Ухвала суду № 42647915, 05.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/3087/14

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного агентства лісових ресурсів України, Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: скасувати як протиправний та незаконний наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 04.07.2014р. №393-к «Про звільнення з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1», поновити на посаді начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, а також стягнути з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ про звільнення його з посади за п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України є неправомірним, оскільки він виданий без досягнення домовленості між позивачем та роботодавцем про дату звільнення. Заява про звільнення написана під впливом тиску та примусу зі сторони посадових осіб відповідачів, а тому не може бути доказом добровільного волевиявлення позивача щодо звільнення із займаної ним посади. Після написання 19.06.2014р. заяви про звільнення ОСОБА_1 продовжував виходити на роботу та виконувати свої посадові обов'язки, однак під час перебування на лікарняному ним отримано наказ від 04.07.2014р. №393-к «Про звільнення з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1», який позивач вважає незаконним.

Державне агентство лісових ресурсів України проти позову заперечувало, посилаючись на те, що підставою для видання наказу від 04.07.2014р. №393-к є власноручно написана ОСОБА_1 заява про звільнення з посади за угодою сторін від 18.06.2014р., погодження Міністра аграрної політики та продовольства України від 03.07.2014р. та голови Херсонської обласної державної адміністрації від 20.06.2014р. Доводи позивача про написання ним заяви про звільнення під приводом тиску відповідач вважає безпідставними, оскільки жодного доказу таких тверджень ОСОБА_1 не надано. В задоволенні позову Державне агентство лісових ресурсів України просило відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03.11.2014р. позов задоволено.

Скасовано наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 04.07.2014р. №393-к «Про звільнення з посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1.». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства з 5 липня 2014 року. Стягнуто з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 12638,65 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів. Також, суд постановив допустити негайне виконання постанови в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4717,44 грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що виконання працівником посадових обов'язків після узгодженої дати звільнення свідчить про те, що трудовий договір не припинено, оскільки роботодавцем не дотримано умови угоди та не звільнено працівника у строк, визначений сторонами. Відповідачем не надано доказів анулювання попередньої домовленості з позивачем про звільнення за угодою сторін з 19.06.2014р. та досягнення іншої домовленості щодо дати звільнення з 04.07.2014р. Звільняючи ОСОБА_1 із займаної посади з порушенням строку, визначеного угодою, Державне агентство лісових ресурсів України допустило порушення конституційних прав позивача, а саме щодо можливості забезпечення належною роботою в зв'язку з невизначеністю дати звільнення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Державне агентство лісових ресурсів України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом залишено поза увагою, що звільнення позивача можливе було не раніше наступного дня після погодження цього питання Міністром аграрної політики та продовольства України і головою Херсонської обласної державної адміністрації. Чинним законодавством не передбачено відізвання в односторонньому порядку заяви про звільнення за згодою сторін, а звільнення ОСОБА_1 з 04.07.2014р. жодним чином не позбавляє його можливості заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, наказом Державного комітету лісового господарства України від 10.09.2014р. №531-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №393-к від 04.07.2014р. ОСОБА_1 звільнено із посади начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства за п.1 ст.36 КЗпП України (згодою сторін).

Підставою для звільнення Державне агентство лісових ресурсів України вказало заяву позивача від 18.06.2014р., лист-погодження Міністра аграрної політики та продовольства України від 03.07.2014р. та лист-погодження голови Херсонської ОДА від 20.06.2014р.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

За змістом вказаної норми при домовленості між працівником і уповноваженим органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України договір припиняється в строк, визначений сторонами, анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді обох сторін.

Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами та доповненнями) при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Отже, визначення дати звільнення за згодою сторін є обов'язковою умовою такого звільнення. Окрім того, предметом доказування у даному випадку є встановлення свідомого волевиявлення працівника щодо звільнення з підстав, передбачених п.1 ст.36 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що 18.06.2014р. позивачем подано заяву про звільнення його з роботи за угодою сторін з 19.06.2014р.

Дана заява містить резолюцію голови Державного агентства лісових ресурсів України про надання згоди на звільнення, датована 20.06.2014р. Наказ про звільнення прийнято 04.07.2014р., тобто через п'ятнадцять днів після досягнення сторонами згоди про припинення трудового договору.

Вимоги позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що заява про звільнення написана ним під психологічним тиском, тобто без наміру припиняти трудові відносини із Державним агентством лісових ресурсів України, а тому він 20.06.2014р. вийшов на роботу та продовжував виконувати посадові обов'язки.

Та обставина, що після 19.06.2014р. позивач виходив на роботу та виконував свої посадові обов'язки, на думку колегії суддів, свідчить про те, що домовленості між позивачем та відповідачем щодо дати звільнення фактично не було. У випадку виконання працівником посадових обов'язків після узгодженої дати звільнення є підстави стверджувати, що трудовий договір не припинено, оскільки роботодавцем не дотримано умови угоди та не звільнено працівника у строк, визначений сторонами.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач обіймав керівну посаду органу виконавчої влади, звільнення з якої відбувається за умови погодження такого звільнення із Міністром аграрної політики та головою Херсонської облдержадміністрації, що унеможливило припинення трудового договору у строк, визначений сторонами, тобто 19.06.2014р., а тому рішення про звільнення Державне агентство лісових ресурсів України прийняло тільки після отримання такого погодження, тобто 04.07.2014р.

Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта та погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом, що у разі припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП, відповідач повинен був дотримати умови домовленості щодо дати звільнення з урахуванням погоджень з наведеними вище посадовими особами.

Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій, Державним агентством лісових ресурсів України не надано доказів анулювання попередньої домовленості з позивачем про звільнення за угодою сторін з 19.06.2014р. та досягнення іншої домовленості щодо дати звільнення з 04.07.2014р.

Враховуючи, що процедура звільнення позивача здійснена з порушенням вимог трудового законодавства України, а також те, що у позивача не було реального наміру припинення трудових відносин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що угода сторін про припинення трудового договору є недійсною, а тому законної підстави для звільнення ОСОБА_1 не було.

Поряд з цим, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача, що заява про звільнення написана ним під «психологічним тиском» посадових осіб Херсонської облдержадміністрації та за відсутності власного волевиявлення, оскільки, як зазначив сам позивач, заява про звільнення була підписана ним власноручно, при цьому доказів, які б свідчили про спонукання позивача до підписання вказаної заяви, зокрема, здійснення тиску посадовими особами відповідача, суду не надано. Наявні, на думку позивача, порушення його прав не встановлювалися правоохоронними органами.

Стосовно доводів позивача про те, що його незаконно звільнили під час тимчасової непрацездатності, то вони не заслуговують на увагу, оскільки позивач був звільнений з посади не з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а згідно п.1 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України за угодою сторін, а тому положення ст.40 Кодексу на спірні правовідносини не розповсюджуються.

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного агентства лісових ресурсів України залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Скрипченко В.О.