Постанова № 42647949, 20.01.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року 11 год. 20 хв. Справа № 808/7048/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сацького Р.В.

за участю секретаря судового засідання - Ярошенко А.С.,

представника позивача: Острик С.Ю.,

представника відповідача: Карленко Н.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Дельта»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання дії неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Дельта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя під час проведення планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта» (код ЄДРПОУ 36447852);

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя №0003572211 від 06.10.2014, яким визначено загальний розмір податкового зобов'язання щодо сплати податку на прибуток - 542224, 50 грн., з яких 361483,00 грн. - за основним платежем, 180741, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийняте на підставі акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 1012/08-28-22-01/36447852 від 22.09.2014;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0003582211 від 06.10.2014, яким визначено загальний розмір податкового зобов'язання зі сплати ПДВ - 185832, 50 грн., з яких 148666,00 грн. - за основним платежем щодо сплати податку, 37166,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, прийняте на підставі акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №1012/08-28-22-01/36447852 від 22.09.2014.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем при проведенні перевірки неправомірно встановлено порушення зі сплату податку на додану вартість та податку на прибуток за період, що перевірявся, з 01.07.2012 по 31.12.2013. Так, у взаємовідносинах позивача із контрагентами ТОВ «Біопрот» та ТОВ «Білдінг Контракт» податковим органом встановлена відсутність первинних бухгалтерських документів, що підтверджуються господарські операції, встановлено відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням (юридичною адресою), за результатами чого констатовано нікчемність господарських договорів, укладених позивачем із зазначеними контрагентами. Крім того, на думку позивача, інспекторами податкового органу неправомірно зазначено, що протягом 2013 року позивачем безпідставно віднесено до собівартості витрати на придбання виробничої тари. Також вважає, що відповідачем протиправно встановлений обов'язок позивача здійснювати перерахування податку з доходів фізичних осіб на суму з нарахованого ОСОБА_3 доходу на загальну суму 900, 00 грн., оскільки ОСОБА_3 має статус суб'єкта підприємницької діяльності, а тому позивач не виступає податковим агентом останнього.

За результатами встановлених порушень податкового законодавства, які не визнаються позивачем, відповідач склав акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №1012/08-28-22-01/36447852 від 22.09.2014. Відповідно до вказаного акта складені оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача із заявленим позовом не погоджується. Надала до суду свої заперечення, в яких зазначає, що згідно акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.12.2013 №1977/26-57-22-06-09/38080359 відсутня можливість провести зустрічну звірку ТОВ «Біопрот» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01.09.2013 по 30.09.2013, зокрема, ТОВ «ТД «Дельта». Також у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням ТОВ «Білдінг Контракт» зустрічну звірку щодо даного підприємства позбавлена можливості провести ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, про що складено акт №1771/04-66-15-00/38676407 від 03.07.2014, акт №1158/04-66-15-00/38676407 від 22.04.2014. Зазначені підприємства, що є контрагентами ТОВ «ТД «Дельта», не надали для проведення звірки необхідні документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, чим порушено статтю 185 ПК України в частині відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями. Документи, одержані ТОВ «ТД «Дельта» від вказаних контрагентів не є первинними бухгалтерськими документами, а правочини, укладені із цими контрагентами, не спрямовані на настання реальних наслідків.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог.

Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З 04.08.2014 по 15.09.2014 за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта» проведена планова виїзна перевірка службовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за результатами проведення якої складено акт №1012/08-28-22-01/36447852 від 22.09.2014.

На підставі даного акта перевірки Відповідачем оформлені податкові повідомлення-рішення:

- №0003582211 від 06.10.2014, яким визначено загальний розмір податкового зобов'язання зі сплати ПДВ - 185832,50 грн., з яких 148666,00 грн. - за основним платежем щодо сплати податку, 37166,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

- №0003572211 від 06.10.2014, яким визначено загальний розмір податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток - 542224,50 грн., з яких 361483,00 грн. - за основним платежем щодо сплати податку на прибуток, 180741,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до розділу 1 акта перевірки №1012/08-28-22-01/36447852 (аркуш №7) від 22.09.2014 встановлено, що ТОВ ТД «Дельта» в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з постачальниками товару / послуг ТОВ «Біопрот», ТОВ «Білдінг Контракт» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, неправомірно віднесені витрати на загальну суму 743328,00 грн. Детально суть порушення викладено в розділі 3.2.2 акту перевірки.

Відповідно до розділу 3.2.2 акта перевірки відповідачем зазначено, що «в ході проведення документальної планової виїзної перевірки з питання правомірності формування податкового кредиту встановлено, що ТОВ ТД «Дельта» мало взаємовідносини з постачальником послуг ТОВ «Біопрот» за вересень 2013 року у сумі ПДВ 4667,00 грн. (аркуш №19).

Від ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в м. Києві отримано акт від 03.12.2013 №1977/26-57-22-06-09/38080359 «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біопрот» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013».

Згідно матеріалів акту: «Зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Біопрот» та його посадові особи відсутні за податковою адресою (м. Київ, вул. Крижанівського, буд. 4, кв. 507)».

При цьому в ході судового розгляду організації проведення зустрічної звірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин вжито такі заходи:

Під час обстеження податкової адреси ТОВ «Біопрот» встановлено відсутність суб'єкта господарювання за вказаною адресою.

На дату складання акта звірки місцезнаходження ТОВ «Біопрот» не встановлено.

Виходячи з викладеного, відповідач дійшов до висновку, що звіркою ТОВ «Біопрот» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинах із платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013, а ТОВ «Біопрот» не надано усіх документів на підтвердження правильності віднесення сум до податкового кредиту та нарахування зобов'язань з ПДВ.

Аркушем справи №21 акта перевірки №1771/04-66-15-00/38676407 від 03.07.2014 встановлено, що від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області отримано акт №1771/04-66-15-00/38676407 від 03.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Контракт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.08.2013 по 30.11.2013.

Аналогічні висновки встановлені ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровські області в акті неможливості проведення зустрічної звірки №1158/04-66-15-00/38676407 від 22.04.2014

Згідно матеріалів вказаного акта ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області намагалася встановити місцезнаходження ТОВ «Білдінг Контракт», проте безпідставно.

У зв'язку із чим відповідач вважає, що ТОВ «Білдінг Контракт» вимог статті 185 Податкового кодексу України в частині відсутності об'єкта оподаткування податку на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/ послуг) з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями за період з 01.08.2013 по 30.11.2013.

Дані факти, на думку відповідача, свідчать про відсутність факту постачання товару ТОВ «Білдінг Контракт» на адресу ТОВ «ТД «Дельта» на загальну суму ПДВ 143999,00 грн., в тому числі, по періодах: за листопад 2013 року - 6310,00 грн., грудень 2013 року - 137689,00 грн.

ТОВ «ТД «Дельта», на думку відповідача, у зв'язку із цим не підтвердило первинними документами факт постачання від ТОВ «Білдінг Контракт» товару та неправомірно віднесло до податкового кредиту витрати по операція з придбання товарів/послуг на загальну суму ПДВ 143999,00 грн.

Проте, на думку суду, такі доводи податкового органу є неправомірними та свідчать про перекладення на відповідача відповідальності за здійснення господарської діяльності його контрагентами, що є неприпустимим.

Позивачем до адміністративного позову надані копії первинних документів, що свідчили про реальність господарських операцій на придбання від ТОВ «Біопрот» ксантанової камеді у кількості 500 кг на суму 28002,00 грн., а саме: договір №57 від 20.09.2013; документи на підтвердження поставок товару: видаткова накладна від 04.09.2013 №0000786; податкова накладна від 04.09.2013 №15; товарно-транспортна накладна ТОВ «Нова пошта» №59998004220420 від 05.09.2013, довіреність та наказ на отримання поштових товарів на уповноважену особу; документи на підтвердження розрахунків з ТОВ «Біопрот» за поставлений товар: платіжні доручення №2801 від 08.10.2013, №2823 від 10.10.2013, №2851 від 14.10.2013.

Так само позивачем надані копії документів на підтвердження господарських операцій із ТОВ «Білдінг Контракт»:

- договір на виконання навантажувально-розвантажувальних послуг №18 від 04.11.2013 з ТОВ «Білдінг Контракт»: договір поставки №041113/1 від 04.11.2013 з ТОВ «Білдінг Контракт»; договір поставки №041113/2 від 04.11.2013 з ТОВ «Білдінг Контракт»; рахунок-фактура № 15006 від 31.12.2013; заявка № 10 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 15006 від 31.12.2013; податкова накладна №15006 від 31.12.2013; рахунок-фактура №1511 від 04.11.2013; видаткова накладна № 1511 від 04.11.2013; товарно-транспортна накладна від 04.11.2013; податкова накладна №1510 від 04.11.2013; рахунок-фактура №13046 від 27.12.2013; заявка №9 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 13046 від 27.12.2013; податкова накладна №13046 від 27.12.2013; рахунок-фактура №12030 від 25.12.2013; заявка № 8 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 12030 від 25.12.2013; податкова накладна №12030 від 25.12.2013; рахунок-фактура №11079 від 23.12.2013; заявка № 7 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 11079 від 23.12.2013; податкова накладна № 11079 від 23.12.2013; рахунок-фактура №9035 від 19.12.2013; заявка № 6 до договору № 18 від 14.11. листопада 2013; акт приймання № 9035 від 19.12.2013; податкова накладна № 9035 від 19.12.2013; рахунок-фактура №7541 від 16.12.2013; заявка № 5 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 7541 від 16.12.2013; податкова накладна № 7541 від 16.12.2013; рахунок-фактура №5525 від 12.12.2013; заявка № 4 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 5525 від 12.12.2013; податкова накладна №5525 від 12.12.2013; рахунок-фактура №4036 від 09.12.2013; заявка № 3 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 4036 - 09.12.2013; податкова накладна №4036 від 09.12.2013; рахунок-фактура №2532 від 06.12.2013; заявка № 2 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 2532 від 06.12.2013; податкова накладна №2532 від 06.12.2013; рахунок-фактура №1019 від 03.12.2013; заявка № 1 до договору № 18 від 14.11.2013; акт приймання № 1019 від 03.12.2013; податкова накладна №1019 від 03.12.2013; рахунок-фактура № 5526 від 12.12.2013; видаткова накладна № 5526 від 12.12.2013; товарно-транспортна накладна від 12.12.2013; податкова накладна № 5526 від 12.12.2013; рахунок-фактура №4038 від 09.12.2013; видаткова накладна № 4038 від 09.12.2013; товарно-транспортна накладна - 09.12.2013; податкова накладна №4038 від 09.12.2013; рахунок-фактура №4037 від 09.12.2013; видаткова накладна № 4037 від 09.12.2013; товарно-транспортна накладна від 09.12.2013; податкова накладна №4037 від 09.12.2013; рахунок-фактура №2533 від 06.12.2013; видаткова накладна № 2533 - від 06.12.2013; товарно-транспортна накладна від 06.12.2013; податкова накладна №2533 від 06.12.2013; рахунок-фактура №1020 від 03.12.2013; видаткова накладна № 1020 від 03.12.2013; товарно-транспортна накладна від 03.12.2013; податкова накладна №1020 від 03.12.2013; рахунок-фактура - 1510 від 04.11.2013; видаткова накладна № 1510 від 04.11.2013; товарно-транспортна накладна від 04.11.2013; податкова накладна №1511 від 04.11.2013.

Суд прийшов до висновку, що наведене спростовує доводи відповідача про непідтвердженість господарських операцій щодо постачання товарів / послуг.

За приписами статті 49 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності,

вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 статті 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця. Принцип свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, встановлює пункт 4 частини 1 статті 3 ЦК України.

Господарські операції оформлюються правочинами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двосторонні правочини - це договори.

За приписами частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір №57 від 20.09.2013, укладений з ТОВ «Біопрот», договір на виконання навантажувально - розвантажувальних послуг №18 від 04.11.2013 з ТОВ «Білдінг Контракт», договір поставки №041113/1 від 04.11.2013 з ТОВ «Білдінг Контракт», договір поставки №041113/2 від 04.11.2013 з ТОВ «Білдінг Контракт» не визнані судом недійсним, а так само не є нікчемними, а тому є правомірними та спрямованими на настання реальних наслідків.

Реальність господарських операцій за зазначеними правочинами підтверджена первинними бухгалтерськими та фінансово-господарськими документами. Зокрема, за формою та змістом вказані документи відповідають нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Реальний характер господарських операцій між позивачем та ТОВ «Біопрот», позивачем та ТОВ «Білдінг Контракт», їх економічний зміст підтверджує зв'язок операцій, які відповідачем ставляться під сумнів, з господарською діяльністю позивача та доцільність їх реального здійснення й, відповідно, їх необхідність для позивача як об'єктивно існуючої реальності, а не лише у вигляді документування при фактичній відсутності таких операцій.

Пунктом 201.10 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити суми ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідачем не подано суду доказів, що контрагенти позивача не були зареєстровані в установленому порядку як платники ПДВ. Роботи, які були предметом правочинів, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача чи іншими особами не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом чи третіми особами вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 у справі №21-1376во06.

Аналіз норм ПК України дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011, справа № 21-47а10.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Таким чином, доводи відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та формування витрат, заниження розміру декларованого прибутку у зв'язку із порушенням контрагентів є непідтвердженими.

Крім того, заслуговують на увагу доводи позивача стосовно того, що відповідач не підтвердив належним чином відсутність здійснення його контрагентами підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Позивачем надані до матеріалів справи електронні витяги із реєстру ДП «Інформаційно-ресурсний центр», що сформовано на сайті «http:// irc.gov.ua» відносно ТОВ «Біопрот» та ТОВ «Білдінг Контракт». Відповідно до відомостей, зазначених у них, ТОВ «Біопрот» значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, містить зареєстровану адресу та має керівні органи. При цьому дане підприємство не ліквідоване та не знаходиться у процесі припинення підприємницької діяльності. Відомості щодо вказаного підприємства підтверджено. ТОВ «Білдінг Контракт» також значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, містить зареєстровану адресу та має керівні органи, не виключене із Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому дане підприємство знаходиться у ліквідаційній процедурі за судовим рішенням у справі про банкрутство №904/5441/14 від 06.08.2014 лише з 21.08.2014. На момент здійснення господарських операцій підприємство у процедурі ліквідації не перебувало.

Частинами 12, 14 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлена процедура внесення змін до реєстру у зв'язку із відсутністю особи за місцезнаходженням.

У разі надходження державному реєстратору від органу доходів зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про підтвердження зазначених відомостей датою, встановлена для чергового подання реєстраційної картки підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, маючи можливість звернутися до державного реєстратора із повідомленням про відсутність ТОВ «Біопрот» та ТОВ «Білдінг Контракт» відповідно, за місцезнаходженням, не реалізували свої повноваження. Принаймні, така інформація відсутня в Акті проведення планової виїзної перевірки ТОВ ТД «Дельта» №1012/08-28-22-01/36447852 від 22.09.2014. Так само відсутня інформація про звернення податкових органів до адміністративного суду із заявою про припинення вказаних юридичних осіб або до господарського суду із заявами про порушення щодо них провадження у справі про банкрутство.

Що стосується самої зустрічної звірки щодо здійснення господарських операцій між ТОВ ТД «Дельта» та ТОВ «Біопрот» необхідно зазначити наступне.

Також відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2010 №1232, зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

В акті проведення планової виїзної перевірки ТОВ ТД «Дельта» №1012/08-28-22-01/36447852 від 22.09.2014 відповідачем не зазначено про те, які саме обставини викликали у податкових інспекторів сумнів стосовно здійснення господарських операції між ТОВ ТД «Дельта» та ТОВ «Біопрот», ТОВ ТД «Дельта» та ТОВ «Білдінг Контракт», а також, в чому саме полягають розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Також необхідно зазначити, що акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки «ТОВ «Біопорт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.09.2013 та акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровські області «Про неможливість проведення зустрічної звірки» №1158/04-66-15-00/38676407 від 22.04.2014, акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №1771/04-66-15-00/38676407 від 03.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Контракт» з питань дотримання вимог податкового та законодавства в частині правильності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.08.2013 по 30.11.2013 не є документами, складення якого передбачено нормами чинного законодавства, зокрема, Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 27.12.2010 №1232. Даним Порядком складення актів про неможливість проведення зустрічної перевірки не передбачено.

Крім того, зазначені акти звірки складені до проведення перевірки ТОВ «ТД «Дельта», що свідчить про відсутність зв'язку між проведеною перевіркою діяльності позивача та проведенням звірки із його контрагентами.

Також відповідачем в акті перевірки (аркуш 12) зазначено, що «на порушення вимог пункту 138.4 статті 138 розділу ІІІ Кодексу підприємством віднесено до вартості придбаної сировини вартість тари, яка не була реалізована протягом 2013 року залишалася станом на 31.12.2013 в розмірі 1159216,00 грн.

Підпунктом 138.6 статті 138 розділу ІІІ Кодексу визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Таким чином, в порушення пп. 138.1.1 п. 138.1. п. 138.2, п. 138.4. п. 138.6 ст. розділу ІІІ ПК України ТОВ «ТД «Дельта» не підтверджено даними бухгалтерського обліку показник по рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 1159216,00 грн. за 2013 рік».

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 розділу ІІІ ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У судовому засідання свідок ОСОБА_5, що працює головним бухгалтером ТОВ «ТД «Дельта», пояснила, що показник «Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» по рядку 05.1. «Собівартість придбаних (виготовлених), та реалізованих товарів (робіт, послуг) сформовано згідно ПКУ - формування валових витрат за 2013рік. Згідно вимог ПКУ ст. 138 п.138.2 в затрати за даний період сировина та пакувальний матеріал (тара) включено тільки ті, які дійсно були затрачені при виготовлені продукції і в кінцевому результаті реалізовані в цьому ж періоді. Також згідно ст.138 п.138.4 на собівартість реалізованої продукції включені витрати (виконані роботи), які прямо впливають на затрати, особливості формування затрат підприємства. Всі документи в оригіналах були пред'явлені при перевірці, в належному оформлені (згідно Законодавства). В суд були також пред'явлені завірені копії документів по послугам і придбанню товарів. Сировина і тара, яка не була включена в вартість продукції в рядок 05.1. по декларації не включено.

Представник ТОВ «ТД «Дельта» у судовому засіданні додатково пояснив, що станом на 31.12.2013 реалізована уся готова продукція (протягом грудня-листопада 2013 року), до складу якої входила придбана тара, що підтверджується доданими до позовної заяви видатковими накладними №13 від 04.11.2013; №35 від 07.11.2013; №36 від 08.11.2013; №43 від 11.11.2013; №68 від 15.11.2013; №77 від 18.11.2013; №80 від 18.11.2013; №96 від 21.11.2013; №108 від 25.11.2013; №129 від 28.11.2013; №134 від 29.11.2013; №7 від 02.12.2013; №8 від 02.12.2013; №11 від 03.12.2013; №17 від 03.12.2013; №37 від 05.12.2013; №38 від 05.12.2013; №43 від 06.12.2013; №52 від 07.12.2013; №58 від 09.12.2013; №60 від 09.12.2013; №65 від 10.12.2013; №71 від 11.12.2013; №73 від 11.12.2013; №75 від 12.12.2013; №76 від 12.12.2013; №80 від 12.12.2013; №83 від 12.12.2013; №84 від 12.12.2013; №89 від 13.12.2013; №102 від 16.12.2013; №105 від 16.12.2013; №106 від 16.12.2013; №115 від 17.12.2013; №126 від 18.12.2013; №130 від 19.12.2013; №136 від 19.12.2013; №138 від 19.12.2013; №157 від 23.12.2013.

У матеріалах справи також містить оборотно-сальдові відомості, що підтверджують списання тари по мірі її виготовлення із рядка, на якому обліковується тара та пакування, до рядка, на якому обліковується готова продукція, а також із вказаного субрахунку після її реалізації.

Суд вважає, що викладене дає підстави повною мірою стверджувати про правомірність віднесення до собівартості витрат на придбання тари у 2013 році.

Також податковим органом здійснена перевірка правильності нарахування та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати найманих працівників та інших доходів (пункт 3.7. аркуш акта №33) визначено, що згідно виписки банку від 04.11.2013 №3041 фізичній особі ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) ТОВ «ТД «Дельта» було виплачено дохід за запчастини до обладнання на загальну суму 900,00 грн.

ТОВ «ТД «Дельта» до перевірки не надано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 Податок з доходів фізичних осіб ОСОБА_3 підприємством не нараховувався та не сплачувався.

Згідно пункту 177.8 статті 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходів від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Позивачем до матеріалів позовної заяви додана копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3

Жодних доказів ненадання податковому органу вказаного свідоцтва відповідач не надав.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

З наведених підстав, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Дельта» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання дії неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя під час проведення планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта» (код ЄДРПОУ 36447852).

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя №0003572211 від 06.10.2014, яким визначено загальний розмір податкового зобов'язання щодо сплати податку на прибуток - 542224, 50 грн., з яких 361483,00 грн. - за основним платежем, 180741, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, прийняте на підставі акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 1012/08-28-22-01/36447852 від 22.09.2014.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя № 0003582211 від 06.10.2014, яким визначено загальний розмір податкового зобов'язання зі сплати ПДВ - 185832, 50 грн., з яких 148666,00 грн. - за основним платежем щодо сплати податку, 37166,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, прийняте на підставі акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №1012/08-28-22-01/36447852 від 22.09.2014.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта» судовий збір у розмірі 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 28 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький