Постанова № 42647909, 10.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р. Справа № 903/951/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" на рішення господарського суду Волинської області від 25.11.14 р. у справі № 903/951/14 (суддя Бондарєв С.В.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Просто-страхування", м. Київ

до відповідача Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс", м. Луцьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", м. Київ

про стягнення 7 962, 93грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Сторожук А.Ф., представник за довіреністю №1-1.19/13 від 09.01.2015р.;

третьої особи - не з'явився;

Судом роз'яснено представнику права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" про стягнення 7 962, 93 грн. затрат по виплаті страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.11.14р. у справі №903/951/14 позов задоволено - на підставі ст. ст. 993, 1187, 1188, ч.1 ст. 1172, ч.1 ст.1191 ЦК України та стягнуто з Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" на користь приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" 7 962, 93 грн. в рахунок відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника відповідача (водія Балас В.В.).

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Волинської області від 25.11.14р., відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що відповідальність за відшкодування страхової виплати в порядку регресу несе в першу чергу, приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", в межах ліміту відповідальності страховика 50 000,00 грн., згідно полісу № АЕ/1561442, а Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс" може відповідати лише в частині, що перевищує ліміт відповідальності, тому в даному випадку належним відповідачем у справі являється приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп". Скаржник нормативно обґрунтовує свої доводи приписами ст. ст. 979, 980, 988, 1166, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 22, 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2014р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2015р. розгляд справи відкладався.

Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" подано письмові пояснення (вих. №14-183 від 22.12.2014р.) в яких третя особа апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, зазначає, що застрахований у позивача автомобіль на момент ДТП вже мав пошкодження та відновлювався ремонтом. Таким чином, ПрАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" самостійно визначило коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. № 142/5/2092, який становить 0,55% та здійснило виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу в розмірі 32 739,01 грн. Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При цьому в даній нормі не зазначено, що фактичний розмір шкоди при цьому має обов'язково перевищувати ліміт відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу.

Скаржником надісланий до апеляційного суду договір страхування №1511-13/03 від 28.05.2013р. укладений між Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс" та приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп".

02.02.2015р. приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" надіслані до суду письмові пояснення (вих. 04-558 від 26.01.2015р.), в яких позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, розгляд апеляційної скарги провести без участі повноважного представника позивача.

В судових засіданнях 13.01.2015р. та 10.02.2015р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

В судові засідання представники позивача та третьої особи не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду та те, що апеляційним судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що позивач просить провести розгляд апеляційної скарги без його участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника скаржника, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21.10.2013 року між приватним акціонерним товариством "Просто-страхування" (страховик) та Терешкевич Юлією Борисівною (страхувальник) був укладений договір страхування серії ПКД №1302176 майнових інтересів власника автомобіля "KIA Soul", реєстраційний номер АС 0081 ВС, з додатковою угодою до нього №1 від 21.10.2013р. (а.с. 8-9).

Згідно відомості про дорожньо-транспортну пригоду 02.12.2013р. в місті Луцьку на вулиці Глушець відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками даної пригоди були автомобіль "ЗИЛ", реєстраційний номер АС 0248 АТ, яким керував Балас Василь Віталійович та автомобіль "KIA Soul", реєстраційний номер АС 0081 ВС, яким керувала Терешкевич Юлія Борисівна (а.с. 14-15). У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль страхувальника-Терешкевич Юлії Борисівни.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.12.2013р. у справі №161/20966/13-п (а.с. 16-17) дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення правил дорожнього руху Баласом Василем Віталійовичем, який під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс", що стверджується відповідним наказом (розпорядження) керівника Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" №86 від 13.12.2011р. (а.с. 96) та виконував свої трудові обов'язки. Вищевказаною постановою Баласа В.В. визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ст. 124 КпАП України, та накладено штраф в розмірі 400, 00 грн.

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу №2013/2186 від 16.01.2014р. (а.с. 20-30) вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "KIA Soul", реєстраційний номер АС 0081 ВС, становить 45 914, 33 грн.

Згідно калькуляцій №КА-0000671 та №1098 від 18.12.2013р. (а.с. 66-72) вартість відновлювального ремонту автомобіля "KIA Soul", реєстраційний номер АС 0081 ВС, становить 40 742, 92грн.

17 січня 2014р. учасник ДТП - Терешкевич Юлія Борисівна звернулася до приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 73). Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода була визнана страховим випадком, про що 23.01.2014р. було складено страховий акт №92637, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, складає 40 701, 94 грн. (а.с. 74-75).

На виконання умов договору страхування транспортного засобу позивач (страховик) платіжним дорученням №2922 від 27.01.2014р. виплатив страхувальнику - Терешкевич Юлії Борисівні страхове відшкодування в розмірі 40 701, 94 грн. (а.с. 76.)

Таким чином, фактичні витрати позивача, пов'язані з даним страховим випадком становлять 40 701, 94 грн.

Крім того, судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ЗИЛ", реєстраційний номер АС 0248 АТ, на момент ДТП була застрахована в приватному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідно до полісу №АЕ/1561442.

Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відшкодувало приватному акціонерному товариству "Просто-страхування" частину сплаченого страхового відшкодування в розмірі 32 739,01 грн.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач, керуючись ст. 1194 ЦК України просив стягнути, в порядку регресу, з відповідача, як власника автомобіля, учасника ДТП, та роботодавця особи, винної у вчиненні ДТП, суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 7 962, 93 грн., що є різницею між фактичними витратами позивача, пов'язаними з виплатою страхового відшкодування у розмірі 40 701, 94 грн., та виплатою, здійсненою третьою особою в сумі 32 739,01 грн.

Як визначено в ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, після сплати своєму страхувальнику Терешкевич Ю.Б. страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю "KIA Soul", реєстраційний номер АС 0081 ВС, до приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, при розрахунку страхового відшкодування, що підлягало виплаті позивачу, страхова компанія відповідача - приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (третя особа) врахувала, що автомобіль "KIA Soul", реєстраційний номер АС 0081 ВС , на момент ДТП вже був у дорожньо-транспортній пригоді 25.09.2013р. та відновлювався ремонтом, а тому розрахував коефіцієнт фізичного зносу при оцінці матеріального збитку в розмірі 0,55%, при цьому сплативши позивачеві лише 32 739,01 грн.

Поряд з тим, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Як встановлено апеляційним судом, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.12.2013р. у справі №161/20966/13-п, особою винною у скоєнні 02.12.2013р. ДТП визнано водія автомобіля "ЗИЛ", реєстраційний номер АС 0248 АТ, - Балас В.В. Власником зазначеного автомобіля є відповідач - Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс".

Отже, відповідач, як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, та роботодавець останнього, є відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187 ЦК України особою, відповідальною за завдані позивачу збитки в тій частині, що не відшкодуванні приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", як страховиком. Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс" застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що сума боргу в розмірі 7 962, 93 грн., що є різницею сум між калькуляцією приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (позивач) та калькуляцією приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (третя особа), підлягає відповідно до вимог ст. ст. 993, 1172, 1187, 1194 ЦК України стягненню з відповідача, оскільки сума страхової виплати, яка була визначена та виплачена третьою особою позивачу не покриває затрат, понесених останнім на виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику.

Доводи скаржника про те, що сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з третьої особи має становити саме 50000,00 грн., що складає ліміт відповідальності, встановлений полісом, судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки предметом даного позову є відшкодування завданої шкоди відповідачем, а тому оцінка правомірності визначення розміру страхової виплати третьою особою відповідачу виходить за межі об'єкту дослідження сформованого предметом і підставами даного позову.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Луцького спеціального комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" на рішення господарського суду Волинської області від 25.11.14 р. у справі № 903/951/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.