Ухвала суду № 42648670, 29.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 804/15587/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка стала правонаступником Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі № 804/15587/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дієг-Авіастар" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Дієг-Авіастар" (далі за текстом - ТОВ „Дієг-Авіастар") звернулось до суду з позовом до скаргою Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі за текстом - Лівобережна ОДПІ), яка стала правонаступником Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001702210 від 10.06.2013 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001702210 від 10.06.2013 р.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що Лівобережною ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ „Дієг-Авіастар" з питань правильності відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за квітень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 2179/22/34884334 від 29.05.2013 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.п. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст.188, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, яке полягає у заниженні податку на додану вартість у розмірі 227 710 грн. 35 коп. у квітні 2012 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми „Р" № 0001702210 від 10.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 284 638 грн. 00 коп., у тому числі 227 710 грн. - за основним платежем, та 56 928 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення, рішеннями Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 2048/10/04-36-10-04-09 від 27.08.2013 року, Міністерства доходів і зборів України № 14857/6/99-99-10-0115 від 07.11.2013 року податкове повідомлення-рішення № 0001702210 від 10.06.2013 р. залишено без змін, а скарга платника податків - без задоволення.

Судом встановлено, що у квітні 2012 р. позивач мав правовідносини з підприємствами ДП НПЦ „Титан" за договором № 01/01/12 від 16.01.2012 р., та з TOB „Диег-Импекс" на підставі договору поставки № 20 від 03.10.2011 р.

Так, ТОВ „Дієг-Авіастар" придбало у ДП НПЦ „Титан" згідно договору №01/01/12 від 16.01.2012 р. пруткову литу заготівку титанового сплаву в кількості 10 327 кг на суму 1 366 262 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 227 710 грн. 35 коп.

Транспортування між продавцем та покупцем здійснювалось через ПП ОСОБА_1 згідно договору перевезення вантажу № 65 від 09.04.2012 р., та підтверджується товарно-транспортною накладною № 090412 від 09.04.2012 р., а також актом виконаних транспортно-експедиційних послуг № 65 від 10.04.2012 р., за яким ТОВ „Дієг-Авіастар" отримав пруткову литу заготівку 10,4 т. Товар було доставлено автомобілем МАН, держномер НОМЕР_1, за маршрутом м. Київ - м. Дніпропетровськ. Вартість послуг перевезення становить 3 100 грн. 00 коп., які сплачені у повному обсязі.

Товар було поставлено згідно з видатковою накладною № РН-0000029 від 09.04.2012 р. на загальну суму 1 366 262,10 грн., в тому числі ПДВ 227 710,35 грн.

Розрахунок між сторонами договору проведено як передоплату у безготівковій формі з розрахункового рахунку ТОВ „Дієг-Авіастар" згідно платіжних доручень від 03.04.2012 р. № 71, № 72, від 04.04.2012 р. № 75, від 09.04.2012 р. № 81, № 83, на загальну суму 1 366 262,10 грн.

В подальшому, зазначений товар було реалізовано позивачем на експорт за зовнішньо-економічним контрактом з ТОВ „Диег-Импекс" (резидент Росії) відповідно до контракту № 20 від 03.10.2011 р., додаткової угоди № 1 від 14.11.2011 р., та специфікації № 12 від 03.04.2012 р. на суму 4 268 871,99 руб.

Поставка товару - пруткової литої заготовки сплаву ВТ1-0, д-480, д-580 у кількості 10 327 кг здійснювалася за ВМД № 110100000/2012/211936 від 11.04.2012 р. на загальну суму 1 150 204,87 грн. Транспортування товару здійснювалося зі складу продавця (м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, 22) за рахунок вантажоотримувача (ТОВ „Диег-Импекс", Росія) згідно міжнародних транспортних документів, а саме, CMR № 040847 від 11.04.2012 р., засобами автотранспорту за маршрутом м. Дніпропетровськ Україна - м. Електросталь, Росія. Оплата за товар проведена згідно платіжного доручення від 10.04.2012 р. на суму 1 150 204,87 грн.

Зазначені обставини встановлені податковим органом під час перевірки, відображені у акті перевірки, та підтверджуються первинними документами, що наявні в матеріалах справи.

Натомість, відповідач, не спростовуючи у акті перевірки реальність здійснення зазначених господарських операцій, стверджує, що у позивача була відсутня розумна економічна причина, що характерна для господарських операцій - отримання прибутку.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по вантажній митній декларації із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат, пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат ТОВ „Дієг-Авіастар" від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 231 607 грн. 23 коп., а саме - 1 150 204 грн. 87 коп. (сума реалізації продукції на експорт); 1 138 551 грн., в т.ч. ПДВ 227 710 грн. 35 коп. - сума придбання (закупівлі) товару; 12 450 грн. - нарахування по заробітній платі за квітень; 3 100 грн. - транспортні послуги по Україні.

З огляду на це, податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту на суму ПДВ при придбанні товарів за економічно недоцільними угодами, які реалізовано на експорт у квітні 2012 року на суму 227 710,35 грн.

Оскаржуване рішення податкового органу обґрунтовується порушенням платником податків п.п. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст.188, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, з урахуванням п.п. 14.1.36 п. 14.1, п.п. 14.1.231 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у квітні 2012 року на 227 710 грн. 35 коп.

Так, у п.п. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України дається загальне визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Згідно до п. 188.1 ст. 188 14 Податкового Кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 14 Податкового Кодексу України.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справлялися під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно з законом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Посилань на інші норми податкового законодавства, які порушені платником податків, у акті перевірки не наведено.

При цьому, з встановлених перевіркою фактичних обставин здійснення позивачем спірних господарських операцій та співставлення їх з наведеними вище нормами законодавства, не слідують висновки податкового органу про те, що операції з купівлі-продажу у квітні 2012 року пруткової литої заготовки титанового сплаву в кількості 10 327 кг на суму 1 366 262 грн. 10 коп. (в тому числі ПДВ 227 710 грн. 35 коп.) не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки не мали на меті отримання прибутку, а тому не повинні враховуватися при визначенні податкового кредиту з ПДВ за звітний період.

Так, реальність вказаних господарських операцій податковим органом під сумнів не ставиться, навпаки, їх фактичне виконання підтверджено актом перевірки.

Продукція, яка придбавалася у ДП НПЦ „Титан" з метою подальшої реалізації на експорт, відповідає основним видам господарської діяльності позивача за КВЕД - оптова торгівля металами та металевими рудами.

Доводи відповідача про відсутність мети отримання прибутку також не підтверджені матеріалами справи.

Так, ТОВ „Дієг-Авіастар" закупило у ДП НПЦ „Титан" пруткову литу заготовку на загальну суму 1 138 551,75 грн. (без ПДВ), яку в подальшому реалізувало на експорт ТОВ „Диег-Импекс" (Росія) на загальну суму 1 150 204 грн. (без ПДВ), а отже, отримало прибуток на 11 622,25 грн. Натомість, відповідач у розрахунку збитків (а.с. 20) враховує суму придбання товару з урахуванням ПДВ, а суму реалізації - без ПДВ, внаслідок чого вираховує різницю як збиток. Також, відповідач безпідставно при проведенні розрахунку збитків за даною господарською операцією враховує у витрати всі нарахування в сумі 12450 грн. на заробітну плату за квітень 2012 року, оскільки, у відповідності до п.п. 138.8.2 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат на оплату праці включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Водночас, жодних даних про те, що це була єдина господарська операція ТОВ „Дієг-Авіастар" у вказаному періоді, акт перевірки не містить.

Предметом перевірки була правильність відображення у податковому обліку проведених експортних операцій за квітень 2012 року, про що прямо зазначено у акті перевірки, в той час, коли за висновками акту, позивачу знято податковий кредит за операціями з придбання товару у ДП НПЦ „Титан", яке є резидентом України. Тобто, висновки акту перевірки виходять за межі її предмету.

Також, у межах оскаржуваної перевірки відповідачем взагалі не досліджувалося питання щодо правильності визначення бази оподаткування податком на додану вартість за звітний період (квітень 2012 року) - в цілому, а не в межах однієї окремо взятої господарської операції. Зазначене виключає можливість об'єктивного визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, у відповідності до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, - як різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит, формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Крім того, відповідачем під час судового розгляду справи не доведено наявності підстав, передбачених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, для проведення документальної позапланової перевірки ТОВ „Дієг-Авіастар", оскільки жодних доказів ненадання платником податків письмових пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит податкового органу, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, яка стала правонаступником Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2014 року у справі № 804/15587/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров