Постанова № 42648417, 03.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2015 р. Справа № 814/4324/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Жука С.І. судді - Потапчука В.О. судді - Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року по справі за позовом Фермерського господарства «Олег» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 0000942201, від 01.10.2013 року № 0000952201, -

встановиЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 0000952201 - повністю, та податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 0000942201 частково на суму основного зобов'язання 87469 грн. та на суму штрафних санкцій - 25812,00 грн. (з урахуванням змінених позовних вимог).

Суд першої інстанції своєю постановою від 27 листопада 2013 року позов фермерського господарства "Олег" - задовольнив частково.

Скасував податкове повідомлення рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області від 01.10.2013 року № 0000952201 - повністю.

Частково скасував податкове повідомлення-рішення Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Миколаївській області від 01.10.2013 року № 0000942201 на суму основного зобов'язання 85255,00 грн. та на суму штрафних санкцій - 24210,00 грн.

Первомайська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Первомайська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції розглядались господарські операції які здійснювались на виконання укладених договорів між ФГ «Олег» та ПП «АП Благодатненський птахопром» на які посилаються сторони під час розгляду справи в судовому засіданні. Виконання договірних зобов'язань оформлювались актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), на підставі виписаних контрагентом податкових накладних, позивачем сформований податковий кредит з ПДВ.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що судом першої інстанції залишено поза увагою факти реального здійснення господарських операцій, які можуть бути підтверджені, крім обов'язкових документів, ще й іншою документацією, зокрема шляхом дослідження документів які свідчили б про зміну майнового стану сторін. Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів, наданих позивачем, на підтвердження виконання господарських операцій з ПП «АП Благодатненський птахопром», зокрема, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенню про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, оскільки не містять інформації щодо місця складання, змісту господарських операцій, на підставі якого договору були складені, позбавлені можливості ідентифікації осіб, які підписували їх та одиниці виміру. Так, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п.2 ст.3 означеного Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який відповідно повинен містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які свідчать про здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» одиниця виміру - це фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин. Окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання. В порушення вище зазначеної вимоги акт приймання - передачі виконаних робіт за договором по наданню послуг з перевезення одиницею виміру визначено штуки замість тонно кілометрів.

Вище зазначені вимоги передбачені п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.п. 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що вимогами чинного законодавства передбачено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Отже витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. З наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі виконаних робіт не можливо встановити, які саме роботи були виконані, в якому обсязі, та яким чином визначалися вартісні показники. При цьому у вище зазначених актах відсутні данні про місце складання актів, відсутні відомості відносно якого договору складено акт виконаних робіт або надано послуг, неможливо ідентифікувати осіб які складали зазначені акти.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки такій обставині як не відповідність двох копій акту №1283 від 30.12.2011 року (різне розташування печаток на копіях, різні підписи в графі роботу прийняв). В той же час в матеріалах справи відсутній оригінал акту №1283 від 30.12.2011 року або належним чином завірена копія Крім цього в матеріалах справи відсутні самі договори на підставі яких проводились робота та наддавались послуги, що свідчить про не об'єктивну оцінку судом першої інстанції доказів.

На підтвердження реальності господарських правовідносин з ПП «АП Благодатненський птахопром» позивачем надано лише податкові накладні, при цьому позивачем не подано сертифікатів якості на поставлену продукцію, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей тощо. Відповідно до інструкції затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 16.05.1996р. № 99 (далі Інструкція 99) чинної на час правовідносин між позивачем та відповідачем, дозволено продавцям відпускати ТМЦ, основні засоби, нематеріальні активи, грошові засоби, цінні папери та ін.. тільки за довіреністю. Норми Інструкції 99 підлягають належному виконанню усіма підприємствами, установами та організаціями і навіть іноземними представництвами (п.1 Інструкції 99).

Таким чином, з наданих позивачем на підтвердження своєї позиції первинних документів неможливо дійти висновку, які роботи були фактично виконані або надані послуги підприємством АП «Благодатненський птахопром» і в якому обсязі, що виключає можливість встановити їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, аргументовано, з посиланням на належну доказову базу довів законність своїх дій та правомірність накладеного стягнення. Суд першої інстанції не дав належної оцінки фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам у зв'язку із чим, прийшов до хибного висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача та ухвалив рішення, яке не відповідає Закону. Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим рішення суду першої підлягає скасуванню, з постановленням нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Фермерського господарства «Олег» до Первомайської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.10.2013 року № 0000942201, від 01.10.2013 року № 0000952201 - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.

Головуючийсуддя С.І. Жук суддя В.О. Потапчук суддя Г.В. Семенюк