Постанова № 42647669, 29.01.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2015 року 810/22/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010 до Київської Митниці Міндоходів про визнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Дельта - 2010” з позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2014/00132 від 28.08.2014 року та рішення № 125000003/2014/000388/1 від 28.08.2014 року про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, ним самостійно визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявлено цей показник в деклараціях митної вартості, до яких додано документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МКУ). Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного оформлення товарів позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності. Крім того, як стверджував відповідач, надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої позивачем митної вартості, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, а тому підстави для їх скасування відсутні.

В судове засідання, призначене на 29.01.2015 року представники сторін не прибули, надали додаткові письмові пояснення та заяви про розгляд справи без їх участі.

На підставі ст.. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.06.2013 між компанією Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd (постачальник) та ТОВ “Дельта - 2010” було укладено контракт № H-D/2013-0618 про поставку шин.

19 грудня 2013 року між компанією Shandong Hengfeng Rubber & Plastic Co., Ltd та ТОВ “Дельта - 2010” укладено додаткову угоду до вищезазначеного контракту, якою передбачено що покупець купує шини на умовах поставки FOB або CFR, або CIF, або CIP, або DAP (Incoterms 2000), ціни, кількість та перелік яких відображені в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.

У відповідності до інвойсу № 14HFTD003-TBR від 29.06.2014 року, поставка товару здійснювалась у кількості 192 штук шин за ціною 180,00 дол. США за одну одиницю товару, всього на загальну суму 34560,00 дол. США. Крім того, цим інвойсом передбачена оплата страхування товару на суму 50,00 дол. США та транспортні послуги в розмірі 2800,00 дол. США, що разом із товаром склало 37410,00 дол. США.

23 липня 2014 року відповідно до платіжного доручення № 338, позивачем здійснено сплату 37410,00 дол. США за товар.

У серпні 2014 року з метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, товариством до Київської митниці Міндоходів була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) № 125130005/2014/546507 від 26.08.2014.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД № 125130005/2014/546507:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;

- міжнародна автомобільна накладна (СMR);

- коносамент;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару;

- рахунок – фактуру (інвойс);

- пакувальний лист;

- зовнішньоекономічний договір (контракт);

- сертифікат відповідності;

- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;

- сертифікат походження товару загальної форми;

- копія митної декларації країни відправлення;

- акт проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Міндоходів було сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 28.08.2014 № 125130005/2014/00132.

28 серпня 2014 року позивачем повторно подано митну декларацію № 125130005/2014/546582 та до вище перелічених документів також додав:

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 3024;

- видаткові накладні від 27.08.2014 року.

Судом встановлено, що митна вартість товару позивачем визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлено статтею 58 Митного кодексу України.

Київською митницею Міндоходів на підставі частини 12 статті 264 Митного кодексу прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28 серпня 2014 року № 125000003/2014/000388/1, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача ТОВ “Дельта - 2010” звернулось до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) відповідно статті 257 Митного кодексу України.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації Митного кодексу України.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі недоліки не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, підпунктами 16,17 пункту 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, при дослідженні поданих позивачем до митного оформлення документів посадовою особою митного органу на підставі даних Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками Державної митної служби України було встановлено, що задекларована сума митної вартості товарів у розмірі 194,84 дол. США за одну штуку не відповідає даним, наявним у контролюючого органу, оскільки відповідно до інших вантажно-митних декларацій, аналогічні товари були задекларовані за іншою (нижчою) ціною.

Позивачу 26.08.2014 року митницею було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, проте надані 28.08.2014 року документи не змогли підтвердити ціну товару.

Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Приписами Митного кодексу України встановлено, що митний орган, що здійснює митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено Митним кодексом України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер.

Водночас митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов’язаний надати декларант на підтвердження митної вартості та наявність у декларанта експортної митної декларації країни відправлення, прайс-листа виробника, договорів та рахунків з третіми особами, виписок з бухгалтерської документації, та документів щодо оплати за попередніми оформленнями законом не вимагається.

Інформація з автоматизованої системи аналізу та управління ризиками про те, що товар, який задекларовано однією особою, розмитнювався іншими особами по іншій вартості, якщо відсутні інші законні підстави для витребування додаткових документів, не може бути причиною для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом.

Щодо посилань митного органу про наявність розбіжностей у кінцевій вартості товару, зазначеній у митній декларації країни відправлення і вартістю товару, визначеній у інвойсі, суд зазначає наступне.

Як убачається з експортної митної декларації країни відправлення, вартість експортованого товару визначена на рівні 34560,00 доларів США, тоді як вартість товару визначена у інвойсі становить 37410,00 доларів США.

Дана різниця у вартості товару обумовлена тим, що у інвойсі до вартості товару додано вартість страхового внеску та вартість транспортних послуг.

Під час судового розгляду справи позивач зазначив, що при митному оформленні імпортованого товару, ТОВ “Дельта - 2010” надав митному органу документи, що підтверджують складові митної вартості, зокрема і вартості страхового внеску у вказаному розмірі.

А відтак, твердження митного органу про наявність розбіжностей у вартості товару зазначеній у митній декларації країни відправлення і вартості товару визначеній у інвойсі, є також необґрунтованими.

Щодо посилань митного органу про те, що наданий позивачем прайс – лист виробника містить інформацію щодо ціни на обмежену кількість товару (один артикул) та не містить терміну дії, суд зазначає наступне.

Прайс – листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Наведені в прайс-листах компанії-виробника товару, не мають імперативного характеру і можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

А відтак, дані посилання митного органу також є необґрунтованими і не можуть бути підставою для коригування митної вартості.

Таким, чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності митний орган мав можливість встановити як умови поставки, так і дійсну вартість товару, що поставлявся.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено. Водночас, обставин які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 70, 71, 72, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товарів від 28.08.2014 року № 125130005/2014/00132, видану Київською митницею Міндоходів.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 28.08.2014 року № 125000003/2014/000388/1.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-2010” (код ЄДРПОУ 36998136) сплачений судовий збір у загальному розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.