Рішення № 42648220, 10.02.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2015 р.Справа № 924/1890/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАСКИ-ІНВЕСТ" м. Київ;

2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шпичинці

про стягнення 1925221,04 грн. заборгованості, з них 1114697,46 грн. - основна сума боргу, 48050,02 грн. - пеня, 278674,36 грн. - штраф, 71470,68 грн. - 36% річних, 36396,30 грн. - інфляційні втрати, 375932,22 грн. - курсова різниця.

Представники сторін:

позивача: Бундз Т.В. довіреність від 14.01.13р.

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

Повне рішення складено 10.02.2015р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальність "Агрохімічна компанія "Вітагро" м. Волочиськ Хмельницької області звернулось з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСКИ-ІНВЕСТ" м. Київ та Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шпичинці про стягнення 1925221,04 грн. заборгованості, з них 1114697,46 грн. - основна сума боргу, 48050,02 грн. - пеня, 278674,36 - штраф, 71470,68 грн. - 33% річних, 36396,30 грн. - інфляційні втрати, 375932,22 грн. - курсова різниця.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачами умов договору поставки №15-03/14 ЖТ від 05.03.2014р. та договору поруки №15-03/14 ЖТ від 20.05.2014р.

Представник позивача в судове засідання з'явився та просить суд задовольнити позовні вимоги. Зокрема зазначає, що на виконання умов договору ТОВ "ХАСКИ-ІНВЕСТ" отримало від постачальника засобів захисту рослин на загальну суму 1925221,04 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Враховуючи, що відповідач 1 за отриманий товар згідно з договором №15-03/14 ЖТ від 05.03.2014р. розрахувався з простроченням платежу, то позивач нарахував до сплати 48050,02 грн. - пені, 278674,36 - штрафу, 71470,68 грн. - 33% річних, 36396,30 грн. - інфляційних втрат, 375932,22 грн. - курсову різницю.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи банківські виписки на підтвердження часткової оплати від 21.05.14р. та 22.05.14р.

19.01.2015р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача стосовно клопотання відповідача 1 про передачу справи за підсудністю до господарського суду м. Києва, де зазначає, що чинним законодавством не передбачено надання згоди боржником на укладення договору поруки між кредитором та поручителем.

На думку позивача, подібними клопотаннями відповідач - 1 намагається затягнути розгляд справи, оскільки за нам рахується значна сума боргу. З посиланням на судову практику (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 21.05.2014р. і справі №924/11/14) вказує, що подібні договори поруки укладені правомірно.

На рахунок описки в п. 2.1. договору поруки, то позивач стверджує, що така описка була йому відома та в подальшому усунута (зміст листів №94-01 від 21.05.2014р. та б/н від 22.05.2014р., додаткової угоди №1 від 22.05.2014р.

21.01.2015р. на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача щодо стягнення курсової різниці, зокрема посилається на свободу договору (ст.ст. 6, 627 ЦК України). Також посилається на ст. 524 ЦК України щодо можливості визначити в договорі грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

В обґрунтування правової позиції щодо стягнення курсової різниці позивач також посилається на судову практику Верховного Суду України в постанові від 04.07.2011р. № 3-62гс11.

Представник відповідача 1 - ТОВ "ХАСКИ-ІНВЕСТ" м. Київ в судове засідання не з'явився відзиву на позов не подав, про дату розгляду справи був належним чином повідомлений про що свідчить судова повістка про вручення від 30.01.2015 р. На адресу суду надіслав клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

При цьому, відповідач 1 зазначає, що позивач для пред'явлення позову вибрав місцезнаходження Відповідача 2 ВСК "Шпичинці", юридична адреса якого с. Шпичинці, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., та з яким нібито укладено Договір поруки №15093/14 ЖТ від 20.05.14р.

Відповідач 1 звертає увагу суду на те, що по-перше, відповідачу 1 не було відомо про укладення даного Договору поруки; по-друге Відповідач 1 вважає, що Договір поруки №15093/14 ЖТ від 20.05.14р. є таким, що неукладений, а відповідно не породжує жодних прав та обов'язків; по-третє, на думку відповідача 1 ВСК "Шпичинці" є підставною фірмою, яка використовується Позивачем з метою розгляду справ не за місцем знаходження основного відповідача, а саме Господарським судом Хмельницької області.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного Відповідач 1 просить суд направити справу №924/1890/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область до 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСКИ-ІНВЕСТ" м. Київ; 2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шпичинці про стягнення 1925221,04 грн. заборгованості, з них 1114697,46 грн. - основна сума боргу, 48050,02 грн. - пеня, 278674,36 - штраф, 71470,68 грн. - 33% річних, 36396,30 грн. - інфляційні втрати, 375932,22 грн. - курсова різниця до Господарського суду м. Києва.

В задоволенні цього клопотання суд (ухвалою від 27.01.2015 р.) відмовив з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Твердження відповідача 1, що йому невідомо про укладення договору поруки, а також те, що Виробничий сільськогосподарський кооператив „Шпичинці" є підставною фірмою, не підтвердженні жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях відповідача - 2.

Звертається увага, що Договір поруки за змістом приписів статей 553, 554 ЦК України укладається кредитором за зобов'язанням, яке забезпечується порукою, і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою. Законодавством України не передбачено і не випливає зі змісту правовідносин поруки обов'язку кредитора або поручителя за договором поруки отримувати згоду боржника на укладення такого договору (див. постанови Вищого господарського суду України від 07.09.2010 N 53/86-09, від 07.09.2010 N 14/212пд).

З огляду на відсутність передбаченого законом обов'язку укладати договір поруки лише за згодою боржника, відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину (п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Представник відповідача 2 - Виробничий сільськогосподарський кооператив „Шпичинці" в судове засідання не з'явився, однак 15.01.2015р. надіслав на адресу суду відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує про солідарне стягнення грошових коштів. При цьому пояснює, що через складний фінансовий стан не спроможне перерахувати ТОВ "Агрохімічна компанія ВІТАРГО" грошові кошти в сумі 1 925 221,04 грн.

Також відповідач 2 просить суд проводити розгляд справи без участі представника ВСК "Шпичинці".

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між приватним підприємством АК "Вітагро" (Продавець) та Фермерським господарством "Хаски - Інвест" с. м. Київ, (Покупець, надалі - відповідач 1) укладено договір поставки №15-03/14 ЖТ від 05.03.14р., за умовами якого постачальник зобов'язується в строки, визначені договором передати у власність покупця засоби захисту рослин та/або мікродобрива (надалі Товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його вартість (п.1.1.).

Відповідно до п.1.2. Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, вартість товару загальна, термін оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях-додатках до договору, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з п.2.1. договору ціна товару вираховується, як сума вартостей усіх партій товару (згідно відповідних специфікацій), переданих постачальником у власність Покупцю.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що Покупець проводить оплату вартості Товару шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у банківській установі. Термін та схема оплати кожної партії товару будуть обговорюватись сторонами в кожному конкретному випадку окремо, та відображатись у відповідних специфікаціях-додатках, які є додатками до цього договору.

Сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплата вартості Товару, визначаються шляхом множення грошового еквівалента ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору (специфікаціях на курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" на банківський день, який передує фактичній оплаті Покупцем ціни Товару (неоплаченої частини).

Однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" на банківський день, який передує фактичній оплаті Покупцем ціни Товару (її неоплаченої частини) менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання специфікації, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент підписання специфікації, в цьому випадку оплата здійснюється за ціною, яка була встановлена на момент підписання відповідної специфікації (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п.3.1.3. постачальник зобов'язаний передати товар покупцеві із дотриманням термінів поставки, вказаних у додатках, та в місцях, визначених в графі „Базис поставки" цих же додатків. Якщо інше не буде визначено в додатку, базис поставки товару - ЕХW (Інкотермс-2000) - склад постачальника (Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7).

Покупець зобов'язався відповідно до п.3.2.2. договору оплатити вартість товару в термін (и), вказані у додатках (специфікаціях), враховуючи при цьому, умови п.2.8. цього договору.

Згідно з п. 3.2.6 Договору виконання обов'язку Покупця з оплатити товару може забезпечуватись договорами застави, договорами поруки, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Пунктом 7.2.1. Договору сторони погодили, що покупець несе відповідальність за затримку з оплатою постачальнику за поставлений товар, сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та тридцять шість відсотків річних від простроченої (неоплачуваної) суми (п. 7.2.3 Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та припиняється належним виконанням всіх умов даного договору сторонами (п. 5.1. Договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою №1/1 до договору поставки сторони внесли зміни, зокрема встановили, що Постачальник визначає у Видатковій накладній вартість Товару із розрахунку множення грошового еквівалента ціни Товару в іноземній валюті вказаній в додатках до договору (специфікаціях), курс продажу іноземної валюти, встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" на дату формування видаткової накладної (п. 2.3.2)

Крім того, між сторонами підписані Додатки до договору, зокрема,

- №1 від 06.05.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 11138,40 грн. (еквівалент 936 дол. США) кінцевий термін оплати до 09.05.14р.,

- №2 від 22.05.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 278863,20грн. (еквівалент 23046,55 дол. США), кінцевий термін оплати до 01.11.14р.;

- №3 від 05.06.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 57614,40 грн. (еквівалент 4761,52 дол. США), кінцевий термін оплати до 01.11.14р.;

- №4 від 25.06.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 460627,20грн. (еквівалент 38385,60 дол. США) кінцевий термін оплати до 01.11.14р.;

- №5 від 05.03.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 85192,50грн. (еквівалент 5132,08 Євро), кінцевий термін оплати до 01.11.14р.;

- №6 від 22.06.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 236880,00 грн. (еквівалент 19740,00 дол. США), кінцевий термін оплати до 01.11.14р.;

- №7 від 25.06.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 23328,00 грн. (еквівалент 1944,00 дол. США) кінцевий термін оплати до 01.11.14р.;

- №8 від 05.03.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 14256,00грн. (еквівалент 1188,00 дол. США), кінцевий термін оплати до 01.11.14р.;

- №9 від 05.03.14р. найменування, кількість, ціна, вартість та термін поставки товару на загальну суму 13708,80 грн. (еквівалент 1142,40 дол. США), кінцевий термін оплати до 01.11.14р.

На виконання умов договору постачальником поставлено відповідачу 1 товар згідно видаткових накладних: №1669 від 21.05.2014р. на суму 11138,40грн., №1668 від 22.05.2014р. на суму 278863,20 грн., №2062 від 13.06.2014р. на суму 57614,40грн., №2424 від 04.07.2014р. на суму 14256,00 грн., №2426 від 04.07.2014р. на суму 23328,00 грн., №2425 від 04.07.2014р. на суму 460627,20грн., №2427 від 04.07.2014р. на суму 236880,00 грн., №2428 від 04.07.2014р. на суму 85192,50 грн., №2574 від 16.07.2014р. на суму 13708,80 грн., який отриманий відповідачем 1 на підставі довіреностей №48 від 21.05.2014р., №80 від 22.05.2014р., №84 від 05.06.2014р., №94 від 01.07.2014р., №92 від 27.06.2014р., №89 від 27.06.2014р., №91 від 27.06.2014р., №90 від 27.06.2014р. При цьому в зазначених накладних міститься повідомлення щодо розрахункового курсу дол. США та звернуто увагу відповідача 1, що оплата за товар здійснюється з врахуванням курсової різниці в порядку, встановленому п. 2.3. Договору поставки №15-03/ЖТ від 05.03.2014р.

Всього ТОВ "Хаски-Інвест" отримало від ТОВ „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" засобів захисту рослин на загальну суму 1 181 608,50 грн., однак сплачено його вартість частково в сумі 66911,04 грн., що підтверджується банківськими виписками від 21.05.2014р. на суму 11138,40 грн., від 22.05.2014р. на суму 55772,64 грн.

Таким чином заборгованість відповідача 1 становить 1 114 697,46 грн.

20.05.14р. між ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" (Кредитор) та Виробничо-сільськогосподарським кооперативом „Шпичинці" (Поручителем) було укладено договір поруки №15-03/14 ЖТ, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Хаски-Інвест" (Боржник), що виникли з договору поставки №15-03/14 ЖТ від 05.03.14р., а саме здійснити оплату за поставлене насіння в обсязі та на умовах Договору поставки №15-03/14 ЖТ від 05.03.14р., а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції, а також у випадку коливання курсу валют оплатити курсову різницю у випадках, передбачених договором поставки №15-03/14 ЖТ.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. У разі порушення зобов'язання боржником, кредитор має право на власний вибір, направити поручителю письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину) або пред'явити до поручителя позов (п.п. 3.1., 4.1.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору поруки останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення зобов'язання за основним договором.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатковою угодою №1 від 22.05.2014р. до договору поруки сторони виклали п. 2.1. договору поставки в наступній редакції: "здійснити оплату за поставлені засоби захисту рослин, біопрепарати, регулятори росту рослин та/або мікродобрива в обсязі та на умовах Договору поставки №15-03/14 ЖТ від 05.03.14р., а також відшкодувати збитки та сплатити штрафні санкції, а також у випадку коливання курсу валют оплатити курсову різницю у випадках, передбачених договором поставки №15-03/14 ЖТ".

У зв'язку з несплатою відповідачем 1 заборгованості за договором поставки №15-03/14 ЖТ від 05.03.14р. позивачем поданий позов про стягнення солідарно з відповідачів 1925221,04 грн., з них 1114697,46 грн. - основна сума боргу, 48050,02 грн. - пеня, 278674,36 грн. - штраф, 71470,68 грн. - 36% річних, 36396,30 грн. - інфляційні втрати, 375932,22 грн. - курсова різниця.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Згідно зі ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки. Так, ТОВ "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" поставив відповідачу 1 товар, останній прийняв його та зобов'язався сплатити за нього певну грошову суму. Відповідачем 1 не спростовано факту отримання товару.

Відповідач 1 - ТОВ "Хаски-Інвест" своїх зобов'язань за договором поставки №15-03/14 ЖТ від 05.03.14р. належним чином та в повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 1 114 697,46 грн.

Отже, позов про стягнення 1 114 697,46 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Пунктом 7.2.1 договору поставки №15-03/14 ЖТ від 05.03.14р. сторони передбачили, що за затримку з оплатою постачальника за поставлений товар, покупець несе відповідальність сплачуючи штраф в розмірі 25% від суми боргу (його неоплаченої частини) на перший день прострочення платежу, а також сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідно позивачем нараховано 48 050,02 грн. пені, розраховану по кожній накладній окремо та 278674,36грн. штрафу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перерахунок пені, суд встановив правомірність нарахування останньої в сумі 48050,02 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем правомірно здійснено розрахунок штрафу в сумі 278674,36 грн., який підлягає стягненню з відповідачів в повному обсязі.

При цьому судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій (позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 09.04.2012 р. по справі №20/246-08).

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Зазначена стаття кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи питання про стягнення сум пені та штрафу, судами повинно бути взято до уваги: причини неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (аналогічна позиція у постанові ВГСУ від 31.10.2012 року №5004/718/12).

Суд дослідивши наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій, вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені та штрафу на 50% та стягнути пеню в сумі 24025,01грн. (50 х 48050,02/ 100), штраф в розмірі 139337,18 грн. (50 х 278674,36 /100). При зменшені неустойки враховується, що позивачем заявлені вимоги про стягнення додатково 36% річних і скоригованої вартості товару у зв'язку із збільшенням курсу дол. США

У зв'язку з цим у позові про стягнення 24025,01грн. (48050,02 - 24025,01) пені та 139337,18грн. (278674,36 - 139337,18) штрафу слід відмовити.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором (п.7.2.3) сторонами збільшено розмір процентів, передбачених ст.625 ЦК України до 36 % річних. Тому позивачем проведені нарахування 36% у розмірі 71470,68грн.

Судом враховується, що дані нарахування проведені позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру згідно чинного законодавства, тому позовні вимоги в частині стягнення 36 % річних підлягають задоволенню. При цьому враховується, що згідно розрахунку позивач нарахував саме 36 % річних.

Також, позивачем враховуючи положення договору (п.2.3) заявлено до стягнення курсову різницю неоплаченого товару в розмірі 375 932,22 грн.

Статтею 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов'язковим для приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Обіг іноземної валюти на території України підпорядковується спеціальному правовому режиму, встановленому законодавством України, у тому числі Законами України "Про Національний банк України", "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декретом КМУ від 19 лютого 1993р. №19-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", нормативно-правовими документами Національного банку України.

Разом з тим, не суперечить цивільному законодавству України спосіб визначення грошового зобов'язання із застосуванням еквіваленту вартості гривні в іноземній валюті.

Частиною 2 статті 533 ЦК України встановлено правило, за яким якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Пунктом 2.3 договору, укладеного між позивачем і відповідачем 1, встановлено порядок обчислення суми коштів, яка підлягає сплаті за поставлений товар. При цьому елементом розрахунку є курс іноземної валюти встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" щодо продажу долара до гривні на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини).

Виходячи із визначеного договором правила, позивач визначив позовну вимогу до відповідача у вигляді курсової різниці в розмірі 375 932,22 грн., зокрема позивачем застосовано курс дол. США на фактичний день оплати по кожній специфікації окремо.

Здійснюючи розрахунок курсової різниці вартості неоплаченого товару, позивачем було застосовано курс іноземної валюти встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" станом на 11.12.2014р. щодо продажу долара (євро) до гривні на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), що визнається судом правомірним та обґрунтованим. Відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення також суму інфляційних втрат вартості гривні за спірний період в розмірі 36 396,30 грн., виходячи з положень статті 625 ЦК України. Відповідно до частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Інфляція - це знецінювання готівкових та безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги. Відповідно ст.3 до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» офіційний індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до статті 4 цього ж Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Як вбачається з аналізу умов договору, укладеного сторонами спору, оплаті підлягає вартість товару, визначена за правилами ч.2 ст.533 ЦК України та пунктом 2.3. договору, тобто вартість, визначена у сумі, яка обчислюється з урахуванням курсу іноземної валюти (дол. США) до гривні встановленого Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" на банківський день, який передує фактичній оплаті покупцем ціни товару (її неоплаченої частини), і відрізняється від вартості товару на час укладення договору на суму курсової різниці.

На думку суду, ця обставина виключає можливість застосування до спірних відносин положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Положення ч.2 ст.625 ЦК України щодо інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише щодо прострочених грошових зобов'язань, визначених у гривні і не можуть бути застосовані до вартості неоплаченого товару у гривні з урахуванням зміни курсу гривні в залежності від її ринкової вартості на день проведення розрахунків (аналогічна позиція викладена в постанові Рівненського апеляційного господарського суду України від 25.06.2014р. у справі №924/490/14).

Виходячи з наведеного, суд відмовляє в позові в частині стягнення 36396,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача 1 114 697,46 грн. основного боргу, пені в сумі 24025,01 грн., штрафу в розмірі 139337,18грн., річних в сумі 71470,68грн., курсової різниця в розмірі 375 932,22 грн.

В решті частині позову про стягнення 24025,01 грн. пені, 139337,18 грн. штрафу та 36396,30 грн. інфляційних втрат суд відмовляє.

Щодо солідарного стягнення суми боргу з обох відповідачів судом враховується наступне.

За договором поруки від 20.05.2014р. відповідач 2, як поручитель, зобов'язався відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникли з договору поставки від №15-03/14 ЖТ від 05.03.2014р., в т.ч. щодо сплати основного боргу, штрафних санкцій та курсової різниці.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ч. 1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зазначене свідчить, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення заборгованості до відповідача 1 та до відповідача 2, які відповідають як солідарні боржники.

При виготовлені резолютивної частини рішення враховуються вимоги п.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.12 та норма ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст.49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору підлягають покладенню на відповідачів в рівних частинах пропорційно правомірно задоволеним позовним вимогам. При цьому, судом враховано п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "ВІТАГРО" м. Волочиськ, Хмельницька область до 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСКИ-ІНВЕСТ" м. Київ; 2. Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці", Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шпичинці про стягнення 1925221,04 грн. заборгованості, з них 1114697,46 грн. - основна сума боргу, 48050,02 грн. - пеня, 278674,36 грн. - штраф, 71470,68 грн. - 36% річних, 36396,30 грн. - інфляційні втрати, 375932,22 грн. - курсова різниця задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСКИ-ІНВЕСТ" (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29, кв. 62, код 34343330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 1 114 697,46 грн. (один мільйон сто чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 46 коп.) основного боргу, 24025,01 грн. (двадцять чотири тисячі двадцять п'ять гривень 01 коп.) пені, 139337,18грн. (сто тридцять дев'ять тисяч триста тридцять сім гривень 18 коп.) штрафу, 71470,68грн. (сімдесят одну тисячу чотириста сімдесят гривень 68 коп.) річних, 375 932,22 грн. (триста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 22 коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Виробничий сільськогосподарський кооператив "Шпичинці" с. Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області (код 03788721).

Видати наказ.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу „Шпичинці" (с. Шпичинці Хмельницького району, Хмельницької області, код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) - 1 114 697,46 грн. (один мільйон сто чотирнадцять тисяч шістсот дев'яносто сім гривень 46 коп.) основного боргу, 24025,01 грн. (двадцять чотири тисячі двадцять п'ять гривень 01 коп.) пені, 139337,18грн. (сто тридцять дев'ять тисяч триста тридцять сім гривень 18 коп.) штрафу, 71470,68грн. (сімдесят одну тисячу чотириста сімдесят гривень 68 коп.) річних, 375 932,22 грн. (триста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 22 коп.) курсової різниці. Даний обов'язок є солідарним. Солідарний боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСКИ-ІНВЕСТ" (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29, кв. 62, код 34343330).

Видати наказ.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАСКИ-ІНВЕСТ" (м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29, кв. 62, код 34343330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 18888,24 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 24 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Шпичинці" (с.Шпичинці Хмельницького району Хмельницької області, код 03788721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімічна компанія „ВІТАГРО" (Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Котовського, 7, код 37993500) 18888,24 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 24 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 10.02.2015р.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,(31200, Хмельницька обл., м. Волочиськ, вул. Котовського, 7),

3 - відповідачу, (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29, кв. 62) рекоменд.,

4 - відповідачу, (31322, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шпичинці), реколменд.