як вказує у позовній заяві позивач, у зв'язку із неналежним виконанням покладених на відповідача обов'язків за договором, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, останній звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 1965195,25 грн. основного боргу, 36624,13 грн. - пені, 139663,67 грн. - штрафу, 590053,42 грн. - 3% річних та 230448,42 грн. - інфляційних нарахувань.

Приймаючи оскаржуване рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу та відмови в позові іншій частині, господарський суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків №689/30 від 09.10.2014р., у зв'язку з чим на момент прийняття рішення у справі відсутній предмет спору, а підстави для застосування пені, 7% штрафу та застосування наслідків порушення грошового зобов'язання відсутні, оскільки уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок та строк проведення розрахунків і після його належного виконання засвідчили про відсутність претензій одна до одної.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

09.10.2014р. між сторонами по справі, а також Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів, економіки та бюджетних відносин Сумської міської ради та Департаментом інфраструктури міста Сумської міської ради укладено договір №689/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік").

Згідно пункту 1 предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014р. №30.

У відповідності до пункту 8 договору сторона п'ята (ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе") перераховує на рахунок сторони останньої (НАК "Нафтогаз України") кошти у сумі 1965195,25 грн., у тому числі податок на додану вартість 327532,54 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2012 рік згідно з договором від 30.09.2011р. №14/2335/11.

Пунктом 10 вказаного договору сторони передбачили, що у графі платіжного доручення "Призначення платежу" додатково зазначають "пункт 24 статті 14 та пункт 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", а також дату і номер договору.

На виконання договору №689/30 від 09.10.2014р. відповідач в установленому порядку та строки перерахував на рахунок позивача суму у розмірі 1965195,25 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №9 від 21.10.2014р., відповідно до якого вказано призначення платежу: п.24 ст. 14, п.2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", Постанова кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р., договір №689/30 від 09.10.2014р., за спожитий природний газ 2012р., згідно договору №14/2335/11 від 30.09.2011р., ПДВ - 327532,54 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що розрахунок за поставлений природний газ, а саме утворену за договором №14/2335/11 від 30.09.2011р. заборгованість у розмірі 1965195,25 грн., відбувся у порядку, встановленому договором про організацію взаєморозрахунків.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором, з огляду на відсутність предмету спору, на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору №14/2335/11 від 30.09.2011р. на купівлю-продаж природного газу, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору про організацію взаєморозрахунків №6689/30 від 09.10.2014р. змінено умови та строки оплати поставленого природного газу і як вже було визначено вище, на виконання вказаного договору, відповідачем здійснено повний взаєморозрахунок з позивачем за поставлений природний газ.

Наслідком виконання договору про організацію взаєморозрахунків згідно з пунктом 16 є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно предмета цих договорів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині відсутності підстав для стягнення пені, 7% штрафу на підставі п. п. 6.1., 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, а також застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є обґрунтованим і правильним.

Відповідна правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладених, зокрема, у постановах від 23.09.2013р. №3-119гс14, від 30.09.2014 року №3-114гс-14.

Стосовно тверджень апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповідомлення позивача про час та місце судового засідання, на якому було прийнято оскаржуване рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.08.2014р. порушено провадження у справі, про що сторони повідомлені належним чином, а саме у відповідності до штампу вихідної кореспонденції господарського суду Сумської області (вих.№9250) ухвала була направлена сторонам у двох примірниках - 21.08.2014р., та згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень вручена сторонам - 26.08.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з необхідністю надання можливості сторонам надати суду додаткові докази у справі (ухвали господарського суду Сумської області про відкладення розгляду справи від 04.09.2014р., 29.09.2014р., 13.10.2014р.) Згідно вказаних ухвал та протоколів судового засідання позивач приймав участь в судових засіданнях.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 03.11.2014р. розгляд справи було також відкладено, зокрема, у зв'язку із нез'явленням позивача до судового засідання та неповідомленням причин неявки.

У відповідності до штампу вихідної кореспонденції господарського суду Сумської області (вих.№12217) ухвала господарського суду Сумської області про відкладення розгляду справи від 03.11.2014р. була направлена в одному примірнику - 05.11.2014р. Колегія суддів зазначає, що ухвала направлялась рекомендованою кореспонденцією та в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, що підтверджує вручення ухвали суду позивачу - 10.11.2014р. (а.с.181), тобто за три дні до дати судового засідання на якому було прийняте оскаржуване рішення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про належне повідомлення позивача про час та місце судового засідання та надання сторонам достатньо часу для можливості подання пояснень та доказів у справі, у зв'язку з чим твердження апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2014р. у справі №920/1471/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.11.2014р. у справі №920/1471/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09 лютого 2015 року.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя В.І. Кухар

Суддя І.А. Шутенко