Рішення № 42648822, 05.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2015 р.Справа № 922/5781/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпою К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ", м. Харків до Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків про стягнення 1620864,01 грн. за участю представників сторін:

позивача - Топчий Л.І., довіреність № 1 від 05.01.2015 року;

відповідача - Крайник К.О., довіреність № 32-20-14-17658/0/9-14 від 23.12.2014 року;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держземагенства у Харківській області про стягнення коштів у розмірі 1620864,01грн., з яких: 1345253,00 грн. основного боргу, 20012,94 грн. 3% річних, 255598,07 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості виконаних послуг відповідно до Договору № т1 від 23.09.2013 року. Судові витрати у розмірі 32417,28 грн. та поштові витрати у розмірі 17,16 грн.позивач також просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 грудня 2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засідання на 22.01.2015 року.

21 січня 2015 року від представника позивача надійшли письмові пояснення та правове обгрунтування позовних вимог за вх. № 2096, які долучені судом до матеріалів справи.

22 січня 2015 року від представника відповідача до канцелярії суду був наданий відзив на позовну заяву за вх. № 2244 із запереченнями проти позову, який досліджений та долучений судом до матеріалів справи.

22 січня 2015 року у судовому засіданні була оголошена перерва до 05 лютого 2015 року.03 лютого 2015 року від представника позивача до канцелярії суду були надані пояснення до відзиву за вх. № 4104, які долучені судом до матеріалів справи.

Після перерви у судовому засіданні розгляд справи було продовжено 05 лютого 2015 року.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов, а саме, відповідач вважає, що його вина щодо неповної оплати наданих послуг відсутня, оскільки відповідач не отримав з Державного бюджету коштів для розрахунку з позивачем, що було передбачено п.4.2. Договору №т1 від 23.09.2013 року.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

За результатами відкритих конкурсних торгів між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" (виконавець, позивач), як переможцем, було укладено договір № т1 від 23.09.2013 року щодо надання послуг з проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності по Вовчанському, Великобурлуцькому, Дворічанському, Печенізькому районах Харківської області загальною площею 13640,420 га.

Відповідно до п. 3.1 Договору та у відповідності до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 3), вартість послуг складає 1636578,00 грн.

Згідно календарного плану, який є Додатком № 2 до договору № т1 від 23.09.2013 року, строки надання послуг та порядок розрахунків визначені в два етапи:

- 1етап - підготовчі та польові роботи, термін виконаня - жовтень, сума до сплати - 1145604,60 грн.;

- 2 етап - камеральні роботи, термін виконання - листопад, сума до сплати - 490973,40 грн.

Відповідно до п. 4.2. Договору, Замовник здійснює оплату за надані послуги не пізніше 10 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, за умови надходження замовнику з Державного бюджету коштів на оплату цих послуг.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем зобов'язання, які передбачені умовами вказаного договору, виконані належним чином та в повному обсязі згідно Календарного плану. Вказане підтверджується Актами приймання - передачі наданих послуг, складених 30 жовтня 2013 року на суму 1145604,60 грн. та 09 грудня 2013 року на суму 490973,40 грн., що були підписані обома сторонами.

Результати послуг, а саме: розроблені технічні документації по відповідним районам у розрізі сільських рад, були передані відповідачу. Вказане підтверджується відповідними Актами, складеними 29 листопада 2013 року.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про землеустрій", якою передбачено, що розробники документації із землеустрою зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою, позивачем вищезазначені матеріали були передані до Фонду, про що свідчать відповідні акти приймання-передачі.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата виконаних послуг була проведена лише частково у розмірі 291325,00 грн., внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків від 11.07.2014 року складає 1345253,00 грн.

06 серпня 2014 року позивач надіслав на адресу відповідача уточнену претензію № 0608/1 з проханням вчинити дії по усуненню порушених прав шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 1345253,00 грн.

У своїй відповіді на претензію від 07.08.2014 року №32-20-14-9803/0/9-14 відповідач визнав перед позивачем суму заборгованості, однак оплату не здійснив посилаючись на відсутність фінансування, що змусило позивача звернутись з позовом до суду про стягнення вищевказаної суми заборгованості.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відзиву відповідача, останній посилається на те, що його заборгованість перед позивачем у розмірі 1345253,00 грн. не можна розцінювати як порушення умов Договору, оскільки в пункті 4.2. Договору передбачено, що замовник здійснює оплату за послуги не пізніше 10 банківських днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг, за умови надходження замовнику з Державного бюджету коштів на оплату цих коштів, а оскільки фінансування з Державного бюджету здійснено не було, то й вина відповідача у порушенні строків оплати відсутня.

Проте, на думку суду, посилання відповідача на цю умову є необгрунтованим виходячи з наступного.

Головне управління Держземагенства у Харківській області є територіальним органом Держаного агентства земельних ресурсів України та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядження бюджетними коштами здійснюється останнім виключно на підставі вимог бюджетного законодавства.

Договір № т1 від 23.09.2013 року Головним управлінням Держземагенства було укладено під бюджетну програму видатків "Проведення земельної реформи", передбачену у Додатку № 3 до Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік."

Згідно ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановленими кошторисами.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

У разі зменшення обсягів закупівлі послуг залежно від реального фінансування видатків, сторони зобов'язуються внести зміни до договору, а замовник - прийняти та оплатити фактично надані послуги.

Одже, Головне управління, як замовник та розпорядник бюджетних коштів, знав про реальне фінансування видатків та мав право зменшити обсяги закупівлі послуг або призупинити їх, але з боку відповідача таких дій вчинено не було.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд відзначає, що встановлення спірними пунктами договору залежності виконання замовником зобов'язання щодо оплати вартості виконаних послуг від наявності надходження коштів з Державного бюджету суперечить приписам ст. 617 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої - відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

В постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446 вказано, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст. 111-16 цього кодексу.

Статтею 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем були виконані, а відповідачем прийняті послуги з проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, проте розрахунок в повному обсязі за надані послуги відповідачем проведений не був. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 1345253,00 грн., а одже й вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу по оплаті виконаних позивачем послуг у розмірі 1345253,00 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідачем доказів на підтвердження зворотнього суду не надано.

Крім основної суми заборгованості позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 255598,07грн. за період січень - листопад 2014 року та 3% річних у розмірі 20012,94 грн. за період з 01.01.2014 року по 30.06.2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування й розрахунок інфляційних втрат та 3% річних позивачем визначений вірно, згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 255598,07 грн. та 3% річних у сумі 20012,94 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Сплата судового збору у розмірі 32417,28 грн. та поштові витрати у розмірі 17,16 грн. у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, 617, 625, 901 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Держземагенства у Харківській області (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16, код ЄДРПОУ 38385479, р/р 35214003005237 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс-Інформ" (61023, м.Харків, вул. Сумська, 77/79, код ЄДРПОУ 34015360, р/р 26004060098505 в від. № 1 ХГРУ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533)- суму основного боргу в розмірі 1345253,00 грн., 255598,07 грн. інфляційних втрат, 20012,94 грн. 3% річних, 32417,28 грн. судового збору, 17,16 грн. поштових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.02.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/5781/14