Рішення № 4264863, 21.07.2009, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р.

Справа № 02/42-38.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столяр», м.Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій», м.Луцьк

про стягнення 72 044,25 грн.

Суддя Костюк С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача:Щербюк О.Ю. –представник, дов. від 05.10.2008р. №05/10-08; Вознік О.М. - директор

від відповідача:Герасимчук О.П. –юрист, дов. від 20.01.2009р.

Права та обов’язки представникам сторін роз’яснені відповідно до ст.20,22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та технічний запис судового процесу не поступало.

За згодою сторін відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач ставить вимогу , уточнену заявою від 23.06.2009р. №23 про стягнення з відповідача 71585,86грн. інфляційних та 3% річних нарахованих на заборгованість в сумі 274545,10грн., яка стягнута згідно рішення господарського суду від 06.05.2009 по справі № 8/98-38.

При обґрунтуванні заявленої вимоги вказує, що факт наявності даної заборгованості встановлено рішенням суду по справі № 8/98-38, а тому в силу положень ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу не потребує повторного доведення, інфляційні та 3% річних нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та відповідно до роз’яснення Вищого господарського суду України, наданого в інфляційному листі від 20.11.2008 № 01-8/685 “Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства”.

Відповідач в запереченні на позов вимогу позивача відхиляє, вказуючи, що у вимозі від 27.09.2007р., яка була отримана 14.10.2007р. вказана сума 276390,29грн., згідно рішення суду від 06.05.2009р. стягнуто з товариства 274545,10грн. заборгованості, яка пред’являлась по вимозі від 27.09.2007р., в зв’язку з чим зроблено неправильний розрахунок інфляційних та 3% річних.

З представлених суду матеріалів, пояснень представників сторін вбачається наступне.

Рішенням господарського суду від 06.05.2009р. по справі №8/98-38, яке набрало законної сили, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Столяр»в період липень 2006р. –серпень 2007р. було відпущено Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»товар по довіреностях згідно накладних на суму 349730,06грн. , в даний період товариством «Завод будівельних конструкцій»перераховано та надано послуг Товариству з обмеженою відповідальністю «Столяр»на суму 275157,96грн. з якої 190973,00грн. зараховано на погашення боргу, що виник станом на 01.07.2007р., залишок коштів 84184,46грн. врахований у взаєморозрахунок за період з липня 2006 по серпень 2007, заборгованість становить 274545,10грн.

В силу положень ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

27.09.2007року позивачем направлено відповідачу вимогу на суму 276390,29грн, яка виникла станом на 27.10.2007, тобто в період за який стягнута заборгованість по рішенню суду від 06.05.2009 № 8/98-38 в сумі 274545,10грн.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор, має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов’язання.

Ч.1 ст.203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов’язання всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.

Матеріалами справи підтверджено, що вимога позивача про сплату заборгованості від 27.09.2007р. (отримана відповідачем 14.10.2007р.) виконана лише 24.06.2008р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України зобов’язує боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно заяви про уточнення позовної вимоги інфляційні нараховані за період з жовтня 2007р. по червень 2008р. в сумі 63175,06грн., 3% річних за період з 15.10.2007р. по 23.06.2008р.

Враховуючи те, що заборгованість в сумі згідно меморіальних ордерів була перерахована 02.06. та 12.06.2008р., суд вважає безпідставним нарахування інфляційних та 3% річних за червень 2008р., тому з врахуванням зазначеного вимога позивача підлягає до задоволення в сумі 68867,86грн., з якої 63680,47грн. інфляційні та 5187,39грн. –3% річних.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на оплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. ч.1 ст.203, 526,530, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, роз’ясненням Вищого господарського суду України наданому в Інформаційному листі від 20.11.2008р. №01-8/685 «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства», ст.ст.33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій»(43000, Волинська область, м.Луцьк, пров.Комунальний,4, код ЗКПО 23251236) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столяр»(43000, Волинська область, м.Луцьк, (пров. Комунальний,4), вул.Бойка,1, ЄДРПОУ 30659117) 68867,86грн., з них 6368,47грн. інфляційних нарахувань та 5187,39грн. – 3% річних, а також 688,68грн. витрат на оплату держмита та 113,52грн. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 .В решті позову відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В.Костюк

Дата підписання

повного тексту рішення 27.07.2009р.